Справа №: 398/278/25
провадження №: 2/398/1167/25
Іменем України
"25" вересня 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Стручкової Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
20.01.2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Бізнес Позика» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №473663-КС-002 від 27.09.2023 року в розмірі 65 145,44 грн. та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.09.2023 року між сторонами укладено договір №473663-КС-002 про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн., строком на 24 тижні, тобто з 27.09.2023 року до 13.03.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 1,15011689% в день та комісії за надання кредиту в розмірі 2250,00 грн. Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого заборгованість за кредитним договором складає 65145,44 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 47 895,44 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 250,00 грн. - заборгованість за комісією.
Ухвалою суду від 19.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у прохальній частині позовної заяви зазначив, що у разі неявки представника позивача у судове засідання, просить провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Швець С.В. просив відмовити у задоволенні позову, заперечив факт укладення кредитного договору №473663-КС-002 та отримання коштів. Разом з тим наголошує, що договір є строковим, тож позивач не може вимагати від відповідача сплату відсотків, нарахованих після 13.03.2024 року.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що позивач 27.09.2023 року направив на електронну адресу відповідача пропозицію (оферту) укласти договір №473663-КС-002 про надання кредиту (а. с. 22) та відповідач о 20 год. 38 хв. електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4542 підписав та направив позивачу повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №473663-КС-002 про надання кредиту (а. с. 23).
В цей же день, 27.09.2023 року, між сторонами укладено договір №473663-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн., строком на 24 тижні, тобто з 27.09.2023 року до 13.03.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 1,15011689% в день. Зазначений договір підписаний сторонами, в тому числі відповідачем о 20 год. 38 хв. електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4542 та містить порядок надання кредиту та його повернення, розмір відсоткової ставки та порядок нарахування відсотків та їх сплати тощо (а.с.20-21).
Вказані дії сторін також знайшли своє відображення і в Візуальній формі послідовності дій клієнта, наданій позивачем (а.с.23-24).
Тобто, позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору Кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №671/1832/20, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
За приписами ст.7 Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Отже, кредитний договір за формою, змістом та способом укладення відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства України, а відтак є укладеним та обов'язковим до виконання сторонами.
Позивачем надано відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування 27.09.2023 року грошових коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою про проведення транзакції (39583-63066-86543).
Зазначене свідчить про отримання відповідачем кредиту в загальному розмірі 15 000,00 грн.
Жодних доказів на спростування отримання грошових коштів в сумі 15 000,00 грн. 27.09.2023 року від позивача відповідачем та його представником не надано.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 06.01.2025 року заборгованість за кредитним договором складає 65145,44 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 47 895,44 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 250,00 грн. - заборгованість за комісією.
При цьому, відсотки нараховувались за ставкою 1,15011689% в день та їх нарахування здійснювалось після закінчення строку кредитування, визначеного п.п.2.3 п. 2 кредитного договору, тобто після 13.03.2024 року, що є кінцевим терміном повернення кредиту.
Доказів продовження строку кредитування в порядку, передбаченому договором, позивачем не надано.
За змістом ст. 1048 ЦК України, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За таких обставин, нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, тобто після 13.03.2024 року, є неправомірним.
Отже, сума заборгованості відповідача за кредитним договором в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню за період кредитування в розмірі 21750,00грн.
Щодо комісії, встановленої пунктом 2.5 кредитного договору за надання кредиту в розмірі 2 250,00 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, що спростовує позицію відповідача щодо неправомірності нарахування комісії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15000,00 грн., за відсотками за користування кредитом в розмірі 21750,00 грн. та за комісією в розмірі 2 250,00 грн., а всього - 39 000,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування.
Відповідно до ст.141 КПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1450,54 грн. (65145,44 : 39000,00 = 1,67; 2422,40 : 1,67 = 1450,54).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №473663-КС-002 про надання кредиту від 27.09.2023 року станом на 20.01.2025 року в розмірі 39 000 грн. (тридцять дев'ять тисяч гривень 00 копійок), яка складається з:
15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
21 750,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
2 250,00 грн. - заборгованість за комісією.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 1450,54 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень 54 копійки).
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судове рішення проголошено 25.09.2025 року.
Повне судове рішення складено 26.09.2025 року.
Суддя: Л.І. Стручкова