25 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1469/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення.
Адвокат Джосул В.С. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №13 від 21.03.2025 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Ухвалою суду 07.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 15.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 06.08.2025 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 спірне рішення.
2.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
2.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 31.01.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його мати є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, незважаючи на те, що ним було подано усі необхідні документи, йому було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу. Позивач, вважає таку відмову протиправною у зв'язку із чим звернувся до суду.
2.2 ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач подав відзив на позов, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, зазначає, що на виконання рішення суду ними було розглянуто заяву про надання відстрочки, за наслідками розгляду позивачу було відмовлено у зв'язку із не пред'явленням військово-облікового документа при поданні заяви про надання відстрочки від призову на військову службу. З цих підстав просить відмовити в задоволенні позову.
2.3. ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
У відповіді на відзив представник позивача вважає доводи відзиву необґрунтованими, зокрема зазначає, що підставою спірного рішення і, як наслідок, відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу стало те, що не дотримано вимоги про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Представник наголошує, що не пред'явлення військово-облікового документа не було підставою для відмови, більше того на час подання заяви на відстрочку від призову такої вимоги не було передбачено Порядком №560.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв'язку 30.07.2024 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" у зв'язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До заяви позивач додав:
- копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1
- копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ,
- копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ,
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- копію пенсійного посвідчення та довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №800913,
- свідоцтва про шлюб;
- копію довідки №1878 від 16.07.2024
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ;
- копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №347977,
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 ;
- довідка про склад сім'ї;
- заява матері ОСОБА_2 за формою згідно з додатком 15.
28.08.2024 відповідач листом повідомив позивача, що його заява не розглянута, оскільки він заяву не подав особисто за формою додатку №4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Позивач, не погоджуючись з такою відмовою, звернувся з позовом до суду.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 по справі №600/3939/24 було зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2025.
На виконання рішення суду 26.03.2025 повідомленням №1/1157 позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 21.03.2025 №13 ухвалене рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: не дотримано вимоги про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправними, тому за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.
4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався неодноразово і діє на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
За змістом пунктів 56-58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Згідно з пунктом 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Отже, чинним законодавством України встановлено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.
Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
Водночас, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560) визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до Додатку №5 до Порядку №560, для підтвердження підстав для звільнення від призову під час мобілізації заявник має подати наступний пакет документів:
1) для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи
- один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
2) для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
3) для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи,
- один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Також, пунктом 58-1 Порядку №560 визначено, що у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Зі спірного рішення вбачається, що відмова позивачу у наданні відстрочки від призову під час мобілізації базувалась на відсутності серед поданого пакету документів відомостей про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть утримувати матір ОСОБА_2 .
З такою позицією відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи позивачем із заявою подано наступний пакет документів:
- копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1
- копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ,
- копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ,
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- копію пенсійного посвідчення та довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №800913,
- свідоцтва про шлюб;
- копію довідки №1878 від 16.07.2024
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ;
- копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №347977,
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 ;
- довідка про склад сім'ї;
- заява матері ОСОБА_2 за формою згідно з додатком 15.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №800913 матері позивача - ОСОБА_6 встановлено другу групу інвалідності - безстроково.
Факт родинних зв'язків підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .
Також позивачем подана заява матері ОСОБА_2 за формою згідно з додатком 15, в якій остання вказує, що зі своїх синів вона обирає ОСОБА_1 для здійснення свого утримання.
Таким чином, на переконання суду, позивачем подані усі, передбачені Порядком №560, документи для отримання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Отже, Комісія не надала оцінки зазначеним документам, поставивши у залежність отримання відстрочки від призову від наявності інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані утримувати матір позивача.
Суд наголошує, що в разі подання заяви про відстрочку на підставі п.13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та відсутності невійськовозобов'язаних осіб, не потрібно надавати документи, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків.
В разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб, достатньо подати заяву особи з інвалідністю за формою додатку 15 із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання, що і було зроблено позивачем.
З аналізу вищенаведеного, суд доходить висновку, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ надано усі належні документи, які необхідні для отримання відстрочки з вказаної підстави.
Оскільки відмова позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не узгоджується зі вказаними вище вимогами законодавства і такі дії вчинені шляхом видання відповідного рішення, то це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо доводів відзиву про відмову позивачу у зв'язку із не пред'явленням військово-облікового документа при поданні заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, суд вважає такі доводи необґрунтованими, виходячи із наступного.
З дослідженого під час розгляду справи повідомлення від 26.03.2025 №1/1157 встановлено, що позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 21.03.2025 №13 ухвалене рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: не дотримано вимоги про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".
Окрім того, суд зауважує, що п.58 Порядку №560 був доповнений постановою КМУ №1558 від 31.12.2024 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації", який і передбачив, що під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).
Відтак, вимоги пред'явлення ВОД при поданні позивачем 30.07.2024 заяви на відстрочку не було передбачено Порядком №560, а тому і не могло стати підставою для відмови у її наданні.
Разом із цим, вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд виходить із наступного.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX) визначено, що дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Частиною 3 статті 6 Закону №2073-IX визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: дискреційне повноваження передбачено законом; дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Також, суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому, особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав обов'язок розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти по ній рішення про надання відстрочки, надаючи оцінку поданому пакету документів, виходячи з вказаної заявником підстави передбаченої статтею 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим суд зазначає, що повноваження державного органу (РТЦК) щодо надання або відмови у наданні відстрочки є дискреційними, а відтак позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати відстрочку задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Однак, якщо у разі невірного обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Тому суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 30.07.2024, з урахуванням висновків суду.
5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 605,60грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №13 від 21.03.2025 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду.
4.В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 сплачений судовий збір у розмірі 605, 60грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя В.О. Кушнір