"23" вересня 2025 р. Справа № 363/3160/25
23 вересня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Вишгороді клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025111150000068 від 24.01.2025 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
враховуючи положення ч. 2 ст. 376 КПК України суд вважає за можливе обмежитися оголошенням резолютивної частини ухвали.
встановив:
У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України .
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись, що він обвинувачується в особливо тяжкому злочині і наявні ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: його можливого переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом, впливу на свідків, вчинення нового або продовження кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти продовження запобіжного заходу, ризики прокурором не доведено.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, дійшов до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 25.01.2025 року обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався до 16.06.2025 року, 11.08.2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.
Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Заявлене прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам КПК України, вручене обвинуваченому та його захиснику.
Відповідно до ст. 194 КПК України підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування від суду, суд враховує, що така обставина як особлива тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, можуть бути передумовами можливого ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі свідчить про існування вказаного ризику.
Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні суд враховує передбачену ст. ст. 224, 352, 353 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, експертів, спеціалістів та дослідження їх судом. В суді свідки, експерти, спеціалісти не допитані. Вказана обставина приводить до переконання суду щодо наявності ризику впливу на потерпілу, свідків.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що обвинувачений не працевлаштований, перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання, незаконно впливати на потерпілу, свідків, приховувати відомості про обставини вчинення злочину, продовжити вчинити кримінальні правопорушення.
Прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Наведені судом ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який. Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Перевіряючи наявність законних підстав щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінюючи в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає можливим продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, що забезпечить належну його процесуальну поведінку.
Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд
постановив:
клопотання про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала діє протягом 60 днів, строк якої закінчується 21 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 24 вересня 2025 о 09:00.
Суддя ОСОБА_1