про залишення позовної заяви без руху
26 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4551/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 01.07.2021 року по 19.05.2023 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період: грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 01.07.2021 року по 19.05.2023 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період: грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби;
- визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період: грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань; без урахуванням величини 2684 гривні (застосовувалась до 20.05.2023 року) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;
- зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період: грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань; з урахуванням величини 2684 гривні (застосовувалась до 20.05.2023 року) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби;
- визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 23.06.2025 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період: одноразової грошової допомоги при звільненні; грошової допомоги на оздоровлення; грошової компенсації за невикористані дні відпустки; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01 січня 2025 року у розмірі 3028 гривні за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;
- зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 23.06.2025 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період: одноразової грошової допомоги при звільненні; грошової допомоги на оздоровлення; грошової компенсації за невикористані дні відпустки; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01 січня 2025 року у розмірі 3028 гривні за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з наступних підстав.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Поняття терміну "відповідач" наведено в п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, як суб'єкта владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й іншої особи, до яких звернена вимога позивача.
В свою чергу, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем в якості відповідача зазначено 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, в той час як у п. 2 прохальної частини позову позовні вимоги спрямовано до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області. Попри вказане, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області не вказане у позові у якості відповідача, а зміст позову не містить обґрунтувань щодо вказаного суб'єкта владних повноважень. У зв'язку із вказаним, для усунення недоліків позову, позивачу необхідно уточнити суб'єктний склад відповідачів у даній справі відповідно до сформованих позовних вимог, а також у випадку подання позову до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області сформувати відповідні позовні вимоги про оскарження рішень, дій чи бездіяльності саме до вказаного суб'єкта владних повноважень.
Крім того, відповідно до положень п. 8 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зі змісту позову вбачається, що спірні правовідносини пов'язані з незгодою позивача щодо обрахунку його грошового забезпечення під час проходження військової служби у 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, однак до позову не додано жодного доказу на підтвердження порушення його прав та інтересів.
Положення ч. 2 та ч. 4 ст. 79 КАС України визначають, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Позивач у позові заявляє клопотання про витребування у відповідача доказів по справі, надавши копію заяви від 19.09.2025 р., направлену відповідачу про надання відповідних документів. Поряд із цим, не дочекавшись відповіді на вказану заяву, позивач 24.09.2024 р. подає позовну заяву без жодного доказу на підтвердження обґрунтувань позову. Таким чином, направлення 19.09.2025 р. заяви про отримання відповідних документів від відповідача не може свідчити про неможливість надання позивачем усіх доказів, на підставі яких обґрунтовано позов. Таким чином, для усунення недоліків позову також необхідно надати усі докази якими обґрунтовані позовні вимоги, зокрема які вказані у клопотанні про витребування доказів, або докази на підтвердження неможливості самостійно подати відповідні докази.
Крім того, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Так, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)»
Таким чином, з 19.07.2022 р. працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості з оплати праці у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Отже, ч. 2 ст. 233 КЗпП України стосується справ про суми заробітної плати (грошового забезпечення), які були нараховані та не виплачені працівникові при звільненні.
Щодо справ про виплату грошового забезпечення, яке не було нараховано і виплачено позивачеві до звільнення, то в такому випадку слід керуватися ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відтак, військовослужбовець, отримуючи грошове забезпечення щомісячно, може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі, порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк.
Таким чином, у спірних правовідносинах трьохмісячний строк розпочинає свій перебіг з моменту отримання позивачем виплати грошового забезпечення за відповідний місяць.
Як встановлено судом позивачем оскаржено період невірного обрахунку грошового забезпечення під час проходження військової служби (що не пов'язане із звільненням) з 01.07.2021 року по 23.06.2025 року. Таким чином, після виникнення вказаних підстав, позивач щомісячно (після отримання грошового забезпечення за відпрацьований місяць) мав можливість звернутись до суду за захистом порушеного права, однак позов подав 23.06.2025 р., у зв'язку із чим було з пропущено трьохмісячний строк звернення до суду за період заявлених позовних вимог після 19.07.2022 року. Крім того, суд наголошує, що спірні правовідносини не пов'язані із розрахунком під час звільнення, а виникли та існували саме під час проходження військової служби.
З вказаних підстав, позивачу необхідно надати обґрунтування та докази на підтвердження поважності причин пропущення строку звернення до суду із позовними вимогами, заявленими за період з 19.07.2022 р. по 23.06.2025 року.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України. Тому в суду є достатньо підстав для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122-123, 169, 248 КАС України, суддя,-
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна