Справа № 754/9774/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11167/2025
17 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Простибоженка Олега Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року у складі судді Сенюти В.О.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком,-
У червні 2021 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , звернулися у суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, в якому просили встановити порядок участі рідної баби, рідного діда, рідної тітки у вихованні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступний графік їх участі у вихованні та спілкуванні:
- з 10 год 00 хв суботи до 19 год 00 хв неділі кожен тиждень місяця проживання дитини з можливістю відвідувати розважальні, ігрові заклади для дітей, місця харчування та розвитку дітей;
- на шкільних канікулах: в зимові канікули щороку за місцем проживання баби й діда протягом неділі, без присутності матері; влітку - один місяць літніх канікул за місцем проживання баби й діда/та/або тітки в умовах присадибної ділянки, свого будинку, басейну, свіжого повітря свого саду, городу, близькості лісу для оздоровлення дитини;
- в дні народження дитини або після дня народження через кілька днів, якщо не припадає чергове побачення по графіку, тоді надати можливість бабі, діду й тітці додаткового побачення для оздоровлення дитини протягом трьох-п'яти годин в будь-який день без присутності матері, без обмежень місця побачення.
Позов обґрунтовано тим, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними бабусею та дідусем малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_4 являється рідною тіткою дитини. Після розірвання шлюбу, відповідачка забрала дитину з собою до м. Києва, де і продовжує проживати, періодично змінюючи своє місце проживання. Наразі, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні з онуком та племінником, а саме: не дозволяє бачитись з ним ані в м. Черкаси, ані в м. Києві, не дозволяє відвідувати його у дитячому садочку, розмовляти по телефону. При цьому, будь - які їх спроби зв'язатися з відповідачкою закінчуються скандалом та викликом поліції, так як остання агресивно налаштована на спілкування дитини з рідними.
Також позивачі зазначають, той факт, що в період життя відповідачки в м. Черкаси, вони брали активну участь у вихованні і розвитку ОСОБА_5 , допомагали забезпечувати останнього всім необхідним. Позивачі, вказують, що бажають брати активну участь у житті ОСОБА_5 . На підставі викладеного, позивачі просять зобов'язати відповідачку не перешкоджати брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дитиною, встановивши порядок участі у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дитиною, шляхом встановлення графіку зустрічей.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено порядок участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: перша та третя субота щомісяця з 10 год 00 хв до 18 год 00 хв за місцем проживання дитини; 10 днів у період літніх канікул за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та врахувавши бажання дитини; день народження дитини - за попереднім погодженням з матір'ю дитини. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 908 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Простибоженко О.С. в інтересах ОСОБА_1 , просить змінити рішення суду першої інстанції, наступним чином: третя субота щомісяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв за місцем проживання дитини за попередньою домовленістю з матір'ю дитини врахувавши бажання дитини.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що а ні батько дитини, ані його батьки - баба та дід дитини, не лише жодної участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 не брали, але й не цікавились його життям.
Посилається на те, що відсутність будь-якого прояву турботи та піклування по відношенню до дитини, зацікавленості її життям мало свої наслідки - дитина фактично не знає позивачів та не хоче спілкуватися з ними.
Вказує, що цей позов про спілкування з дитиною є лише способом здійснювати тиск на відповідачку та маніпулювати за допомогою спільного сина, аби задовольнити майнові інтереси ОСОБА_9 , і не має на меті забезпечення інтересів дитини.
Вважає, що, встановлений оскаржуваним рішенням графік спілкування, який передбачає зустрічі дитини з бабою та дідом двічі на місяць протягом цілого дня та 10 днів літніх канікул, надмірним та таким, що суперечить інтересам дитини. Для можливості формування емоційного зв'язку дитини з родиною батька необхідним є більш виважений графік зустрічей, який дозволить забезпечити адаптацію та поступово налагодження контакту.
Крім того зазначено, що очікувана сума витрат на правничу допомогу залежатиме від кількості та тривалості судових засідань, обсягу підготовлених процесуальних документів тощо і становитиме не більше 50 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Слободянюк А.І. в інтересах позивачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Позбавлення позивачів права щодо їх участі у спілкуванні та вихованні їх онука може позбавити дитину родинних зв'язків з бабою та дідом, любові та турботи з їхнього боку.
В судовому засіданні, яке відбулося в режимі відеоконференції адвокат Простибоженко О.С. в інтересах ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та їх адвокат Слободянюк А.І., який також діє в інтересах ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належно (50-51, 55-56 т.4).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З апеляційної скарги вбачається, що вона містить доводи лише щодо зміни рішення в частині вимог щодо визначення часу побачень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_5 , а тому в решті судом рішення суду не переглядається.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як вбачається зі справи, що у період з 23 серпня 2013 року по 18 березня 2020 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 11-12 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 за час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 06 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції (а.с. 8 т.1).
Відповідно до справи, позивачі - ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 є рідними бабусею та дідусем малолітньої дитини - ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 є рідною тіткою (а.с. 9-10 т.1).
Відповідно до висновку № 105/13307 від 21 листопада 2024 року, наданий службою у справах дітей та сім'ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, рішення комісії вважає за доцільність визначення способів участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: перша субота та третя неділя щомісяця з 10:00 до 19:00; один тиждень під час зимових канікул щороку за місцем проживання баби та діда; один місяць під час літніх канікул щороку за місцем проживання баби та діда; день народження дитини за попереднім погодженням з матір'ю дитини. Одночасно зазначено, що процедуру визначення участі тітки у вихованні племінника не визначено чинним законодавством України (а.с 113-114 т. 3).
Вирішуючи спір в оскаржуваній частині, районний суд встановив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступний графік: перша та третя субота щомісяця з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин за місцем проживання дитини; 10 днів у період літніх канікул за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та врахувавши бажання дитини; день народження дитини - за попереднім погодженням з матір'ю дитини.
Між тим з таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд в повній мірі не може погодитися з наступних підстав.
Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ч.ч 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що "законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини 2, 3 статті 257 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття "сімейне життя" у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні "сімейні зв'язки", зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20.
Для врахування балансу інтересів у цій справі Верховний Суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини дає Верховному Суду підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.
Подібні за змістом висновки викладено Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 607/9336/20 (провадження № 61-20367св21), вирішуючи питання про права діда та баби на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні.
Встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивачів можливості вільно спілкуватися з онуком, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, врахувавши права та бажання бабусі та дідуся брати участь у вихованні та спілкуванні з онуком, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до визначення часу для їх побачень.
Визначаючи спосіб участі бабусі у вихованні та спілкуванні з онуком, суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, вік, статус, місце проживання, вважав, що баба та дід мають право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення порядку участі баби у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом зустрічей два рази на місяць у першу та третю суботу місяця за місцем проживання дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23, на яку посилається заявник.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження № 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20.
У справі "Ген та інші проти України" (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19, 42767/19, пункт 66) ЄСПЛ зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди (небажання бачитись дитини з одним із батьків) не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв'язків дитини із сім'єю.
Як зазначив в своїй постанові Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року по справі № 208/4682/20 (провадження № 61-11294св22): "визначаючи способи участі баби та діда у спілкуванні та вихованні онука, потрібно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення рішення, зокрема, суд передусім повинен враховувати інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, а також вік, стан здоров'я, психоемоційний стан дитини".
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням віку дитини, виходячи з інтересів самої дитини та необхідності її розвитку, навчання, існування у дитини власних інтересів, встановлений оскаржуваним рішенням зазначений вище графік побачень буде порушувати принцип рівності, розумності, справедливості та збалансованості між інтересами усіх учасників сімейних відносин та вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення часу побачень діда та баби у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_5 , визначивши такий спосіб участі шляхом зустрічей один раз на місяць у третю суботу місяця з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв, за місцем проживання дитини за попередньою домовленістю з матір'ю.
Такий порядок максимально наближений до інтересів дитини, при цьому колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, ставлення до баби та діда, останні не позбавлені у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні онука, що буде відповідати, насамперед, якнайкращим інтересам дитини.
В іншій частині, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що дитина майже не знає діда та бабу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони мають право на безпосереднє спілкування з онуком, що буде якнайкраще сприяти встановленню зв'язку та контакту дитини з ними.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не впливають в цілому на правильність висновків суду першої інстанції, і не є підставою для скасування судового рішення і відмови у задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає зміні в частині висновку суду про визначення часу побачень з дитиною, у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Простибоженка Олега Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року змінити в частині визначення часу побачень з дитиною.
Встановити наступний порядок і способи участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме кожна 3 субота місяця з 10:00 години до 17:00 години за місцем проживання дитини за попередньою домовленістю з матір'ю.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: