26 вересня 2025 рокум. Рівне№460/9653/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду (далі суд) із вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Городоцької сільської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відмову Городоцької сільської ради, що оформлена рішенням про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень 28/08-01-22/24, щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5634687400:04:010:1302 на об'єкт будівництва «Нове будівництво духовно-просвітницького центру» та зобов'язати Городоцьку сільську раду видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, площею 0,3006 га, яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об'єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр», згідно заяви №28/08- 01-22/24 від 04.11.2024 р.
Позовна заява обґрунтована тим, що 04.11.2024 позивач звернулась до Відділу архітектури, земельних відносин та житлово-комунального господарства Городоцької сільської ради з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,3006 га, яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об'єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр», однак 14.11.2024 Відділ архітектури, земельних відносин та житлово-комунального господарства Городоцької сільської ради відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Позивач вважає, що правові підстави такої відмови у відповідача відсутні, натомість посилання на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є необґрунтованою, а відмова відповідача надати містобудівні умови та обмеження не узгоджується з правомірними очікуванням на забудову земельної ділянки, а відтак є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що згідно до матеріалів справи, експлікації будівель та споруд Проектного плану суміщеного з схемою проектних планувальних обмежень, планом червоних ліній та кресленням поперечного профілю вулиць Детального плану території поселення «Макарова» для ведення садівництва на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, який на земельній ділянці з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302 передбачена культова будівля (церква). Як вбачається, із заяви позивача - ОСОБА_1 від 04.11.2024 за №28/08-01-08/24 звернулася до Відділу архітектури, земельних відносин та житлово комунального господарства Городоцької сільської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки - назва об'єкту «Нове будівництво духовно-просвітницького центру». Проте Детальним планом території передбачено будівництво культової будівлі (церкви). Тому, відмова у наданні позитивного рішення для забудови як невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт «Духовно-просвітницький центр» не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме на місцевості повинно бути збудовано культову будівлю - церкву, функціональне призначення якої є відмінним від духовно-просвітницького центру. Зважаючи на викладене, Городоцька сільська рада діяла в межах чинного законодавства та правомірно прийняла рішення 14 листопада 2024 року за №28/08-01-08/24 щодо відмови у видачі містобудівних умов на будівництво духовно-просвітницького центру з урахуванням чинного на час прийняття рішення законодавства. З огляду на вказане відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 03.06.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 03.06.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 09.06.2025 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів шляхом подання позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які пред'явлені поза межами встановленого законом строку для звернення за захистом, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку щодо цих позовних вимог та оригіналів або належним чином засвідчених копій додатків до позовної заяви для суду і відповідача.
24.06.2025 на виконання ухвали суду від 09.06.2025 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 30.06.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву і 11.07.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №166479709 від 14.05.2019, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302 площею 0,3006 га, вид цільового призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.
04.11.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,3006 га, яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об'єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр».
До заяви позивач додала наступні документи: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з Державного земельного кадастру.
14.11.2024 року відділ архітектури, земельних відносин та житлово-комунального господарства Городоцької сільської ради виніс Рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень №28/08-01-22/24 відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо видачі містобудівних умов та обмежень та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є відмова відповідача, що оформлена рішенням про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень 28/08-01-22/24, щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5634687400:04:010:1302 на об'єкт будівництва Нове будівництво духовно-просвітницького центру.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно з частиною 2 статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (частина друга, третя статті 8 Закону №3038-VI).
Відповідно до статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Частиною 1 статті 29 Закону №3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності.
Згідно частини другої та третьої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об'єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності. Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги". Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення). Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно до частини 4 статті 29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Судом встановлено, що позивачем у визначеному законом порядку було подано відповідачу заяву від 04.11.2024 про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,3006 га, яка розташована за адресою Рівненська область, Рівненський район, с/рада Обарівська, кадастровий номер земельної ділянки 5624687400:04:010:1302, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, назва об'єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр». До вказаної заяви були долучені наступні документи: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з Державного земельного кадастру.
Однак, 14.11.2024 відповідач відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки у зв'язку невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону №3038-VI). При цьому в обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що згідно експлікації будівель та споруд Проектного плану суміщеного з схемою проектних планувальних обмежень, планом червоних ліній та кресленням поперечного профілю вулиць Детального плану території поселення «Макарова» для ведення садівництва на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, який затверджений розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 20 червня 2017 року 269 «Про затвердження детального плану території, на земельній ділянці з кадастровим номером 5624687400:04:010:130 передбачена Культова будівля (церква).
Суд зауважує, що згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.
Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Частиною першою статті 18 Закону №3038-VI передбачено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Верховний Суд у питанні встановлення відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні у постановах від 11.04.2018 у справі №803/1231/17, від 14.08.2018 у справі №823/5265/15, від 20.03.2019 у справі №810/726/18, від 17.05.2019 у справі №806/1576/18, від 04.02.2020 у справі №826/9713/18, від 29.04.2020 у справі №712/6577/18, від 15.02.2021 у справі №320/5710/20 та від 16.06.2021 у справі №2340/3189/18 дійшов наступних висновків: «... генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Отже, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час ухвалення рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено. Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.».
Аналогічного правового висновку також дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 27 березня 2024 року у справі №320/978/19, що враховується судом при вирішенні цього спору.
Отже, з наведеного вбачається, що за наявності затвердженого плану зонування території, що є частиною генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон, вирішення уповноваженим органом питання видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки повинно здійснюватися з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с/рада Обарівська, і згідно плану зонування території поселення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташована у зоні Г-1, згідно схематичного позначення громадська будівля.
Відповідно до наявної пояснювальної записки плану зонування території поселення «Макарова» для ведення садівництва на території Городоцької сільської ради Рівненського районі Рівненської області, який затверджений розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 20 червня 2017 року №269 «Про затвердження детального плану території», в частині розміщення земельної ділянки із кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, Г-1 - зона громадського центру. Зону формують території здебільшого громадської забудови, на яких містобудівною документацією розміщуються торгівельні заклади, спортивні й дитячі майданчики та інші об?єкти обслуговування населення.
Згідно змісту пояснювальної записки, до переважних видів використання віднесено: - будівлі правлінь товариства, медпункти; заклади торгівлі; центри розвитку дитини; дозвілеві центри; торгово-побутові комплекси; дорожні сервіси; універсальні спортивні майданчики; магазини продовольчих та непродовольчих товарів; підприємства громадського харчування; підприємства побутового обслуговування населення; майстерні ремонту одягу, взуття, годинників, перукарні, фотоательє; адміністративні споруди, офіси, юридичні установи; поштові відділення; культові будівлі. До супутніх видів дозволеного використання: автостоянки для тимчасового зберігання легкових автомобілів; споруди комунальної та інженерної інфраструктури, необхідної для обслуговування даної зони; малі архітектурні форми декоративно-технологічного призначення. Допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або узгодження): дитячі дошкільні навчальні заклади; стоянки для постійного зберігання індивідуальних транспортних засобів; громадські вбиральні.
Суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Проте в ході судового розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено суду переконливих доводів та, відповідно, не надано належних та достовірних доказів неможливості включення до переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, що перебувають у зоні Г-1, духовно-просвітницького центру.
При цьому сама по собі відсутність зазначення духовно-просвітницького центру як об'єктів забудови у переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у зоні Г-1, на переконання суду, не є обґрунтованою підставою для відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
До того ж, відповідачем на підтвердження своєї позиції, викладеної в оскаржуваному рішенні, не доведено суду неможливості будівництва на земельних ділянках, що знаходяться у зоні Г-1, саме духовно-просвітницького центру, в той час як згідно вказаної вище пояснювальної записки у зоні Г-1 можливе будівництво таких великих об'єктів як торгівельні заклади, спортивні й дитячі майданчики та інші об?єкти обслуговування населення та ін.
Поряд з цим, вирішуючи спір, суд зазначає і наступне.
Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю, тощо.
У статтях 92 та 95 Земельного кодексу України містяться приписи про те, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 415 Цивільного кодексу України землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Отже, аналізуючи наведене, суд зазначає, що обов'язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання в таке користування, забороняється.
Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (абзац п'ятнадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про землеустрій»).
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов'язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Наведене свідчить про те, що законом передбачено обов'язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права користування (власності) на землю.
Згідно статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
Згідно частини першої статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
З наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,3006 га з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с/рада Обарівська, цільове призначення якої «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», категорія земель «землі житлової та громадської забудови», вид використання земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій».
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у власності позивача, а її цільове призначення та вид використання «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», то така земельна ділянка повинна бути використана саме для указаної мети, тобто на ній може бути збудована та обслуговуватися будівля (духовно-просвітницький центр).
У контексті оцінки дій відповідача, суд повинен також врахувати критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставини, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Фадєєва проти Росії нагадав, що, оцінюючи докази, слід застосовувати такий загальний принцип, як принцип доведення "поза всяким сумнівом". Така доведеність може випливати із співіснування досить вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або неспростовних фактичних презумпцій (&.79)
Суд звертає увагу, що відповідач здійснює (здійснював) свою діяльність як орган влади, а отже його діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.
При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі Рисовський проти України (заява №29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).
Суд зауважує, що обмеження позивача у праві на належне користування земельною ділянкою площею 0,3006 га з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302 за її цільовим призначенням є протиправним, а не видача містобудівних умов та обмежень забудови цієї земельної ділянки за заявою позивача і є саме такими обмеженнями, які перешкоджають позивачу реалізувати право на будівництво духовно-просвітницького центру.
Належним способом відновлення порушеного права позивача, з огляду на мотиви оскаржуваного рішення, є зобов'язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки площею 0,3006 га з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об'єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр».
Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справах з подібних правовідносин (постанови від 23 листопада 2021 року у справі №815/1373/18, від 21 лютого 2022 року у справі №826/1732/18, від 27 липня 2022 року у справі №405/5220/17).
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене та оцінюючи надані учасниками справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправним рішення відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Городоцької сільської ради, що оформлена рішенням про відмову у видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень №28/08-01-22/24, видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5634687400:04:010:1302 на об?єкт будівництва Нове будівництво духовно-просвітницького центру.
Зобов?язати Городоцьку сільську раду видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, площею 0,3006 га, яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об?єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр», згідно заяви №28/08-01-22/24 від 04.11.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 4, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35331; код ЄДРПОУ: 04387183).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК