Справа № 569/3855/24
Провадження № 2/559/86/2025
26 вересня 2025 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Окренець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом позовом Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
І. Стислий виклад позиції позивача.
1.1 В обґрунтування позовних вимог представник посилається на те, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до наказу №19-осн від 26.01.2023 перебуває на обліку в службі у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в зв'язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків. Дитина перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб в Департаментів соціальної політики Рівненської міської ради. Хлопчик приїхав у м. Рівне з м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області разом із патронатною вихователькою ОСОБА_3 , в сім'ю якої був влаштований відповідно до договору про патронат над дитиною від 15.12.2021, укладеного між виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради та ОСОБА_3 . Відповідно до рішення виконавчого комітету цієї ради від 18.08.2021 №328 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі висновку ЛКК НКП «Обласна клінічна лікарня м. Слов'янськ» про наявність у матері хвороби, що перешкоджає виконанню нею батьківських обов'язків №352 від 22.07.2021. Відповідачка є одинокою матір'ю. Після її звернення у вересні 2022 року до органу опіки та піклування Костянтинівської міської військової адміністрації з заявою про повернення малолітнього сина після проходження лікування, на підставі висновку міждисциплінарної команди, протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 30.11.2022 №5, розпорядженням начальника Костянтинівської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 05.12.2022 №276-р малолітній ОСОБА_1 повернутий до родини своєї матері ОСОБА_2 . Відповідно до розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації від 12.12.2022 №290-р малолітній ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Після повернення в біологічну сім'ю малолітній ОСОБА_4 проживав з матір'ю ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де орендували окрему кімнату та користувалися усіма комунальним вигодами. Для дитини були створені належні умови для проживання, виховання та розвитку. Однак, у січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до органу опіки та піклування Рівненського міськвиконкому з заявою про влаштування сина в сім'ю патронатного вихователя, оскільки змінила місце проживання, перебувала з сином у Центрі соціально-психологічної допомоги та опинилася у складних життєвих обставинах. Відповідно до розпорядження Рівненського міського голови від 30.01.2023 №80-р малолітній ОСОБА_4 знову був влаштований у сім'ю патронатного вихователя, створену на базі родини ОСОБА_3 , де перебуває й на цей час. Мати дитини зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 та є внутрішньо переміщеною особою. Має другу групу інвалідності. Мати періодично відвідувала сина в сім'ї ОСОБА_3 , приносила речі для дитини, мала можливість брати участь у його вихованні під час відвідування. За спостереженнями патронатного вихователя, ОСОБА_2 має низький виховний потенціал, не має навичок по догляду за дитиною, не вміє готувати їжу для неї. Впродовж перебування ОСОБА_5 в сім'ї патронатного вихователя мати не проявляла належної батьківської турботи щодо дитини.
Відповідно до інформації, наявної на порталі «Судова влада України», постановою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у справі №233/4166/21 від 08.09.2021 ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП стосовно малолітнього сина. На неї було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
ОСОБА_2 повторно зверталася до служби у справах дітей з заявою про повернення сина на проживання в сім'ю. За результатами оцінки потреб сім'ї ОСОБА_2 , проведеної фахівцями Рівненського міського центру соціальних служб, для малолітнього ОСОБА_1 не створені належні умови для виховання та розвитку. Відповідачка часто змінює місце проживання, має шкідливі звички - курить, вживає алкогольні напої. За інформацією, наявною на порталі «Судова влада України», відомо, що від ОСОБА_2 рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30.01.2020 №234/20237/18 був відібраний малолітній син. Рішенням суду хлопчик був переданий органу опіки та піклування Краматорської міської ради до вирішення питання про встановлення над ним опіки чи піклування. ОСОБА_2 рішення суду не оскаржувала, з заявою про повернення їй сина не зверталася. Всі ці факти свідчать про неналежне виконання відповідачкою батьківських обов'язків по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_5 та її ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина.
1.2 Представниця відповідачки адвокатка Вишковська В.І. подала відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачка заперечує проти позбавлення її батьківських прав, позов не визнає. У відзиві вказує, що вимоги позивача є передчасними, доказів того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо вихованні дитини та зловживання нею алкогольними напоями стороною позивача не надано. Відповідачка не перебуває на обліку в лікаря нарколога. Якби матері була байдуже доля її дитини, вона б не звернулася за допомогою. Дійсно, на той час відповідачка не могла належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, але це не результат її винної та умисної поведінки. Це зумовлено тим, що на певний час вона потрапила в складні та скрутні життєві обставини, є внутрішньо-переміщеною особою, до війни проживала в м. Костянтинівка Донецької області, залишилась без домівки в зв'язку з воєнними діями. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила другу дитину, тому вона зайнята доглядом немовляти. Проживає у шелтері св. Ольги, що у с. Варковичі Дубенського району. Тобто, відповідачка не ухиляється умисно від виконання своїх батьківських обов'язків, а тимчасово була позбавлена можливості їх виконувати, тому й звернулася до відповідних органів із метою тимчасового влаштування сина, в його ж інтересах, так як сама не в змозі, на той час була забезпечити дитину всім необхідним, адже сама залишилася з немовлям на руках, родичів, які б могли їй допомогти - немає. З самого ж позову вбачається, що поки дитина перебувала в патронатній сім'ї, мати періодично його навідувала, приносила речі, мала можливість брати участь у вихованні. Зазначене вище частково спростовує інформацію, надану позивачем, щодо того що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, умисно та протиправно, доводить протилежне, що відповідачка в силу своїх можливостей намагається виконувати батьківські обов'язки щодо виховання сина, належним чином. Відповідачка любить його, не ухиляється від виконання батьківських обов'язків, їй не байдуже його життя, навчання, здоров'я та виховання. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Стороною позивача не доведено того, що поведінку відповідачки змінити неможливо. Відповідачка погоджується, що мало часу приділяла сину: переїзди, друга вагітність, складний період у життя, важко не тільки фізично, але й морально, не кожен може психологічно витримати. Діти - це найдорожче що в неї є. Відповідачка, усвідомлює та розуміє, що діти потребують належних умов проживання та належного виховання, тому зробить все можливе, щоб дітям такі умови забезпечити. Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Тому просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
2.1. Позовна заява була подана 23.02.2024 до Рівненського міського суду Рівненської області, однак пересилалась за підсудністю кілька разів.
2.2. Ухвалою головуючого судді Ральця Р.В. від 29.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. В зв'язку з відрахуванням його зі штату Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, після повторного авторозподілу, справа надійшла в провадження судді Жуковської О.Ю.
2.3. 04.10.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
2.4. Ухвалою суду від 09.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
2.5. Представниця позивача у своїй заяві від 10.09.2025 просить розглянути справу в її відсутність. Додатково зауважує, що за час розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 , мати малолітнього, до сина не приїжджала, участі в його вихованні і утриманні не брала. Малолітній ОСОБА_1 і на даний час виховується у сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_3 , яка з грудня 2021 року турбується про дитину, дбає про його здоров'я, забезпечує його духовний, фізичний і моральний розвиток відповідно до віку та стану здоров'я хлопчика. Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідатиме інтересам малолітньої дитини. У разі задоволення позову ОСОБА_5 буде надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштовано до сімейних форм виховання (усиновлення, опіка або влаштування до прийомної сім'ї чи дитячого будинку сімейного типу). Позовну заяву підтримує в повному обсязі та, враховуючи висновок органу опіки та піклування від 12.02.2024 №08-295 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , просить позовну заяву задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина на користь ОСОБА_3 .
2.6. Відповідачка в судовому засіданні 10.09.2025 (в режимі ВКЗ) позов не визнала. Пояснила, що проживає по АДРЕСА_4 з 25.11.2024. ОСОБА_5 бачила десь в червні чи липні 2024 року, гуляли, катались на машинці. Купувала кросівки десь біля 2000 грн. і давала 2000 грн. готівкою. Після того не бачилась і не знає, на що він живе. Живу в гуртожитку з дитиною сама в кімнаті, є кухня, холодильник, їжа, на дитину меншу одяг, дитині меншій 1 рік і місяць. Не працює, доглядає дитину. Отримує пенсію 2500 грн., соціальну допомогу як ВПО 3000 грн., ще якісь гроші і загалом близько 9000 грн./міс. Дитину забрали в патронатну сім'ю, бо у неї самої епілепсія, має інвалідність ІІ групи і стався припадок, а вона жила сама з дитиною, то сусіди викликали служби, не могла доглядати дитину. Потім в грудні 2022 року їй повертали дитину, але в січні 2023 року вона написала заяву, щоб забрали в патронатну сім'ю, бо їздила в Донецьку область по речі. Написала заяву в травні 2023 року, щоб повернули дитину, бо тоді вона повернулась з Донецької області в Рівне, але соцслужба дитину їй не захотіла віддавати і не віддали. Через місяць хоче розписатись з чоловіком, з яким познайомилась у церкві, це не батько ОСОБА_5 і не батько меншої дитини. Батько ОСОБА_5 повернувся у свою сім'ю.
2.7. Представниця відповідачки в судовому засіданні 10.09.2025 заперечує проти задоволення вимог, бо ОСОБА_2 любить сина, але потрапила в складні життєві обставини, втратила домівку, має ще одну дитину, який рік і місяць. Чому жінка часто змінює місця проживання і чи створені за поточним місцем проживання умови для виховання її сина ОСОБА_5 пояснити не може сторона відповідача.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
3.1. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6). Відповідачка є одинокою матір'ю.
3.2. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області №234/20237/18 від 30.01.2020 малолітній син ОСОБА_5 був відібраний у відповідачки ОСОБА_2 і переданий органу опіки та піклування Краматорської міської ради до вирішення питання про встановлення над ним опіки чи піклування.
3.3. Дитина перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб в Департаментів соціальної політики Рівненської міської ради. Хлопчик приїхав у м. Рівне з м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області разом із патронатною вихователькою ОСОБА_3 (довідка №5612-5001776958 від 17.06.2022 а.с.8), в сім'ю якої був влаштований відповідно до договору про патронат над дитиною від 15.12.2021, укладеного між виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради та ОСОБА_3 .
3.4. Розпорядженням начальника Костянтинівської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №44-р від 10.06.2022 продовжено строк перебування малолітнього ОСОБА_1 в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_3 на період дії воєнного стану в Україні та протягом 1 місяця після його припинення та продовжено строк договору про патронат над дитиною на такий же строк (а.с.11).
3.5. Розпорядженням начальника Костянтинівської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 05.12.2022 №276-р малолітній ОСОБА_1 повернутий до родини своєї матері ОСОБА_2 9а.с.12). Відповідно до його ж розпорядження від 12.12.2022 №290-р малолітній ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а.с.13).
3.6. Після повернення в біологічну сім'ю малолітній ОСОБА_4 проживав з матір'ю ОСОБА_2 , яка 23.01.2023 звернулася до органу опіки та піклування Рівненського міськвиконкому з заявою про влаштування сина в сім'ю патронатного вихователя, оскільки перебувала з сином у Центрі соціально-психологічної допомоги та опинилася у складних життєвих обставинах, мала намір поїхати в м. Костянтинівку та з'ясувати чи може з дитиною повернутися до свого постійного місця проживання (а.с.15).
3.7. Відповідно до розпорядження Рівненського міського голови від 30.01.2023 №80-р малолітній ОСОБА_4 знову був влаштований у сім'ю патронатного вихователя, створену на базі родини ОСОБА_3 у м. Рівне (а.с.16), де перебуває й на цей час (а.с.17, 21, 140).
3.8. Мати дитини зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщено особою та перебувала на обліку з 09.08.2022 за адресою: АДРЕСА_5 .
В подальшому з 22.09.2022 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_6 , де не створено належних умов для виховання та розвитку дитини.
20.12.2022 відповідачка вказала адресу проживання: АДРЕСА_1 .
01.02.2023 відповідачка вказала адресу проживання: АДРЕСА_7 .
27.07.2023 ОСОБА_2 було знято з обліку як ВОП в Рівненській міській територіальній громаді по причині вибуття в м. Чернівці
З 26.07.2023 до 27.05.2024 ОСОБА_2 перебувала на обліку як ВОП в Чернівецькій міській територіальній громаді за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_8 .
З 27.05.2024 і до 24.11.2024 ОСОБА_2 перебувала на обліку як ВОП в Дубенському районі Рівненської області за адресою: АДРЕСА_9 .
В судовому засіданні 10.09.2025 відповідачка ОСОБА_2 повідомила, що проживає по АДРЕСА_4 з 25.11.2024.
Однак, за даними інформаційної системи щодо ВОП після залишення території Дубенського району Рівненської області з 25.11.2024 ОСОБА_2 була взята на облік як ВОП в Чернівецькій міській територіальній громаді за адресою проживання
АДРЕСА_10 з 05.03.2025 у АДРЕСА_11 .
З 24.03.2025 змінила місце проживання на АДРЕСА_12 .
А з 28.07.2025 знову проживає в м. Чернівці, та за адресою АДРЕСА_13 ) (а.с. 18, 23, 26, 40, 146-147).
3.9. Відповідно до наказу №19-осн від 26.01.2023 ОСОБА_1 перебуває на обліку в службі у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в зв'язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків (а.с.7).
3.10. Згідно з витягом №2117 з постанови ЛКК від 14.11.2023 КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» РОР ОСОБА_2 за станом здоров'я проти показів до виконання батьківських обов'язків нема (а.с.20).
3.11. Відповідно до письмового висновку органу опіки та піклування Рівненської міської ради №08-295 від 12.02.2024, визнано неналежним виконання батьківських обов'язків відповідачкою та в інтересах дитини вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24-25).
3.12. Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №233/4166/21 від 08.09.2021 ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 (домашнє насильство).
IV. Норми права, які застосував суд.
За змістом ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 р., приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків…, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснено у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».
Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою ст. 164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту п.2 ч.1 ст.164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно ст.180, ч.3 ст.181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За ч.1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Згідно ч.1 ст.192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За принципом № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».
Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Згідно ч.5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
V. Мотивована оцінка та висновки суду.
5.1. Позивачем було надано до суду достатньо доказів того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітнього сина, не приймає участі в його вихованні, не цікавиться життям та здоров'ям і подання зазначеного позову є, насамперед, способом захисту прав та інтересів дитини.
5.2. Відповідачка не заперечувала, що по суті самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, пояснює це складними життєвими умовами, але позовні вимоги не визнає, обіцяє виправитися. Однак, суд звертає увагу, що навіть за час розгляду справи після відкриття в ній провадження понад рік тому, вона не доклала зусиль, щоб хоч якось виправити ситуацію. Натомість, вона постійно змінює місце проживання, а за такого способу життя дитині не створюються належні умови проживання і виховання. ОСОБА_5 уже п'ять з половиною років і він повинен зростаи в спокійних умовах, мати можливість готуватись до школи в садочку і ходити в школу через кілька місяців потому, а це вимагає стабільності. Він не бачив матір роками, а піклується про нього по суті патронатна вихователька, а не матір.
5.3. Суд першочергову увагу приділяє якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. І це основний принцип, яким керується суд, вирішуючи цю справу. Відповідачці вже одного разу орган опіки та піклування намагався допомогти налагодити ситуацію, повернув дитину, однак ОСОБА_2 вчергове залишила місце проживання, поїхавши без дитини ніби за речами, а повернулась через понад три місяці. І відтоді її спосіб життя не змінюється. Хоч вона за станом здоров'я може доглядати дитину, але в її житті з'явилась ще одна дитина, якій трохи більше року, а доказів у справі, що за таких умов за поточним місцем проживання (при цьому, назване місце фактичного проживання відрізняється від фактично зареєстрованого як ВОП) створені умови для виховання і життя сина ОСОБА_5 - матеріали справи не містять. В підсумку, суд погоджується з позицією Служби у справах дітей: в інтересах дитини, щоб матір позбавили батьківських прав. Це дасть можливість дитині отримати відповідний статус і бути влаштованою у сімейні форми виховання.
5.4. Враховуючи, що відповідачка зовсім не виконує батьківські обов'язки, не надає коштів на утримання власного сина, не спілкується з ним, не доглядає, тому є підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно п.2 ч.1 ст.164 СК України. Одночасно таке позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідачку обов'язку утримувати дитину, а аліменти є власністю дитини, визначаючи розмір яких, суд враховує, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою і має на утриманні ще одну дитину, тому їх розмір у твердій грошовій сумі в 1500 грн. є розумним і співмірним. Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
5.5. Також суд роз'яснює ОСОБА_2 , що згідно ч.1 ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
5.6. Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Проте, позивач відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як і відповідачка на підставі п.9 ч.1 ст.5 цього ж Закону, тому суд не ухвалює стягувати судовий збір.
Керуючись ст.4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.141, 150, 164, 166, 169, 180-181 СК України, суд -
позов задовольнити: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Судове рішення складено 26.09.2025 в зв'язку із надмірним робочим навантаженням.
Позивач: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, адреса вул. Поштова, 2, м.Рівне, код ЄДРПОУ 25675397, електронна пошта: ssd@rivnerada.gov.ua.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_14 , на час відкриття провадження в справі проживала за адресою: АДРЕСА_15 . Остання адреса реєстрації проживання як ВПО на час вирішення справи: АДРЕСА_16 . Представниця відповідачки: Вишковська Валентина Іванівна , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4
Стягувач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_2 , зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_17 .
Суддя: О.Ю. Жуковська