Справа № 953/4368/25
н/п 2/953/2235/25
24 вересня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гавриленко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу, -
Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс України» (далі - ПАТ «СК «Євроінс України») звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу в сумі 15 960,00 грн та судового збору в розмір 2 422,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.03.2023 в м. Харків, по просп. Героїв Сталінграда, 5 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу М 2140 р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу FORD FIESTA р/н НОМЕР_2 . Внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали пошкодження. Після дорожньо-транспортної пригоди, водій транспортного засобу М 2140 р/н НОМЕР_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу М 2140 р/н НОМЕР_1 було застраховано за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 212965460 у позивача. Відповідно до Постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2023 по справі № 641/3768/23 та від 02.08.2023 по справі № 641/1741/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 та 130 КУпАП, та відповідно винним у настанні дорожньо-транспортній пригоди. В свою чергу відповідно до Постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.05.2023 по справі № 641/1693/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 та 122-4 КУпАП.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, в прохальній частині позову зазначив: просить справу розглянути за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання, повторно не з'явивсь, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. В матеріалах справи наявні докази повідомлення відповідача за адресою, яка вказана у позовній заяві, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 24.09.2025 р., враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено що, транспортний засібМ-2140 р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був застрахований у ПАТ «СК «Євроінс Україна» шляхом укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № 212965460.
28.03.2023 року о 20:10 год. в м. Харкові , по пр-ту Героїв Сталінграда, 5 в м. Харкова водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом М-2140, державний номерний знак НОМЕР_3 , не дотримався безпечного інтервалу руху , внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford Fiesta, держаний номерний знак НОМЕР_2 , після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки.
Відповідач, своїми діями, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.
Зазначені обставини підтверджуються постановою Слобідського районного суду м. Харкова по справі № 641/1693/23 за ст. 124, 122-4 КУпАП, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень.
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено Ford Fiesta, держаний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 .
Транспортний засіб Ford Fiesta, держаний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований у ТДВ СК «Альфа-Гарант полісу № 213671804.
Враховуючи що цивільна відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, винуватця дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПАТ «СК «Євроінс Україна» згідно Полісу №212965460 власник пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди Ford Fiesta, держаний номерний знак НОМЕР_2 звернувся до ПАТ «СК «Євроінс Україна» із повідомленням про ДТП та із заявою про страхове відшкодування.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого Ford Fiesta, держаний номерний знак НОМЕР_2 проведено його огляд, про що складено Акт огляду колісного транспортного засобу, та 12.04.2023 складено калькуляцію № 92482, в якій зазначена вартість ремонту пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу Ford Fiesta, держаний номерний знак НОМЕР_2 .
30.04.2023 ПАТ «СК «Євроінс Україна» складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт по справі № 92482/1/2023.
03.05.2023 ПАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило виплату страхового відшкодування на користь власника пошкодженого транспортного, що підтверджується платіжною інструкцією № 7400 від 03.05.2023.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту є в т. ч. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.
Частина 1 ст. 22 ЦК України передбачає, що особа, який завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Загальне положення про цивільно правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Разом з тим, частиною 5 статті 1187 ЦК України закріплено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Тлумачення частини другої статті 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Крім того, за приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій під час керування транспортним засобом зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 01.03.2018 в справі № 201/14573/16-ц.
Аналогічні роз'яснення містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
При таких обставинах, позовні вимоги ПАТ «СК «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 13, 78, 83, 141, 259, 263, 265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» завдані збитки у розмірі 15 960,00 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят, 00) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» судовий збір у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві, 40) грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс України», код ЄДРПОУ 22868348, місцезнаходження: м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 102.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 24.09.2025.
Суддя О.М. Дяченко