26 вересня 2025 року Справа № 480/1166/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1166/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2 ), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 183450018489 від 21.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 22.09.1992 року по 02.08.2021 року в органах податкової служби до стажу державної служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» в редакції від 10.12.2015 № 889 - VIII, ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідки ГУ ДПС у Сумській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 13/Н/18-28-10-02-06 від 14.01.2025 року, довідки про складові зарплати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 14.01.2025 року № 14/Н/18-28-10- 02-06, довідки про стаж роботи в податкових органах № 21/18-28-11-08 від 14.01.2025 року та інші, наявні в пенсійній справі, починаючи з 15.01.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії за віком. Позивач звернувся із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України, в якій просив здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області області від 21.01.2025 № 183450018489 їй відмовлено у такому переведенні з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки згідно записів трудової книжки вона має достатньо стажу державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016) для призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/1166/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Копія даної ухвали була направлена відповідачам через підсистему "Електронний суд" та отримана ними 17.02.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте, відповідачі не скористалися правом на подання заперечень - відзиву на позовну заяву суду надано не було.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області на вимогу суду надало витребувані судом документи (а.с.66-74).
Відтак, вбачається здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що первинно ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
15.01.2025 позивач через веб-портал електронних послуг звернулася із заявою до Пенсійного фонду України, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу".
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 21.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення № 183450018489 про відмову в перерахунку пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (а.с. 69).
При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що згiдно з пунктами 10 i 12 розлiлу XI "Прикiнцевi та перехiднi положення» Закону Украiни "Про державну службу" вiд 10.12.2015 p № 889-VIII, який набрав чинностi 01.05.2016 року, право на призначення пенсi вiдповiдно до ст.37 Закону України "Про державну службу» вiд 16.12.1993 р. № З72З-ХII мають особи, якi на день набрання чинностi Законом України від 10.12.2015 №889-VПI "Про державну службу": l) мають не менше як 20 poкiв стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабiнету Міністрів України; 2) на день набрання чинностi Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менше як 10 poків стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державних службовцiв, визначених статтею 25 Закону та актами Кабiнету Міністрів України.
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ від 16.12.1993 визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців.
Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Відповідно до ст.343.1 податкового Кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
Враховуючи вищезазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в переведенні з пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 р. не працювла на посаді віднесених до категорій посад державної служби.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 року у справі № 607/2474/17.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
У цій справі відсутній спір щодо загального страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", водночас спірним є питання щодо стажу державної служби позивача.
Так, як встановлено судом, відповідно до довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 14.01.2025 № 21/18-28-11-01-08 (а.с.43-47) та відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.19-39) у період з 22.09.1992 по 02.08.2021 ОСОБА_1 працювала на різних посадах в податкових органах, а саме:
- 22.09.1992- 23.11.1992 -державний податковий інспектор відділу оподаткування малих підприємств та кооперативів Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми;
- 24.11.1992- 18.07.1993 - державний податковий інспектор відділу оподаткування землі і неподаткових платежів Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми;
- 19.07.1993-31.10.1993 - старший державний податковий інспектор відділу оподаткування землі і неподаткових платежів Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми;
- 01.11.1993 - 31.12.1993 - головний державний податковий інспектор відділу оподаткування землі і неподаткових платежів Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми;
- 01.01.1994- 09.10.1995 - головний державний податковий інспектор відділу податків і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми;
- 10.10.1195- 29.11.1996 - головний державний податковий ревізор-інспектор валютної інспекції Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми;
- 02.12.1996- 31.03.1998 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу контролю за валютними операціями управління валютного контролю Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 01.04.1998- 31.01.1999 - головний державний податковий інспектор відділу контролю у сфері ЗЕД та оподаткування нерезидентів Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 01.02.1999 - 31.05.2000 -головний державний податковий інспектор відділу валютного контролю та контролю за оподаткуванням у сфері ЗЕД управління валютного контролю Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 01.06.2000 - 31.07.2000 - старший державний податковий ревізор-інспектор групи контролю за валютними операціями відділу валютного контролю Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 01.08.2000-17.10.2000- старший державний податковий ревізор-інспектор групи організації контролю відділу валютно-фінансового контролю Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 18.10.2000 - 13.01.2002 - головний державний податковий ревізор-інспектор групи контролю у сфері ЗЕД Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 14.01.2002-31.01.2005 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу по контролю у сфері ЗЕД управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 01.02.2005 - 31.08.2005 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу по контролю у сфері ЗЕД та організації перевірок фінансових установ управління контрольно-перевірочної роботи Державної податкової адміністрації в Сумській області;
01.09.2005- 29.10.2007 - головний державний податковий ревізор-інспектор сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 30.10.2007 - 31.01.2012 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Державної податкової адміністрації в Сумській області;
- 01.02.2012- 31.05.2013 - головний державний податковий ревізор-інспектор сектору організації перевірок фінансових установ, контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю Державної податкової служби у Сумській області;
- 01.06.2013 - 08.12.2014 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу валютного та митного аудиту управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Сумській області;
- 09.12.2014- 16.11.2015 -завідувач сектору аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 17.11.2015 - 17.02.2016 - начальник відділу валютного контролю управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 18.02.2016 - 06.06.2016 - начальник відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 07.06.2016 - 10.08.2016 - Завідувач сектору перевірок фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 11.08.2016 - 02.09.2016 начальник відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 03.09.2016 - 31.08.2020 - начальник відділу перевірок фінансових установ управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Сумській області;
- 01.09.2020-21.12.2020 - начальник відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДПС у Сумській області;
- 22.12.2020-02.08.2021 - начальник відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Сумській області;
- 02.08.2021 - звільнена з посади.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , 16.09.1994 позивач прийняла Присягу державного службовця, 05.10.1993- присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби II рангу, 01.11.1997 - присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби II рангу, 03.12.2001 - присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби III рангу, 03.12.2003 - присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби II рангу, 01.06.2013 - присвоєно 11 ранг державного службовця 6 категорії посад, 01.01.2014- присвоєно спеціальне звання посадової особи органів доходів і зборів - «Радник податкової та митної справи II рангу», 02.09.2019 - присвоєно 5 ранг державного службовця.
Таким чином, з 22.09.1192 року по 02.08.2021 року ОСОБА_1 працювала на посадах у податкових органах України, які змінювали назву з подальшим їх правонаступництвом, де відповідно до займаних посад і стажу роботи, їй присвоювались персональні та спеціальні звання.
Досліджуюючи питання, чи підлягає зарахуванню стаж роботи позивача у податкових органах до стажу державної служби, суд зазначає про наступне.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII) (чинного до 19.11.2012), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України «Про державну службу».
Частина сьома статті 15 Закону № 509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону № 509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону № 509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону № 509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм встановлено, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (чинного до набрання законної сили Законом № 889-VIII, далі - Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Зважаючи на те, що як Законом № 889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів № 3723-XII, № 509-XII та Порядку № 283 передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач з 01.12.1995 по 03.04.2023 працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Щодо посилань відповідача 2 на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, варто зазначити таке.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, аналізуючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач з урахуванням положень пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки вона досягла встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку, має необхідний страховий стаж та не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (станом на 01.05.2016), а отже відповідала всім умовам, визначених законодавством, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.01.2025 № 183450018489, яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перевести ОСОБА_1 з 15.01.2025 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періодів її роботи з 22.09.1992 по 02.08.2021.
На переконання суду, зобов'язання органу перевести позивача на пенсію державного службовця з дати його звернення з відповідною заявою (15.01.2025) є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії державного службовця.
Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, ніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.01.2025 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, то саме останній має завершити процедуру переведення ОСОБА_1 з 15.01.2025 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-XII.
Водночас, щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести нарахування і виплату пенсії у розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідки ГУ ДПС у Сумській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 13/Н/18-28-10-02-06 від 14.01.2025 року, довідки про складові зарплати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 14.01.2025 року № 14/Н/18-28-10- 02-06, довідки про стаж роботи в податкових органах № 21/18-28-11-08 від 14.01.2025 року та інші, наявні в пенсійній справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.
Відтак, зазначені позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру пенсії позивача, призначеної позивачу з урахуванням даного судового рішення може бути надана лише після проведення пенсійним органом нарахування пенсії.
Оскільки призначення пенсії станом на дату розгляду справи не було здійснено, то у відповідній частині позовних вимог належить відмовити.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату від 13.02.2025 (а.с.59).
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як суб'єкта, що прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.01.2025 № 183450018489.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) перевести з 15.01.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 22.09.1992 по 02.08.2021 в органах податкової служби.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко