Справа № 560/15982/25
26 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши заяву про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Хмельницького окружного адміністративного суду 15 вересня 2025 року звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, визнання вимоги протиправною.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі.
25.09.2025 позивачем також подана до суду заява про забезпечення позову, у якій просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинити дію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №5658/04-16 від 04.09.2025 року про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій в сумі 683139,15 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі №560/15982/25.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що 25.09.2025 року до суду подано заяву про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог вимогою такого змісту: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №5658/04-16 від 04.09.2025 року про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій в сумі 683139,15 грн.
Зазначає, що скасування ІІ групи інвалідності призвело до того, що 20.06.2025 року, Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області позивачу було направлено вимогу про повернення коштів в сумі 662156,15 грн. в добровільному порядку. У листі вказано, що 28.03.2025 року на адресу ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.01.2025 року №566 про скасування 2 групи інвалідності та встановлення 3 групи інвалідності з 14.01.2014 року по 31.12.2015 року. У зв'язку із зміною групи інвалідності та припиненням виплати пенсії по інвалідності за період з 14.01.2014 року по 31.03.2025 року утворилась переплата в розмірі 662156,15 грн.
Суд, дослідивши викладені у заяві мотиви, з урахуванням доданих до заяви матеріалів, зазначає наступне.
Підстави забезпечення позову визначені частиною другою статті 150 КАС України, відповідно до якої, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував: судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів із забезпечення позову заявник вказує, що рішення про зміну групи інвалідності суттєво звужує соціальні права та гарантії позивача.
Суд вважає вказані мотиви вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованими та такими, що не свідчать про можливість настання негативних наслідків для заявника та ймовірність виникнення складнощів під час виконання рішення суду.
Наявність рішення про необґрунтованість встановленої групи інвалідності не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (звернеться) до суду.
Будь-яких інших фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову, в даному випадку може, ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача, суду не надано.
Суд зазначає, що вимога Головного управління ПФУ в Хмельницькій області про повернення коштів в сумі 662156,15 грн. в добровільному порядку, ґрунтується на рішенні Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" щодо скасування ІІ групи інвалідності та встановленні ІІІ групи інвалідності.
Сама по собі незгода заявника із рішеннями/висновками уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправним і скасування індивідуального акта не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Окрім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Водночас, суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання законної сили рішення суду по справі може свідчити про передчасний висновок суду щодо протиправності рішення, дій або бездіяльності відповідача, без з'ясування всіх обставин справи, що є неприпустимим та не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, обраний заявником захід забезпечення позову фактично за своїм змістом є вирішенням спору до початку його розгляду по суті, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову. Правова оцінка дій відповідача підлягає встановленню під час судового розгляду.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені заявником в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів, а задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя О.П. Шевчук