"25" вересня 2025 р. права № Справа № 363/5309/25
25 вересня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В.,
за участю секретаря судових засідань Поліщук Є.Д.,
прокурора Потюменко Ю.Ю.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрована та фактично проживаюча за адресою АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
До Вишгородського районного суду Київської області з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли адміністративні справи щодо ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №809 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу операційної підтримки процесів приватизації Управління впровадження процесів приватизації та аналізу Департаменту приватизації Фонду державного майна України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «В» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», 23.06.2023 припинивши діяльність,пов'язану з виконанням функцій державт або місцевого самоврядування, 09.04.2025 о 23:24 несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частино. 1 статті 126 КУпАП.
Надалі, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №809, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу операційної підтримки процесів приватизації Управління впровадження процесів приватизації та аналізу Департаменту приватизації Фонду державного майна України, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 1726 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 27 розділу XIII Закону №1700-VII, несвоєчасно 09.04.2024, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення) (далі-декларація) шляхом заповнення електроної форми через мережу Інтернет використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-реєстр) у власному персональному електроному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частино. 1 статті 126 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 частково визнала свою провину посилалась що пропустила строк через необхідність збору доказів про доходи, реєстрації нової електроної пошти та реєстрації на сайті НЗК., просила суд обмежитись мінімальним стягненням.
Прокурор підтримав обставини викладені в протоколі, просила визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених частиною 1 статті 172-6 КУпАП та притягнути її до відповідальності у виді штрафу у межах визначених санкцією вказаної статті.
Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, судом встановлено наступне.
Із протоколу №809 про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за несвоєчасне подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення)
Із інформації сайту НАЗК подання ОСОБА_1 декларації після звільнення за 2023 рік зафіксовано 09.04.2024 о 23:24, зафіксовано 10.04.2024 о 10 годині 09 хвилин поданна виправлена декларація.
Із листа Верховної ради України №04-18/10-1584 від 11.09.2018 щодо роз'яснення застосування ч. 2 ст. 254 КУпАП, моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Із листа листа НАЗК №40863-2025 від 02.06.2025 виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення;
Повідомленням Національного агентства з питань запобігання корупції №10-53-10345 від 16.04.2024 року.
Наказом Фонду Державного Майна України про звільнення ОСОБА_1 від 21.06.2023, звільнити ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу операційної підтримки процесів приватизації, 23 червня 2023 року у зв'язку із скороченням посад державної служби.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені докази у їх сукупності і взаємозв'язку, суддя вважає підтвердженою винуватість ОСОБА_1 якою порушено вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII, тобто у її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до частини першої статті 172-6 КУпАП, передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VІI визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані після року припинення діяльності подати в установленому частиною 1 ст. 3 порядку декларацію особ, уповноваженої на виконання функції держави та місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VIІ (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.
Законом України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03.03.2022 №2115-ІХ установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється.
Абзацом 4 частини 27 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.
Абзацом 1 частини 27 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону №1700-VII (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Тобто, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію після звільнення за 2023 рік, до. 01.04.2024 00 годин 00 хвилин (граничний строк);
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НА3K (https://portal.nazk.gov.ua), щорічну декларацію за 2023 рік, ОСОБА_1 подала лише 09.04.2024 о 23 год. 24 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин.
Опитана ОСОБА_1 пояснила, що будучи суб'єктом декларування вона ознайомлена з вимогами та обмеженнями передбаченими Законом України «Про запобігання корупції».
Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною в ч.1 ст. 3 цього закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, що вчиняється суб'єктом декларування, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом №1700-VII, призвела до порушення Закону №1700-VII (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб'єкт декларування, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об'єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб'єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.
Відповідно до послідовності дій користувача ОСОБА_1 у Реєстрі встановлено, що з метою подачі декларації після звільнення вона лише 09.04.2024 (вже після відведеного законодавством терміну) зайшла до нього та тільки 09.04.2024 здійснила подачу своєї декларації, тобто несвоєчасно.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Під час розгляду справи судом, ОСОБА_1 не надала суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску нею строку, встановленого чинним законодавством України для подачі декларації при звільнені.
Відтак, ОСОБА_1 обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу операційної підтримки процесів приватизації Управління впровадження процесів приватизації та аналізу Департаменту приватизації Фонду державного майна України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «В» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», 23.06.2023 припинивши діяльність,пов'язану з виконанням функцій державт або місцевого самоврядування, 09.04.2025 о 23:24 несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частино 1 статті 172- 6 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушеня за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів.
При обранні стягнення суд ураховує конкретні обставини справи та дані про особу правопорушника.
ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності.
Обставин, що пом'якшує відповідальність та обставин, які обтяжують відповідальність не вбачається.
Інших відомостей, які б характеризували особу суду не надано.
Згідно із статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Обставин, які б свідчили про можливість звільнення від адміністративної відповідальності у відповідності до ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмеження усним зауваженням, судом не встановлено.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи вищенаведене положення закону, судом застосовується до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відноситься до категорій осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 172-6, 276, 279, 280, 283-285, 289 КУпАП, суд
постановив:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушеня, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на її на підставі адміністративне стягнення у видгляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів.
Суддя С.В. Олійник