Справа №500/3104/25
26 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №500/3104/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 08.09.2025 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Козівської селищної ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012 площею 0.0188 га, яка розташована за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області з цільовим призначенням: 18.00 землі загального користування, розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності земельної ділянки площею 0,0188 га для встановлення на користь ОСОБА_1 постійного безоплатного земельного сервітуту для проїзду до земельної ділянки з кадастровими номерами: 6123084800:02:001:0013 0,25 га,
Зобов'язано Козівську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 щодо надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за кадастровий номер: 6123084800:02:001:1012 площею 0.0188 га, яка розташована за адресою: село Конюхи, Тернопільського району, Тернопільської області, та за результатами її розгляду по суті прийняти відповідне рішення.
Питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
15.09.2025 від представника позивача до суду поступила заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про оплату.
Ухвалою суду від 16.09.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визначено, що розгляд заяви здійснюватиметься в порядку письмового провадження без виклику учасників справи за адресою: 46021, місто Тернопіль, вул. Грушевського, 6.
Встановлено відповідачу строк до 25.09.2025 для подання до суду письмових пояснень (заперечення) щодо заяви (разом із доказом направлення їх копій позивачу).
22.09.2025 представником Козівської селищної ради подано до суду клопотання про зупинення провадження за заявою представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі до вирішення справи по суті в суді апеляційної інстанції.
З приводу поданого клопотання відповідача від 22.09.2025 суд зауважує, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено такого зупинення, тому клопотання до задоволення не підлягає.
Однак з огляду на те, що ухвалюючи рішення 08.09.2025 Тернопільським окружним адміністративним судом не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За приписами частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За положеннями частини третьої суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки розгляд справи №500/3104/25 здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні), суд вважає за доцільне розгляд цієї заяви здійснити у порядку письмового провадження.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин третьої, четвертої цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до матеріалів справи позивач, за наслідками розгляду адміністративної справи №500/3104/25 поніс судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 5000,00 грн, які підтверджено документами, а саме:
копією договору про надання правової допомоги від 16.04.2025, укладеного між адвокатом Штогрин Миколою Петровичем і ОСОБА_1 ;
ордером на надання правничої допомоги Цідило Василю Івановичу на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 16.04.2025 в Тернопільському окружному адміністративному суді;
свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000415, видане 24.01.2020 Штогрину Миколі Петровичу;
платіжною інструкцією №1.175046703.1 від 12.06.2025 про оплату гонорару адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 16.04.2025 в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Відповідач правом на подання заперечень щодо заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу у встановлений судом строк до 25.09.2025 не скористалось.
За положеннями частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Приписами частини першої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини друга та третя статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги від 16.04.2025, укладеного між адвокатом Штогрин Миколою Петровичем і ОСОБА_1 визначено, що гонорар адвоката згідно даного договору становить 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Саме така сума оплачена відповідно до платіжної інструкції №1.175046703.1 від 12.06.2025 про оплату гонорару адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 16.04.2025.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначено судом вище, частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначене право належить виключно відповідачу і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 наголошував, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
У свою чергу, у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями співмірності витрат, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 у справі №808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником відповідача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що є справедливим, пропорційним до предмету спору та відповідає обсягам проведеної роботи.
Керуючись статтями 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача - адвоката Штогрина Миколи Петровича від 15.09.2025 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі №500/3104/25 за позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Козівської селищної ради Тернопільської області.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 26 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Козівська селищна рада (місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, с-ще Козова, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47601, код ЄДРПОУ: 04525573).
Головуючий суддя Мартиць О.І.