Справа № 755/16271/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9877/2025
25 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року у складі судді Марфіної Н.В.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Марин-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2024 ТОВ «Фінансова компанія» «Марин-фінанс» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №CL-176156 від 06 березня 2019 року у розмірі 167 575 грн 25 коп, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 06 березня 2019 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL-1176156, відповідно до якого, банк зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строк и та на умовах, передбачені графіком погашення кредиту.
Позивач вказує, що всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 167 875 грн 25 коп, з яких: строкове тіло 21 132 грн 47 грн, прострочене тіло кредиту у розмірі 57 638 грн, строкові відсотки у розмірі 5 191 грн 35 коп, прострочені відсотки у розмірі 83 913 грн 43 коп.
08 листопада 2023 року АТ Кредобанк» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Марин-Фінанс».
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія» «Марин-фінанс» задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку, більш того розрахунок заборгованості навіть не підписаний.
Посилається на те, що даний розрахунок складається лише з підсумкової суми заборгованості станом на 08 листопада 2023 року. У розрахунку не розписано ані дату та розміри нарахування відсотків, ані дати та розмір сплати заборгованості позичальником. З наданих доказів неможливо встановити, що виконуючи зобов'язання боржник визнавав умови договору.
Вказано, що договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року є неповним, що не дає можливості встановити усі фактичні обставини із договору факторингу, зокрема, домовленість щодо предмету, ціни договору, підстав розірвання договору, моменту передачі права вимоги, прав та обов'язків сторін та інших обставин, які мають суттєве значення для встановлення домовленості між АТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФК «МАРИН ФІНАНС».
Звертає увагу, що позивачем в суді першої інстанції не було надано повний текст договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року, що укладений між АТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФК «МАРИН ФІНАНС».
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився про розгляд справи судом повідомлявся належно (а.с. 162).
В судовому засіданні в режимі відеоконференції Альховська І.Б. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія» «Марин-фінанс» просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 06 березня 2019 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-176156, відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати у власність позичальнику грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим договором (а.с. 12-21).
Вказаний договір підписаний відповідачем та свій примірник отримав у день його підписання.
Відповідно до розділу 2 кредитного договору, сума кредиту, становить 100 000 грн, з терміном кредитування до 05 березня 2024 року.
Згідно пункту 2.4 договору позичальник доручив здійснити переказ кредитних коштів з позичкового рахунку, вказаного у пункті 2.5 кредитного договору, на наступні цілі за наступними реквізитами: на поточні потреби в сумі 59 529 грн 94 коп, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у відділенні АТ Кредобанк у м. Києві; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ "Кредобанк", надалі кредитор, по кредитному договору RF2-41668 від 10 лютого 2017 року, в сумі 40 470 грн 06 коп; на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у відділенні АТ Кредобанк у м. Києві.
Згідно пункту 3.1 договору кредит видається позичальникові в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься в пункті 2.4 кредитного договору.
Згідно пункту 4.1 договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 52,99 % річних.
Загальні витрати позичальника по кредиту за цим кредитним договором становлять 190 477 грн 93 коп (пункт 4.4).
Згідно пункту 4.5 договору реальна річна процентна ставка становить 67,92 % річних.
Згідно пункту 6.2 договору позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до цього кредитного договору). Всього позичальник зобов'язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 4 836 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятись за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 06 березня 2019 року до 05 березня 2024 року погашають в однаковому порядку. Якщо будь-який термін здійснення платежів за договором про споживчий кредит припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то платежі повинні бути здійснені у попередній робочий день.
06 березня 2019 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву на отримання готівкового кредиту, відповідно до якої сума бажаного кредиту становить 100 000 грн; процентна ставка - 52,99 %. Підписання анкети-заяви позичальник підтвердив, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам'ятці клієнт ознайомлений. Примірник пам'ятки отримав; всі інформація у анкеті-заяві та наданих документах є повною, вірною і актуальною на день її подання (а.с. 25-26).
Між АТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 укладено також додатковий договір до кредитного договору № CL-176156 від 06 березня 2019 року, відповідно до умов якого сторони погодили змінити порядок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором шляхом підписання нового графіку платежів, якого позичальник зобов'язується неухильно дотримуватись (а.с. 24).
08 листопада 2023 року між АТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Марин-Фінанс" укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитним договорами та прав за забезпечувальними договорами відповідно (а.с. 33-34).
З даних додатку № 1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року убачається, що клієнт відступив фактору, а фактор набув (прийняв у власність) від клієнта в повному обсязі права вимоги, зокрема щодо кредитного договору №CL-176156 від 06 березня 2019 року. З даних додатку № 1 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 167 875 грн 25 коп (а. с. 35).
30 січня 2024 року ТОВ "ФК "Марин-Фінанс" направлено ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні. У вказаній вимозі позивач повідомив ОСОБА_1 про укладення договору факторингу від 08 листопада 2023 року та просить ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитним договором №CL-176156 від 06 березня 2019 року у розмірі 167 875 грн 25 коп (а.с. 27).
З даних розрахунку заборгованості за період з 02 листопада 2020 року (06 березня 2019 року) по 08 листопада 2023 року за кредитним договором №CL-176156 від 06 березня 2019 року убачається, що станом на 08 листопада 2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 167 875 грн 25 коп, з яких:
сума заборгованості за тілом кредиту (строкова) 21 132 грн 47 коп;
сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена) 57 638 грн;
сума заборгованості за відсотками (строкова) 5 191 грн 35 коп;
сума заборгованості за відсотками (прострочена) 83 913 грн 43 коп (а.с. 26).
Задовольняючи позов районний суд виходив з підстав його доведеності й відсутності доказів на спростування неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитного договору у відповідності до його умов та вимог законодавства.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також укладений договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може гуртуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Апеляційний суд не може погодитись доводами апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з метою отримання кредиту, підписала Анкету-Заяву, кредитний договір, додатковий договір № 1 та графік платежів за вказаним договором, які містять погодженні сторонами умови кредитування (розмір кредиту загалом та розмір щомісячного платежу зокрема, порядок сплати процентів, тощо).
При підписанні кредитного договору банк зобов'язався переказати грошові кошти, а відповідач їх повернути кредит в строк до 05 березня 2025 року.
Обґрунтовуючи розмір заборгованості, ТОВ "ФК Марин-Фінанс" посилалося на розрахунок заборгованості, з якого слідує, що вона складає 167 875 грн 25 коп, та яку викуплено у відповідності до договору факторингу, а також під час апеляційного провадження до справи долучено докази на підтвердження заявленої суми боргу.
Відповідачкою усупереч частини 1 статті 81 ЦПК України не спростовано заявлені позивачем вимоги, не надано жодного доказу на спростування обставин, викладених у позовній заяві. Також не надано будь-яких заперечень щодо заявленого розміру заборгованості.
При цьому у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 підтвердив, що є стороною кредитного договору та не вказував, що кошти йому не було надано, навпаки зазначив, що за даним кредитом здійснив оплату лише один раз 16 лютого 2021 року.
Не визнавав скаржник у відзиві також неналежним доказом розрахунку заборгованості та не оспорив суму, а лише наполягав на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності.
А тому доводи апеляційної скарги щодо незгоди з розрахунком, відсутністю доказів надання йому коштів колегія суддів оцінює критично.
Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт наявності кредитних правовідносин між ОСОБА_1 та АТ "Кредобанк", який, в подальшому, відступив право вимоги за кредитним договором позивачу, відповідачем позовні вимоги не спростовано, докази на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань матеріали справи не містять, отже вимоги позову є обґрунтовані та підставо задоволені районним судом.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: