про забезпечення адміністративного позову
26 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4565/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
секретаря судового засідання Нагез О.О.,
заявник (позивач) ОСОБА_1 ,
представника заявника (позивача) ОСОБА_2 ,
представника відповідача Бичкова І.Г.,
розглянувши у судовому засіданні заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо скасування ОСОБА_1 наданої відстрочи від призову під час мобілізації на підставі п. 2, ч.3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 2 ч.3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
25.09.2025р. до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб та інших компетентних органів та осіб вчиняти дії стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язані з призовом на військову службу та переміщення до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 25.09.2025 р. призначено розгляд заяви про забезпечення позову на 26.09.2025 р. у судовому засіданні з повідомленням сторін.
В судове засідання 26.09.2025 р. з'явились усі учасники справи. Позивач підтримав подану заяву про забезпечення позову, в той час як представник відповідача не надав аргументованих заперечень проти задоволення заяви позивача.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд доходить до наступного висновку.
Положеннями статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Принципами Рекомендації №К(89)8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1998, визначено наступне:
- приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта;
- заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади;
- заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта;
- провадження в суді має здійснюватися без зволікання.
Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом “очікування». Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
З матеріалів поданої заяви встановлено, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб та інших компетентних органів та осіб вчиняти дії стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язані з призовом на військову службу та переміщення до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В судовому засіданні представник відповідача не надав обґрунтованих доводів та доказів з приводу та підстав для скасування ОСОБА_1 наданої відстрочи від призову під час мобілізації. Повідомив, що йому відомо про раніше надану позивачу у серпні 2025 р. відстрочку до 31.08.2026 року.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу було надано 06.08.2025 р. відстрочку від призову на військову службу до 31.08.2026 р., про що свідчать відомості в електронному військово-обліковому документі «Резерв+».
Також, згідно довідки Комунальної обласної спеціалізованої школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів “Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» від 18.09.2025 р. підтверджено те, що позивач дійсно працює за основним місцем роботи на педагогічній посаді вихователя на 1 ставці.
Таким чином, на даний момент відсутні жодні докази на підтвердження обставин, що стали підставою для скасування позивачу раніше наданої (06.08.2025 р.) відстрочки від призову на військову службу до 31.08.2026 р.
При цьому, судом встановлено, що 17.09.2025 р. позивачу видано повістку №13152 на відправку в команду із зазначенням дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 27.09.2025 р. о 09:00.
Отже, станом на момент звернення із позовом та з цією заявою, існують підстави стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, при цьому підстави скасування раніше виданої позивачу відстрочки відповідачем не повідомленні.
Суд враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Відтак, на думку суду, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде зведено нанівець.
Застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі.
В силу частини дев'ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм слідує, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і за усталеною судовою практикою не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, у спірних правовідносинах є неможливим.
При цьому суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладений у постанові від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення позовних вимог. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Отже, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову та предмет позову, відсутності обґрунтованої позиції відповідача з приводу правомірності скасування позивачу відстрочки, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання негативних наслідків для позивача, внаслідок скасування ОСОБА_1 наданої відстрочи від призову під час мобілізації на підставі п. 2, ч.3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», правомірність скасування якої підлягає перевірці судом в даній справі.
З вказаних підстав, суд задовольняє заяву про забезпечення адміністративного позову, відповідно до вимог п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Керуючись статями 150-157, 241, 248, 256 КАС України ,-
1. Заяву про забезпечення адміністративного позову задовольнити повністю.
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб та інших компетентних органів та осіб вчиняти дії стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язані з призовом на військову службу та переміщення до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Суддя Т.М. Брезіна