Справа № 559/3897/25
Провадження № 2-с/559/9/2025
26 вересня 2025 року місто Дубно
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Жуковська О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №559/3897/25 від 15.09.2025,
Дубенським міськрайонним судом Рівненської області 15.09.2025 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 21072,71 грн. та 242,24 грн. судового збору.
24.09.2025 ОСОБА_1 звернувся у Дубенський міськрайонний суд із заявою про скасування судового наказу, посилаючись на те, вимоги про стягнення з нього заборгованості за спожитий природний газ є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, оскільки між ним та стягувачем фактично відсутні договірні відносини. Також вважає, що заборгованість, нарахована ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не є безспірною, тому просить судовий наказ скасувати та стягнути із ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» сплачений судовий збір в розмірі 151,40 грн.
Дослідивши заяву, перевіривши матеріали справи, суддя встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ було видано 15.09.2025 , тому суд не вбачає пропуску строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є підставою для скасування судового наказу.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним заяву про скасування судового наказу задовольнити та скасувати вищевказаний судовий наказ, оскільки вимога заявника та висловлені в заяві доводи щодо скасування вказаного судового наказу свідчать про наявність спору про право, можливість боржника більш повно реалізувати свої права як відповідача в позовному провадженні.
У відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що є підстави для скасування судового наказу та вважає за необхідне судовий наказ скасувати.
Щодо вимоги заявника про стягнення з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 171 ЦПК України, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу. Отже, законодавцем визначені процесуальні дії суду, які можуть мати місце разом зі скасуванням судового наказу - поворот виконання судового наказу. Питання стягнення судових витрат судом не вирішується.
Крім того, суддя зазначає, що ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що вимога про відшкодування судових витрат в наказному провадженні при скасуванні судового наказу не підлягають розгляду.
При цьому, з огляду на приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні позову у порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 141, 170, 171, 258-259, 354 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №559/3897/25 від 15.09.2025- задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ №559/3897/25, виданий Дубенським міськрайонним судом Рівненської області 15 вересня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 21072,71 грн. та 242,24 грн. судового збору.
Заяву про стягнення з ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 судових витрат в наказному провадженні в справі про скасування судового наказу - залишити без розгляду та роз'яснити ОСОБА_1 , що вирішення долі судових витрат здійснюється у справі в порядку позовного провадження при вирішенні спору по суті.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю.Жуковська