Провадження № 22-ц/803/6744/25 Справа № 215/5513/21 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довгаль Сергій Володимирович, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2022 року, яке ухвалено суддею Лиходєдовим А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення складено 30 беерзня 2022 року,
У серпні 2021 року КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за централізоване опалення.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що позивач за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов'язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів.
На виконання своїх зобов'язань, КПТМ «Криворіжтепломережа» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 в якій зареєстрована відповідач.
Хоча договір про надання послуг з централізованого опалення за вказаною адресою між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачем укладено не було, однак послуги фактично надавались, відповідач цими послугами користувався, а тому зобов'язаний їх оплатити.
Свої зобов'язання з надання послуг з централізованого опалення КПТМ «Криворіжтепломережа» сумлінно виконувало, однак узв'язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань, відповідач має заборгованість за надані послуги, за період з 01 лютого 2016 року до 01 квітня 2021 року в розмірі 37 942,54 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача разом із судовими витратами у справі.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2022 року позовні вимоги КПТМ «Криворіжтеплоцентраль» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість: - з централізованого опалення за період з 01 лютого 2016 року до 01 квітня 2021 року в розмірі - 37 942,54 грн та 2 270,00 грн судового збору, а всього - 40 212,54 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довгаль С.В., не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необгрунтованим, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа».
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не було належним чином надіслана відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками, крім того, звертає увагу, що відповідачка за вказаною адресою у позовній заяві не проживає з 2017 року.
Посилається на те, що вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29 серпня 2008 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому, однак, судом першої інстанції протиправно стягнуто всю суму боргу лише з одного співвласника, без залучення інших співвласників до участі у справі.
Вважає, що судом було здійснено стягнення боргу за строк більший ніж строк позовної давності, тому просить апеляційний суд застосувати строк позовної давності.
Від представника КПТМ «Криворіжтепломережа» - Жданюк Т.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст.7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було належним чином надіслана відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ж ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцеперебування, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу місця реєстрації відповідачки - АДРЕСА_1 (а.с. 21), судом першої інстанції було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками (а.с. 35), проте на адресу суду повернувся конверт без вручення із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 39,40).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 8 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо б сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Таким чином, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення відповідачці за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки № 13531 від 15 вересня 2021 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 20 травня 1988 року по теперішній час, отже є споживачем послуг, що надаються КПТМ «Криворіжтепломережа» у спірний період.
Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Пунктом 3 ст. 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Статтею 20 вказаного Закону передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належать громадянинові на праві приватної власності встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначається угодою сторін.
Згідно з п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв.метр (куб.метр) опалювальної площі квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення згідно із законодавством.
Нарахування за опалення по житловим квартирам в будинках, в яких не встановлено будинковому засобу обліку теплової енергії, виконується виходячи з вартості опалення в поточному місяці та опалювальної площі квартири. Виходячи з тарифу за 1Гкал кожного місяця виконується розрахунок фактичних витрат теплової енергії (з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря за поточний місяць згідно довідки авіаційної метеорологічної станції м. Кривого Рогу) та вартість опалення 1кв.м. опалювальної площі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151 затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості.
Цей Порядок визначає механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі - виконавці) і фізичних та юридичних осіб (далі - споживачі), яким надаються послуги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач має зобов'язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів і зазначений факт нею не спростовано.
Посилання в апеляційній скарзі про незалучення до участі у справі інших співвласників квартири не заслуговують на увагу, оскільки позивач має право звернутися з позовними вимогами як до власників квартири, так і до зареєстрованих осіб, які фактично користаються послугами, тому КПТМ «Криворіжтепломережа» скористалося своїм правом звернення з позовом до ОСОБА_1 , яка є зареєстрованою за спірною адресою, крім того, враховуючи той факт, що згідно довідки наявної в матеріалах справи, інші мешканці квартири зняті з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Колегія суддів вважає, що відповідач свої зобов'язання, як споживач, виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим має заборгованість за надані послуги.
Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, КПТМ «Криворіжтепломережа» просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 лютого 2016 року по 01 квітня 2021 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Позовна заява, при цьому, подана 19 серпня 2021 року, яка була уточнена 21 жовтня 2021 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по серпень 2018 року, включно.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Тому позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з квітня 2017 року, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Правильність нарахування суми боргу, у період з 01 квітня 2017 року до 01 квітня 2021 року, підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_2 , яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за спірний період оплати за централізоване опалення (а.с. 6-7). При цьому, правильність нарахування зазначених сум відповідачем не спростована.
У зв'язку з наведеним вище колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності та вважає, що згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири АДРЕСА_2 має бути стягнута в межах строків позовної давності за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2021 року, яка, згідно проведеного колегією суддів розрахунку, становить 29 209,69 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до виснвоку про те, що позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа» є часткового обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що за адресою: АДРЕСА_1 відповідач має лише зареєстроване місце проживання, натомість за вказаною адресою не проживає з 2017 року, отже не є споживачем послуг, що надаються КПТМ «Криворіжтепломережа», оскільки відповідач зареєстрована у спірній квартирі, документально не зверталась до КПТМ «Криворіжтепломережа» про непроживання у спірній квартирі згідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», таким чином вона не звільнена від обов'язку щодо сплати наданих позивачем комунальних послуг, які надаються безперервно КПТМ «Криворіжтепломережа».
На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість в розмірі 29 209,69 грн за період з 01 квітня 2017 року до 01 квітня 2021 року.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 270,00 грн, сплаченого при подачі позову (а.с. 1), тому оскільки позов підлягає частковому задоволенню, колегія суддів, з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає за необхідне відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1 747,54 грн. (29 209,69 грн. (сума боргу, стягнута апеляційний судом) * 2 270,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 37 942,54 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).
Крім того, з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволених позовних вимог, підлягає стягненню 2 621,31 грн. (1 747,54 грн. *150%).
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 29 209,69 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2021 року та судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 747,54 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довгаль Сергій Володимирович, - задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення по справі.
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за централізоване опалення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за централізоване опалення в розмірі 29 209,69 грн за період з 01 квітня 2017 року до 01 квітня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1747,54 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2621,31 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий
Судді