Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 вересня 2025 р. справа № 520/14467/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , яка полягає у нездійсненні повного розрахунку 14.09.2017 - день виключення зі списків військової частини, з ОСОБА_1 з грошового забезпечення на суму 123719,65 грн.;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 80049,60 грн. за період з 15.09.2017 по 14.03.2018, тобто всього за 180 календарних днів (6 (шість) місяців) із урахуванням складових та індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі № 520/18010/24 в сумі 0;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - липень 2017 року, за вересень 2015 року в сумі 111,07 грн. та за листопад 2015 року - 96,58 грн., без урахування 1,5 відсотків військового збору;
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , щодо утримання з ОСОБА_1 5 відсотків військового збору на загальну суму 2846,09 грн. за здійсненими на виконання судових рішень по справам №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами;
- стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 різницю військового збору в сумі 2846,09 грн. утриманого понадміру з здійснених на виконання судових рішень по справам №520/18010/24 та №520/18673/24 платежам;
- стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку із порушенням права на належну оплату праці в розмірі 80049,60 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1, п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Станом на день звільнення з військової служби 14.09.2017 відповідач не здійснив повний розрахунок з грошового забезпечення на користь позивача, що було доведено під час провадження у адміністративних справах №520/22445/23, №520/28146/23, №520/18010/24, №520/18610/24, та заборгував перед позивачем суму грошового забезпечення у загальному розмірі 123719,65 грн. Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період у 6 (шість) місяців з 15.09.2017 по 14.03.2018 (включно), всього за 180 календарних днів, що дорівнює 80049,60 грн. Також, позивач зазначив, що відповідач протиправно нарахував індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі №520/18010/24 в сумі 0 та утримав 5% військового збору на загальну суму 2846,09 грн. за здійсненими на виконання судових рішень по справам №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами. У наслідок таких протиправних дій відповідача, пов'язаних із порушенням права на належну оплату праці, позивач зазначає про необхідність компенсації моральної шкоди у зв'язку в розмірі 80049,60 грн. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Представник відповідача правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "По особовому складу" від 14.09.2017 №387-ос, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 14.09.2017.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі №520/22445/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо перерахуноку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2016 по 14.09.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №520/28146/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не проведенні розрахунку і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 (двадцять вісім) календарні дні невикористаної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, яка надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби на посаді старшого оперуповноваженого у 2013-2016 роках відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, що пов'язані з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я на посаді старшого оперуповноваженого.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 (двадцять вісім) календарні дні невикористаної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, що надається у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби на посаді старшого оперуповноваженого у 2013-2016 роках, що пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №520/18010/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення сум - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно).
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно).
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.05.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 01.05.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до допомоги на оздоровлення за 2015 рік індексації грошового забезпечення за травень 2015 року та винагороди за бойове чергування нарахованої у травні 2015 року у якості складової грошового забезпечення у сумі 51.25 грн.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу для оздоровлення за 2015 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення за травень 2015 року та винагороди за бойове чергування нарахованої у травні 2015 року у якості складової грошового забезпечення у сумі 51.25 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , які полягають у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 520/28146/23 грошову компенсацію за 28 днів щорічної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки у сумі 5659.59 грн. без врахування у якості складових індексації грошового забезпечення та винагороди.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 28 днів щорічної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення та винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , які полягають у неврахуванні до виплаченої у травні 2016 року допомоги на оздоровлення за 2016 рік, належної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), індексації грошового забезпечення за травень 2016 року та винагороди.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу для оздоровлення за 2016 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення за травень 2016 року та винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , які полягають у неврахуванні до виплаченої у вересні 2017 року допомоги на оздоровлення за 2017 рік, належної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року та винагороди.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу для оздоровлення за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року та винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , які полягають у неврахуванні до виплаченої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за 27 днів основної відпустки за 2017 рік індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року та винагороди.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 27 днів основної відпустки за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення за вересень 2017 року та винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №520/18673/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною відмову НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) оформлену листом №09/К-294/303 від 02.07.2024, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів за період з 01.05.2016 по 11.06.2024 з виплаченої за період з 01.05.2016 по 14.09.2017 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі №520/22445/23 індексації грошового забезпечення у сумі 50767.47 грн. із урахуванням січня 2008 року у якості місяці для обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати з 01.05.2016 по 11.06.2024 індексації грошового забезпечення виплаченої за період з 01.05.2016 по 14.09.2017 у сумі 50767,47 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі №520/22445/23, у відповідності до вимог Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Визнано протиправною відмову НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів за період з 14.09.2017 по 14.06.2024 з виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі №520/28146/23 компенсації за 28 днів невикористаної щорічної відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки у сумі 5778,10 грн.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрат доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати з 14.09.2017 по 14.06.2024 компенсації за 28 днів щорічної додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 роки, що виплачена у сумі 5778,10 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 520/28146/23, у відповідності до вимог Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
10.06.2024, 14.06.2024 та 20.05.2025 на виконання вищевказаних рішень суду відповідачем зараховано на банківський рахунок позивача грошові кошти.
Однак, позивач не погоджується із нарахованою та виплаченою індексацією за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 у сумі 0 та утриманим військовим збором. Також, позивач вважає, що набув право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 80049,60 грн. за період з 15.09.2017 по 14.03.2018, тобто всього за 180 календарних днів (6 (шість) місяців) із урахуванням складових та індексації грошового забезпечення, суд виходить з наступного.
Нормами статей 116, 117 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі ж невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Натомість частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Отже, за встановлених обставин справи до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення статті 117 КЗпП України, згідно із якою на відповідача покладається обов'язок виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.
Крім того, у постанові від 16 лютого 2023 року у справі №420/20192/21 Верховний Суд зауважив, що передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов'язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов'язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку. Зважаючи на викладене, питання про стягнення на користь працівника середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні може вирішуватися судом одночасно з вирішенням спору про розміри належних звільненому працівникові сум або бути окремим предметом судового розгляду.
Суд також ураховує, що стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу визначає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
У постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно із якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Підсумовуючи вищенаведене, суд, з урахуванням фактичних обставин справи, та встановленого правового регулювання спірних правовідносин, які виникли між сторонами, доходить висновку про те, що, оскільки відповідач не провів з позивачем на день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення розрахунок у повному обсязі, то позивач відповідно до статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.
Як встановлено судом, позивач звільнений з військової служби 14.09.2017, остання виплата грошового забезпечення на користь позивача відбулась 20.05.2025.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 розділу І Порядку №100).
За змістом пункту другого розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом восьмим розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно картки грошового забезпечення позивача за 2017 рік, грошове забезпечення позивача за два місяці військової служби, які передували місяцю звільнення з військової служби, складало: у липні 2017 року - 1056,16 грн., у серпні 2017 року - 1056,16 грн.
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що забезпечує дотримання майнових прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон від 03.07.1991 №1282-ХІІ).
Таких висновків дійшов Верховний Суд у своєму рішенні від 03.04.2019 у справі №638/9697/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, індексація грошового забезпечення має бути врахована як складова грошового забезпечення для здійснення розрахунку середнього розміру грошового забезпечення.
Згідно наданої відповідачем довідки-розрахунку №368 від 18.06.2024 нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, згідно рішення суду по справі №520/22445/23, вбачається, що відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за липень 2017 року - 3730,06 грн., за серпень 2017 року - 3730,06 грн.
Таким чином, розмір грошового забезпечення позивача у липні 2017 року складає 13786,22 грн., у серпні 2017 року - 13786,22 грн., загальна сума складає 27572,44 грн.
Кількість календарних днів у липні-серпні 2017 року становить 62 дні.
Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 444,72 грн. (27572,44 грн./62 календарний день за останні два повні місяці липень 2017 року та серпень 2017 року).
Отже, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач, становить 80049,60 грн. (444,72 грн. х 180 календарних дні).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2017 по 14.03.2018 в розмірі 80049,60 грн.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій, які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі № 520/18010/24 в сумі 0 та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - липень 2017 року, за вересень 2015 року в сумі 111,07 грн. та за листопад 2015 року - 96,58 грн., без урахування 1,5 відсотків військового збору, суд зазначає наступне.
Згідно довідки про нараховану та виплачену індексацію на виконання рішення суду у справі №520/18010/24 відповідач нарахував позивачу за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 індексацію грошового забезпечення в сумі 0,00 грн.
При вказаному розрахунку індексації відповідач використовував базові місяці лютий 2015 року та травень 2015 року.
В позовній заяві позивач зазначає, що його грошове забезпечення змінювалося у липні 2015 року, отже, базовим місяцем для індексації є липень 2015 року.
Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Правові норми п. 5 Порядку №1078, у редакції пункту, яка діяла до 15.12.2015, передбачали, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Враховуючи положення Порядку №1078 (у редакції до 01.12.2015), місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Аналіз редакцій норми п. 5 Порядку №1078 дозволяє дійти висновку, що до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.
Отже, до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації, який визначався окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Таким чином, у період з 01.01.2008 по 01.12.2015 базовий місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення визначався залежно від підвищення складових грошового забезпечення.
Базові місяці для індексації грошового забезпечення позивача за спірний період відповідач обрав наступні: лютий 2015 року, травень 2015 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою про нараховану та виплачену позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015.
Суд зазначає, що згідно картки грошового забезпечення за 2015 рік розмір грошового забезпечення позивача у вказаний період становив: травень 2015 року - 4740,78 грн.; червень 2015 року - 4740,78 грн.; липень 2015 року - 4937,54 грн. (відбулося збільшення грошового забезпечення позивача); серпень 2015 року - 4829,18 грн.; вересень 2015 року - 4829,18 грн.; жовтень 2015 року - 4829,18; листопад 2015 року - 4829,18 грн.
Таким чином, оскільки грошове забезпечення позивача підвищувалось у липні 2015 року, то базовий місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення повинен визначатись як липень 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дій НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі №520/18010/24 в сумі 0,00 грн.
Належним та ефективним способом захисту прав відповідача в даному випадку є зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно), з урахуванням базового місяця - липень 2017 року.
Щодо вимог зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення за вересень 2015 року в сумі 111,07 грн. та за листопад 2015 року - 96,58 грн., без урахування 1,5 відсотків військового збору, суд зазначає, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення на виконання даного рішення суду наразі не була нарахована, то у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача у конкретному розмірі відсутні.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо утримання з ОСОБА_1 5% військового збору на загальну суму 2846,09 грн. за здійсненими на виконання судових рішень по справам №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Зокрема, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
Між тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24 відповідач виплатив грошові кошти з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%. Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу, повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум, виплачених позивачу на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24, є протиправними.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 №4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Відтак, відповідачі безпідставно надмірно утримали 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з індексації грошового забезпечення позивача.
Отже, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги в цій частині, визнавши протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% за здійсненими на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами, та зобов'язавши НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) повернути надмірно утриманий військовий збір у розмірі 3,5% з платежів, здійснених на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) на користь позивача моральної шкоди у зв'язку із порушенням права на належну оплату праці в розмірі 80049,60 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 23 ЦК України зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.01.2018 у справі №804/2252/14.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, який розглядає справу, повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, вираженості та справедливості (правовий висновок викладений в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №686/24467/15-а).
За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.
У позовній заяві позивач зазначає, що невиплата відповідачем належного грошового забезпечення за час проходження служби та тривала процедура неодноразових спроб домогтися належних виплат через суд призвела до повного зневірення позивача до держави, від імені якої виступають військові формування, у тому числі Державна прикордонна служба України, керівництво якої повинно дотримуватися прав військовослужбовців, у тому числі майнових, для закріплення кваліфікованих кадрів. Оскільки у позивача були відсутні кошти на оплату професійної правничої допомоги, а спеціальної освіти останній не має, то він змушений був витратити значний час для вивчення нормативно-правової бази для звернення до суду з метою захисту своїх майнових прав, а також на своєму утриманні позивач має дружину, яка у період провадження у зазначених справах перенесла операцію та онкологічну хворобу та позивач надає своїй дружині всебічну допомогу та догляд. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Проте, всупереч вищезазначеним положенням, позивачем не надано жодних достатніх та належних доказів обставин, які б свідчили про заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), яка полягає у не здійсненні повного розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2017 по 14.03.2018 в розмірі 80 049 (вісімдесят тисяч сорок дев'ять) грн. 60 коп.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають у нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно) на виконання судового рішення по справі №520/18010/24 в сумі 0,00 грн.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 (включно), з урахуванням базового місяця - липень 2017 року.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% за здійсненими ОСОБА_1 на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24 платежами.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) повернути ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір у розмірі 3,5% з платежів, здійснених на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах №520/18010/24 та №520/18673/24.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.