про залишення позовної заяви без руху
24 вересня 2025 року справа № 580/8797/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Генерального штабу Збройних Сил України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України, яка полягає у не здійсненні повного розрахунку при звільненні та не нарахуванні і невиплаті перерахувати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 12.04.2023 року по 15.05.2025 року, із застосуванням належного показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованої із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2025 року та інших належних компенсаційних виплат, які підлягали обчисленню із застосуванням належного показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 12.04.2023 року по 15.05.2025 року (щомісячні основні, додаткові види та одноразові виплати, тобто грошову допомогу на оздоровлення за 2024 та 2025 роки), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 1 січня 2024 року, 1 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ № 704) відповідно, та доплату різницю, з врахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України перерахувати, ОСОБА_1 , розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 1 січня 2025 року, та доплатити різницю, з врахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України перерахувати ОСОБА_1 розмір компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за час дії воєнного стану, тобто 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру, встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, 1 січня 2024 року, 1 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт та доплатити різницю, з врахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою судді від 05.08.2025 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.
Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтоване пропуском встановленого тримісячного строку звернення до суду за захистом прав.
Розглянувши документи і матеріали, суддя вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, тому подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України та повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Позивач проходив військову службу у Генеральному штабі Збройних Сил України з 12.04.2023 по 15.05.2025, тобто з моменту першого призначення на посаду та встановлення розміру його посадового окладу, позивач мав можливість дізнатись про встановлений йому розмір посадового окладу та грошового забезпечення за час проходження військової служби. Тобто, з дати коли позивач вперше отримав грошове забезпечення розпочався перебіг строку звернення до адміністративного суду з позовом щодо нарахування та виплати грошового забезпечення в належному розмірі, тобто з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення, на його думку, свого права.
Суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
Позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 04 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, тому починаючи з 19.07.2022 до спірних правовідносин застосовується тримісячний строк звернення до суду.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду 08.05.2025, тому пропустив строк звернення до суду за період з 19.10.2022 по 20.05.2023.
Грошове забезпечення є періодичним щомісячним платежем та позивач мав змогу дізнатись про його розмір та складові.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу влади, а не після отримання пенсії за відповідний період, та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії, зокрема, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
В силу положень ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За наведених фактичних обставин та правового регулювання, позовна заява повинна бути залишена без руху для надання позивачу права вказати поважні причини пропуску строку та подати до суду заяву про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В силу п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Керуючись ст.ст. 160, 169, 240 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вищенаведених недоліків позовної заяви.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО