справа № 752/1070/25 головуючий у суді І інстанції Чекулаєв С.О.
провадження № 22-ц/824/14795/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Чекулаєвим С.О., в м. Києві, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва 16 січня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, -
16 січня 2025 року Голосіївським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі (однієї чверті) частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 січня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
27 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила переглянути за нововиявленими обставинами судовий наказ, виданий суддею Голосіївського районного суду міста Києва 16 січня 2025 року у справі № 752/1070/25 про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі (однієї чверті) частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 січня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 вказала, що сторони по справі ніколи не перебували у зареєстрованому шлюбі, але мають єдиного спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з народження проживає саме з матір'ю - ОСОБА_1 , в тому числі має зареєстроване місце проживання за адресою ідентичною зареєстрованому місцю проживання матері. Згідно Акту обстеження умов проживання дитини складеного Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації підтверджено факт проживання дитини разом із матір'ю. Окрім того, ОСОБА_1 заявляє, що станом на сьогодні вирішення питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 перебуває на стадії судового розгляду, а саме ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року у цивільній справі №752/14828/23 відкрито провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини. Враховуючи викладене, на думку ОСОБА_1 , якби суд володів вказаною вище інформацією то у видачі судового наказу слід було відмовити з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 161, пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України та частини третьої статті 184 СК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва 16 січня 2025 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати судовий наказ Голосіївського районного суду міста Києва 16 січня 2025 року, виданий за заявою ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, у зв'язку з нововиявленими обставинами.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилається на аналогічні обставини викладені нею у заяві та вказує, що 17 червня 2025 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , разом з матір'ю.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною п'ятою статті 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно із частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов'язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
Судом встановлено, що 16 січня 2025 року Голосіївським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі (однієї чверті) частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 січня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалась на те, що сторони по справі ніколи не перебували у зареєстрованому шлюбі, але мають єдиного спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з народження проживає саме з матір'ю - ОСОБА_1 , в тому числі має зареєстроване місце проживання за адресою ідентичною зареєстрованому місцю проживання матері. Згідно Акту обстеження умов проживання дитини складеного Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації підтверджено факт проживання дитини разом із матір'ю. Окрім того, ОСОБА_1 заявляє, що станом на сьогодні вирішення питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 перебуває на стадії судового розгляду, а саме ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року у цивільній справі №752/14828/23 відкрито провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Встановивши, що ОСОБА_1 не довела наявність нововиявлених обставин (факту проживання дитини разом із матір'ю на момент видачі судового наказу 16 січня 2025 року), суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, що, у свою чергу, виключає можливість перегляду судового наказу.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року у справі №752/14828/23 станом на день розгляду заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами не набрало законної сили та не є нововиявленими обставинами, а є новими обставинами, які виникли після видачі судового наказу і не можуть бути підставою для його перегляду.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами. Судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Судом першої інстанції під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання щодо розгляду заяви ОСОБА_1 .
Апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого відсутня необхідність повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.