Провадження № 22-з/803/439/25 Справа № 206/6610/24 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
30 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнка Івана Максимовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі №206/6610/24 за позовом ОСОБА_1 , який звернувся до суду в особі представника - адвоката Саєнка Івана Максимовича до Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнка Івана Максимовича на додаткове рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Нестеренко Т.В.,-
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнка І.М. на додаткове рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року - задоволено частково.
07 липня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнка І.М.про розподіл судових витрат, а саме стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 53 335,72 грн.
Відповідачем Дніпропетровською обласною прокуратурою надано пояснення в яких вважає заяву представника такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду, яка виснувала, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). З огляду на викладене, очевидно, що заявлений позивачем розмір витрат за надання таких видів правової допомоги є явно завищеним та не співрозмірним зі складністю даної справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та часу витраченого на підготовку зазначених процесуальних документів.
Вказує, що беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Зазначає, що витрати, зокрема, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді, їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Зауважує, оскільки сторона позивача не надала належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, то обласна прокуратура вважає, що подана заява про ухвалення додаткового рішення є такою, що не підлягає задоволенню. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правничу допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Вважає, що з огляду на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Третя особа у справі Державна казначейська служба України також заперечувала проти задоволення заяви представника позивача і зазначила своїх поясненнях, що з огляду на прийняті судами рішення, очевидним і встановленим є факт суттєвого завищення вартості наданих адвокатських послуг та неспівмірності їх вартості із складеністю справи, що безпосередньо підтверджується частковим задоволенням вимог щодо стягнення таких витрат у розмірі, значно меншому від заявленого. При зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Зауважує, що якщо адвокат бере участь на стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а отже є обізнаним з обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах, то це дає підстави для висновку, що послуга щодо ознайомлення з необхідними для надання правової допомоги документами, матеріалами та відомостями, що містяться у відкритих джерелах та у мережі Інтернет, їх вивчення, аналіз та формулювання правової позиції в інтересах, охоплюється послугою зі здійснення підготовки відповідної скарги та окремо не оплачується. Також, у випадку, якщо судова практика, використана у суді касаційної інстанції, ідентична судовій практиці, аналіз якої було здійснено адвокатом на етапі складання апеляційної скарги, то вартість такої послуги окремому відшкодуванню не підлягає.
Вказує, що проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з актом та детальним описом виконаних робіт, вважає, що такі види послуг адвоката, як: зустріч з клієнтом для з'ясування обставин оскарження, складання та комп'ютерний набір, виготовлення додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, ознайомлення та аналітико-правовий аналіз на предмет подальшої судової перспективи, ознайомлення із релевантною судовою практикою, складання, комп'ютерний набір та роздрукування на паперову основу заяв та детального опису робіт, роздрукування повісток та сама підготовка до судового засідання - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є подання до суду апеляційної інстанції заяви розподіл судових витрат.
Звертає увагу суду на те, що підготовка та подача до суду відповіді на відзив по суті спору є правом, а не обов'язком позивача, та здійснюється ним на власний розсуд.
Також, звертає увагу на факт того, що відповідачем у вказаній справі є орган прокуратури, котрий відповідає за своїми зобов'язаннями, та вказані виплати повинні відшкодовуватись з рахунку вказаного органу.
Вказує, що стягнення витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги здійснюється виключно зі сторони у справі, з огляду на безальтернативні приписи статті 141 ЦПК України та статті 137 ЦПК України, в межах якої понесені, однак з Державного бюджету.
З огляду на зазначене, вважає подану заяву такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з поясненнями Державної казначейської служби України представник ОСОБА_1 - адвокат Саєнко І.М., подав заперечення, зазначивши, що 29 липня 2025 року, по спливу двадцяти днів з дня отримання ухвали від 09 липня 2025 року, до електронного кабінету представника позивача - адвоката Саєнко І.М. надійшов документ, сформований 28 липня 2025 року в системі «Електронний суд» представником ДКСУ Тараненко М.С. - «Додаткові пояснення по справі».
Зазначає, що в «Додаткових поясненнях по справі» представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вважає заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнко І.М., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №206/6610/24 від 09 липня 2025 року «...такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі», що виходить за межі процесуальних повноважень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, так як фактично є вимогою у відмові в задоволенні названої заяви, що входить до компетенції сторін по справі і ніяким чином не стосується третьої особи без самостійних вимог.
Зауважує, що від відповідача в особі органу державної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди, яким є Дніпропетровська обласна прокуратура, на заяву позивача про розподіл судових витрат від 04 квітня 2025 року, клопотання про зменшення чи відмову в розподілі витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до Дніпровського апеляційного суду не надходило.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи заяви, просив її задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судову засіданні заперечував проти задоволення заяви, просив відмовити у стягненні заявлених сум за надання правової допомоги з підстав, зазначених в поясненнях.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Просив розглянути заяву без його участі.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з'явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви, апеляційний суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року № 754/8750/19 (провадження 14-202цс21).
У постановах від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
У справі, що переглядається, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 53 335,72 грн. ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції такі докази: Договір про надання професійної правничої допомогу в цивільному процесі №4/24 від 07 липня 2024 р. (долучено до заяви про розподіл судових витрат від 21 квітня 2025 року в якості додатку №1); Додаткова угода №1 від 01 травня 2025 р. до Договору про надання правничої допомоги в цивільному процесі №4/25 від 07 липня 2024 р. (долучено до апеляційної скарги в якості додатку №2); «Детальний опис обсягу виконаних робіт (наданих послуг) та витраченого часу адвокатом Саєнко І.М., що здійснює адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі адвокатського бюро «Саєнко і партнери» на виконання Додаткової угоди №1 від 01 травня 2025 р. до договору про надання професійної правничої допомогу в цивільному процесі №4/24 від 07 липня 2024 року (додаток №3 до «Протоколу узгодження ціни»); Прибутковий касовий ордер №2 від 13 травня 2025 року на суму 12 000,00 грн. (Додаток №2); Акт виконаних робіт (наданих послуг), витраченого часу від 13 травня 2025 року на суму 12 000, 00 грн. (Додаток №3); Прибутковий касовий ордер №3 від 03 липня 2025 року на суму 40 500,00 грн. (Додаток №4); Акт виконаних робіт (наданих послуг), витраченого часу від 03 липня 2025 року на суму 40 500, 00 грн. (Додаток №5); Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №610 від 16 жовтня 1995 року (долучено до позовної заяви в якості додатку №3); Ордер на надання правничої (правової) допомоги. Серія АЕ. №1220992 від 07 липня 2024 року (долучено до позовної заяви в якості додатку №4 та до апеляційної скарги в якості додатку №1); Наказ №4 від 01 січня 2024 року по АБ «Саєнко і партнери» «Про затвердження Розпорядження №4 «Про встановлення розміру мінімальних ставок гонорару при фіксованій формі винагороди (оплати) адвокатів, що здійснюють адвокатську діяльність в організаційно - правовій формі адвокатського бюро «Саєнко і партнери». (долучено до заяви про розподіл судових витрат від 21 квітня 2025 року в якості додатку №9); Наказ № 5 від 01 січня 2024 року по АБ «Саєнко і партнери» «Про затвердження Розпорядження №5 «Про відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з виготовленням процесуальних документів, їх копій та інших копій документів (матеріалів), в процесі надання адвокатським бюро «Саєнко і партнери» професійної правничої допомоги (виконання доручення). (долучено до заяви про розподіл судових витрат від 21 квітня 2025 року в якості додатку №10); Повідомлення про розмір сплати судового збору за виготовлення копій одного аркушу документа, роздрукованого з сайту Дніпропетровського апеляційного суду https://dpa.court.gov.ua/sud4803/gromadyanam/ tax. (Додаток №6).
Згідно з детальним описом обсягу виконаних робіт (наданих послуг) та витраченого часу адвокатом Саєнком І.М., адвокат вчинив такі процесуальні дії: дослідив додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпра від 01 травня 2025 року та здійснив аналітико-правовий аналіз на предмет визначення його подальшої судової перспективи; опрацював судову практику щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин у подібних правовідносинах; здійснив правовий аналіз відзиву на апеляційну скаргу та підготовив відповіді на відзив, брав участь у судових засіданнях.
Колегія суддів дійшла переконання, що ОСОБА_1 має право на компенсацію витрат за: підготовку апеляційної скарги на Додаткове рішення Самарського районного суду м.Дніпра від 01 травня 2025 року вартістю 12 000,00 грн., підготовку відповіді на відзив вартістю 4 000,00 грн. та за половину вартості послуги у виді участі в судовому засіданні в розмірі 3 000,00 грн. з огляду на те, що це засідання стосувалося розгляду скарги на судове рішення, яку судом апеляційної інстанції було задоволено частково.
Отже, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача - Дніпропетровської обласної прокуратури за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 становить 19 000,00 грн.
Колегія суддів врахувала, що представником Дніпропетровської обласної прокуратури не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат в суді апеляційної інстанції не заявляв, лише просили відмовити у стягненні даних витрат.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
Колегія суддів, оцінивши докази, подані на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, зауважує, що лише подання таких доказів не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Колегія суддів врахувала, що адвокат підготував лише два процесуальні документи - складання та виготовлення апеляційної скарги та відповідь на відзив.
Інші виконані роботи, зокрема, зустріч з клієнтом, складання та генерування, виготовлення додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги та інші не є співмірними та не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на обставини справи, а тому доходить висновку про зменшення заявленого розмір цих витрат до 19 000,00 грн.
Колегія суддів додатково наголошує, що витрати на підготовку до одного судового засідання, не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з складання та виготовлення апеляційної скарги на додаткове рішення та виготовлення додатків до апеляційної скарги, правового аналізу відзиву на апеляційну скаргу та підготовки відповіді на відзив. Крім того, колегія суддів критично ставиться до витрати на правовий аналітично-порівняльний аналіз джерел доказової бази з чинною законодавчо-правовою базою та судовою практикою у подібних правовідносинах, оскільки остання є усталеною.
Суд наголошує, що в даному випадку, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру, застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.
Таким чином, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 19 000 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.
Крім того, в своїй заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Саєнко І.М.просив стягнути витрати на правничу допомогу «з відповідача за рахунок коштів державного бюджету».
З цього приводу колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді, регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З огляду на припис статті 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.
За змістом частини другої статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістом статті 173 ЦК України, яка має назву "Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад", у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).
Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.
Ураховуючи положення наведених вище норм матеріального права, правових висновків Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено з держави Україна за рахунок котів державного бюджету України.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №193/1132/22 та постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року по справі №711/1765/22.
Керуючись статями 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнка Івана Максимовича про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 30.07.2025 року
Головуючий суддя О.В. Агєєв