Справа № 500/3161/25
26 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, відповідач), в якому просить скасувати помилкове рішення в/ч НОМЕР_1 , щодо відмови солдату ОСОБА_2 у звільнені, для повторного розгляду з цього питання з врахуванням обставин у мотиваційній частині рішення, зобов'язати звільнити ОСОБА_3 (п.14 додатку 10) з військової служби на підставі вимог підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення подальшого догляду за особою II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб які можуть здійснювати такий догляд (абз.13 п. 3 ст. 12 Закону (необхідність здійснювати догляд за рідною матір'ю).
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він має право на звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_4 , яка є особою ІІ групи інвалідності, та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, вказує, що підставою для звільнення позивач вказав необхідність здійснення постійного догляду за своєю матір'ю - інвалідом ІІ групи, що підтверджується висновком ЛКК, та відсутністю інших осіб першої та другої групи споріднення, які б могли здійснювати такий догляд. Просить врахувати, що відповідачем в особі уповноважених посадових осіб було відмовлено військовослужбовцю в звільненні, оскільки з поданих ним документів (Акт обстеження, складений ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вбачалося що крім позивача такий постійний догляд за матір'ю могла здійснювати її дочка - ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що позивач 24.01.2025 звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить звільнити з військової служби на підставі вимог підпункту г) пункту 2 частини четвертої ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.031992 №2232-ХІІ, а саме через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення подальшого догляду за особою ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності осіб, які можуть здійснювати такий догляд (п.п. 12 пункту 3 ст. 12 Закону).
Разом з листом Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2025 за №501/3/1029, на адресу командира Військової частини надіслано службовий матеріал до звільнення солдата ОСОБА_6 у зв'язку із відмовою у звільненні. Довідково зазначено, що в Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначена інформація стосовно наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, необхідно зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами), зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зі змісту норми п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
Поряд з цим, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, яким є, зокрема спільне проживання.
У спірному випадку доводи відмови відповідача, що оформлена листом від 29.04.2025 за №501/3/1029, зводяться до наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за матір'ю позивача ОСОБА_4 .
Як встановлено судом, матір позивача - ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ) є особою з інвалідністю ІІ групи, довічно, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК серії 12ААГ №719319.
У відповідності до рішення ЛКК №353 від 31.12.2024 ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду.
Згідно з довідкою Монастириської міської ради №25 від 07.01.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_4 .
В ході обстеження будинковолодіння встановлено, що гр. ОСОБА_4 , 1948 р.н., пенсіонерка, інвалід ІІ групи, зареєстрована та проживає сама за адресою: АДРЕСА_1 (Акт обстеження будинковолодіння, затверджений Міським головою А.О.Старух 08.01.2025).
Як слідує з Акту обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця ОСОБА_1 , складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 17.03.2025 за №6883, під час проведення сімейного стану військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 , встановлено, що сім'я військовослужбовця складається з 1 (одного) чоловік (п.8 Акту); брати і сестри військовослужбовця, які проживають окремо від батьків (п.11 Акту): ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; яка надається допомога батькам зі сторони братів і сестер військовослужбовця (п.12 Акту): не надається.
За результатами обстеження сімейно-майнового стану головним спеціалістом групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_4 порушено клопотання перед вищим командуванням щодо звільнення з військової служби під час мобілізації військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , за сімейними обставинами частини 4 пункту 2 підпункту "г" статті 26, частини 12 пункту 3 абзацу 12 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п.14 Акту).
До рапорту про звільнення з військової служби позивачем долучено заяву ОСОБА_4 від 07.01.2025, договір довічного утримання від 01.12.2024 та підтверджуючі копії документів паспорта ОСОБА_4 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_4 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; паспорта ОСОБА_3 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного коду - ОСОБА_3 ; висновку ЛКК №353; пенсійного посвідчення ОСОБА_4 ; довідки МСЕК серія 12ААГ № 719319; довідки зареєстрованих осіб від 07.01.2025 р., акта обстеження від 08.01.2025 р.
Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що до рапорту на звільнення, який був поданий військовослужбовцем ОСОБА_1 24.01.2025 року, не було долучено заяву його сестри ОСОБА_5 , в якій остання стверджує про неможливість здійснення нею постійного догляду за своєю матір'ю. Між тим, відповідач просить врахувати, що заява ОСОБА_5 , написана 25.03.2025 року, не була долучена до документів рапорту на звільнення, відповідно не розглядалася посадовими особами ОК " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", а отже не може враховуватися судом при розгляді позовної вимоги щодо протиправності дій відповідача та скасування рішення про відмову в звільненні з військової служби.
Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не проаналізовані висновки Акту обстеження сімейно-майнового стану від 17.03.2025 за №6883, з якого слідує, що сестра позивача ОСОБА_5 фактично не проживає разом з позивачем ОСОБА_1 та його матір'ю ОСОБА_4 , а також нею не надається допомога ОСОБА_4 .
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Отож, як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача не надано повної правової оцінки документам, які підтверджують необхідність постійного догляду за матір'ю ОСОБА_4 , з огляду на що спірне рішення відповідача, з урахуванням критерії, визначених частиною другою ст.2 КАС України, оформлене листом від 29.04.2025 за №501/3/1029, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій, які є предметом оскарження, надано не було.
Суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.01.2025 про звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за матір'ю ОСОБА_4 , прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позов підлягає до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , що оформлене листом від 29.04.2025 за №501/3/1029 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби через сімейні обставини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.01.2025 про звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за матір'ю ОСОБА_4 , прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 26 вересня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ),
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.