23 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8748/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Березіній С.Ю.,
представника позивача - Марченко Г.І.
представника відповідача - Трофімченка В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Творчого художньо-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Творче художньо-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ" (далі по тексту - ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" / позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі по тексту ГУ ДПС у Полтавській області / відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0055770702 від 01.05.2025.
01.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.05.2025 №0055780702, №00055790702, №00055770702.
В обгрунтування позовної заяви позивач вказує, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Витребувано від ГУ ДПС у Полтавській області докази по справі.
Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що в ході проведеної перевірки встановлені порушення ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" 1) пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1. пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 306 712 грн, у тому числі: за серпень 2018 на суму 100520 грн, вересень 2018 на суму 123359 грн, жовтень 2018 на суму 101742 грн, листопад 2018 на суму 203999 грн, грудень 2018 на суму 510567 грн, червень 2019 на суму 37016 грн, липень 2019 на суму 154537 грн, серпень 2019 на суму 56256 грн, вересень 2019 на суму 18716 грн; 2) пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1. пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 108 грн, в т.ч. за вересень 2019 на суму 108 гривень; 3) підпункту 16.1.5, підпункту 16.1.7 пункту 16.1, статті 16, підпункту 20.1.3 та підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), платником податків не надано посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, не надано належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (акт ненадання від 19.03.2025 № 221/16-31-07-02-01/01489693). Дані порушення встановлені за результатами перевірки господарських операцій ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" постачальниками ТОВ "КРЕМЕНЧУК ПРОМЖИТЛОБУД" (код ЄДРПОУ 37965929) за період 01.08.2018-30.09.2018, ПП "ЛІСПОСТАЧ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42230591) за період 01.10.2018-30.10.2018, ТОВ "ПРОДАСТРА" (код ЄДРПОУ 42297719) за період 01.11.2018-30.11.2018, ТОВ "КАРЛАС КОМ'ЮНІТІ" (код ЄДРПОУ 42043628) за період 01.11.2018-31.12.2018, ТОВ "АЛЬФА БІЛДІНГ" (код ЄДРПОУ 41585708) за період 01.11.2018-31.12.2018, ТОВ "БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС" (код ЄДРПОУ 42063618) за період 01.12.2018-31.12.2018, ТОВ "БУДІВЕЛЬНИК ПРО" (код ЄДРПОУ 42981214) за період 01.06.2019-30.06.2019, ТОВ "ТД АДОНІС" (код ЄДРПОУ 42806470) за період 01.07.2019-31.07.2019, ТОВ "ВЕЛКАН" (код ЄДРПОУ 42544730) за період 01.07.2019- 31.07.2019, ТОВ "АЛЬФА ССС" (код ЄДРПОУ 42669799) за період 01.08.2019-30.09.2019 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (т.2 а.с. 2-8).
У відповіді на відзив позивач наполягав на правомірності своїх вимог зазначаючи, що у представника позивача відсутні повноваження для подання відзиву та останній подано несвоєчасно (т.2 а.с. 228).
29.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про витребування від ГУ ДПС у Полтавській області додаткові докази по справі (т.2 а.с. 229).
Крім того, позивач пояснював, що первинні документи по спірним господарським операціям надати до суду не має можливості оскільки останні вилучені правоохоронними органами.
Протокольною ухвалою суду від 29.07.2025 витребувано від ГУ ДПС у Полтавській області копії усіх документів, які досліджувались в ході перевірки.
Відповідач витребувані судом документи суду не надав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.09.2025.
ГУ ДПС у Полтавській області документів, які досліджувались в ході перевірки станом на 23.09.2025 так і не подало.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 11.03.2025 ГУ ДПС у Полтавській області винесено наказ №850-п "Про поновлення терміну проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальниками ТОВ "КРЕМЕНЧУК ПРОМЖИТЛОБУД" (код ЄДРПОУ 37965929) за період 01.08.2018-30.09.2018, ПП "ЛІСПОСТАЧ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42230591) за період 01.10.2018-30.10.2018, ТОВ "ПРОДАСТРА" (код ЄДРПОУ 42297719) за період 01.11.2018-30.11.2018, ТОВ "КАРЛАС КОМ'ЮНІТІ" (код ЄДРПОУ 42043628) за період 01.11.2018-31.12.2018, ТОВ "АЛЬФА БІЛДІНГ" (код ЄДРПОУ 41585708) за період 01.11.2018-31.12.2018, ТОВ "БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС" (код ЄДРПОУ 42063618) за період 01.12.2018-31.12.2018, ТОВ "БУДІВЕЛЬНИК ПРО" (код ЄДРПОУ 42981214) за період 01.06.2019-30.06.2019, ТОВ "ТД АДОНІС" (код ЄДРПОУ 42806470) за період 01.07.2019-31.07.2019, ТОВ "ВЕЛКАН" (код ЄДРПОУ 42544730) за період 01.07.2019- 31.07.2019, ТОВ "АЛЬФА ССС" (код ЄДРПОУ 42669799) за період 01.08.2019-30.09.2019 (т.2 а.с. 116).
Наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 13.03.2025 №904-п продовжено термін проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" (т.2 а.с. 119).
На підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 11.03.2025 №850-п "Про поновлення терміну проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ", відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82, пункту 85.9 статті 85, підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, проведено документальної позапланової невиїзної перевірки ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ".
За результатами перевірки 26.03.2025 ГУ ДПС у Полтавській області складено акт №3780/16-31-07-02-01/01489693 (т.1 а.с. 136-174), за висновками якого встановлено порушення ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ":
1) пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1. пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 306 712 грн, у тому числі: за серпень 2018 на суму 100520 грн, вересень 2018 на суму 123359 грн, жовтень 2018 на суму 101742 грн, листопад 2018 на суму 203999 грн, грудень 2018 на суму 510567 грн, червень 2019 на суму 37016 грн, липень 2019 на суму 154537 грн, серпень 2019 на суму 56256 грн, вересень 2019 на суму 18716 грн;
2) пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1. пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 108 грн, в т.ч. за вересень 2019 на суму 108 гривень;
3) підпункту 16.1.5, підпункту 16.1.7 пункту 16.1, статті 16, підпункту 20.1.3 та підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), платником податків не надано посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, не надано належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
На підставі висновків акту перевірки від 26.03.2025 №3780/16-31-07-02-01/01489693, ГУ ДПС у Полтавській області 01.05.2025 складено податкові повідомлення-рішення:
- №00055780702, яким ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за 09.2019 на суму 108 грн (т.1 а.с. 128 зворотній бік - 129),
- №00055790702, яким до ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" застосовано штраф в розмірі 1020 грн (т.1 а.с. 130),
- №00055770702, яким ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1633390 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 1306712 грн та за штрафними санкціями в розмірі 326678 грн (т.1 а.с. 131 зворотній бік - 132).
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленями - рішеннями від 01.05.2025 №00055780702, №00055790702 та №00055770702, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).
Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які були покладені в основу акта перевірки, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі - Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16.03.2021 року у справі № 580/2490/19.
З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як слідує з акту перевірки від 26.03.2025 №3780/16-31-07-02-01/01489693: "ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" поінформований про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 22.01.2024 № 13 виданий ГУ ДПС у Полтавській області, яке надіслано платнику податків, фактично отримано та ознайомлено під підпис керівника ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" Зозуля С.М. 19.02.2024.
У процесі перевірки ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" надано лист за вхідним №11004/6/16-31 від 22.02.2024 до якого долучено протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14.01.2020 з додатком, складений старшим оперуповноваженим з ОВС відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Полтавській області підполковником податкової міліції Володимиром Яковенком на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави Самсонової О.А. від 03.01.2020 по справі № 552/2/20, провадження № 1-кс/552/27/19 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" за період 2016-2019 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 32019170000000063 від 03.01.2020, згідно яких вилучено первинні документи господарської діяльності підприємства за період охоплений перевіркою.
У зв'язку із вилученням правоохоронними органами первинних документів господарської діяльності та на підставі пункту 85.9 статті 85 ПКУ терміни проведення перевірки документальної позапланової невиїзної перевірки ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" (код ЄДРПОУ 01489693) перенесені з 22.02.2024 по дату повернення документів правоохоронними органами або надання доступу до них (наказ ГУ ДПС у Полтавській області від 22.02.2024 №420-п, лист від 22.02.2024 №5632/6/16-31-07-02-06 "Про направлення наказу", фактично отримано та ознайомлено під підпис керівника ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" Зозулю С.М. 22.02.2024).
Листом від 24.12.2024 №52-18149вих-24 (вх.№378/5/16-31 від 07.01.2025) Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області надано доступ уповноваженим працівникам ГУ ДПС у Полтавській області до вилучених документів ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ".
Судом встановлено, що згідно протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів, складеного 14.01.2020 старшим оперуповноваженим з ОВС відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Полтавській області підполковником податкової міліції Володимиром Яковенком, у ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" вилучено документи про господарські операції за 2017, 2018 та 2019 роки (т.1 а.с. 238-242).
Доказів повернення вилучених матеріалів сторонами не надано.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
У зв'язку із вищевикладеним, судом, як при відкритті провадження у справі так і в ході підготовчого провадження витребовувались від ГУ ДПС у Полтавській області документи на підставі яких останнє встановило порушення ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ", які відображені в акті перевірки від 26.03.2025 №3780/16-31-07-02-01/01489693, однак відповідачем документи, які відображені в акті перевірки не надано.
Відповідно до частини дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Як слідує з акту перевірки від 26.03.2025 №3780/16-31-07-02-01/01489693: проведеним аналізом господарської діяльності ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" встановлено, що службові особи даного підприємства протягом 2016-2019 років, у податковій та бухгалтерській звітності відображали придбання робіт на державне замовлення, у підприємств які створені без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, які фактично не виконувались та не могли виконуватися а саме: ТОВ "КРЕМЕНЧУК ПРОМЖИТЛОБУД" (код ЄДРПОУ 37965929) за період 01.08.2018-30.09.2018, ПП "ЛІСПОСТАЧ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42230591) за період 01.10.2018-30.10.2018, ТОВ "ПРОДАСТРА" (код ЄДРПОУ 42297719) за період 01.11.2018-30.11.2018, ТОВ "КАРЛАС КОМ'ЮНІТІ" (код ЄДРПОУ 42043628) за період 01.11.2018-31.12.2018, ТОВ "АЛЬФА БІЛДІНГ" (код ЄДРПОУ 41585708) за період 01.11.2018-31.12.2018, ТОВ "БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС" (код ЄДРПОУ 42063618) за період 01.12.2018-31.12.2018, ТОВ "БУДІВЕЛЬНИК ПРО" (код ЄДРПОУ 42981214) за період 01.06.2019-30.06.2019, ТОВ "ТД АДОНІС" (код ЄДРПОУ 42806470) за період 01.07.2019-31.07.2019, ТОВ "ВЕЛКАН" (код ЄДРПОУ 42544730) за період 01.07.2019- 31.07.2019, ТОВ "АЛЬФА ССС" (код ЄДРПОУ 42669799).
Згідно податкових накладних вказані суб'єкти господарської діяльності відображають реалізацію будівельних робіт та будівельних матеріалів в адресу ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ", а по ланцюгу постачання здійснюється зміна номенклатури товару на інші товари, що свідчить про безтоварність операцій".
Крім того, відповідач у відзиві на позов обгрунтовує свою позицію тим, що встановлені перевіркою факти у сукупності з іншими обставинами справи, пітверджують факт нереальності господарських операцій між ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" та його контрагентами, а також між всіма суб'єктами господарської діяльності задіяними в ланцюгах руху сум ПДВ, про що свідчить:
- відсутність документальних підтверджень задекларованих сум ПДВ між ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" та його контрагентами-постачальника, а надані первинні документи попередньо на запити контролюючого органу містять ряд недоліків;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру; відсутність необхідної кількості трудових ресурсів;
- відсутність придбання (отримання) наданих послуг та товарів на адресу ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" в інших контрагентів відповідно до ЄРПН;
- не встановлення контрагентів та його посадових осіб за місцезнаходженням;
- задіяні в ланцюгах руху сум ПДВ контрагенти не звітуються до контролюючого органу;
- відсутність фізичної та технологічної можливості здійснення досліджувальних операції з виконання робіт по капітальному ремонту об'єктів контрагентами одночасно із задекларованими обсягами надання послуг (виконання робіт) обмеженими трудовими ресурсами у великих обсягах в різних областях;
- відсутність у суб'єктів господарської діяльності необхідних будівельних машин, механізмів та матеріалів, що використовувалися для виконання робіт;
- віддаленість об'єктів провадження господарської діяльності контрагентів постачальників та місця надання послуг на адресу ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ";
- участь суб'єктів господарської діяльності в кримінальних провадженнях, в тому числі, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою 205 КК України (фіктивне підприємництво) та частиною першою статті 205 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи);
- відсутність у Реєстрі будівельної діяльності відомостей щодо видачі ліцензій на провадження діяльності у сфері будівництва для ТОВ "КРЕМЕНЧУК ПРОМЖИТЛОБУД" та ПП "ЛІСПОСТАЧ ПЛЮС".
Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.
Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/939/16, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901 /3443/18.
Верховний Суд неодноразово акцентував на тому, зокрема, у постановах від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Суд зазначає, що доводи контролюючого органу зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об'єктів, персоналу тощо саме у контрагентів позивача по ланцюгу їх взаємовідносин по іншим господарським операціям.
Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.
Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".
Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статті 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, контролюючим органом не надано жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" з контрагентами.
Крім того, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у справі № 802/2231/17-а постанова від 18.09.2018 року.
Також, сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб'єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18 від 25.09.2019 у справі № 817/992/15 від 01.12.2022 у справі № 320/5878/19.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 у справі № 806/705/15 тощо).
Щодо доводів податкового органу про наявність порушень податкового законодавства з боку ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" на підставі зібраної податкової інформації про контрагентів, суд також зазначає наступне.
Пунктом 63.12 статті 63 ПК України встановлено, що інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.
Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 815/3276/15).
Контролюючий орган не надав жодних доказів, які б свідчили про безтоварність операцій платника податку та його контрагента, невідповідності господарських операцій цілям та завданням діяльності платника податку, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
У постановах від 18.12.2018 у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 у справі №809/2918/13-а Верховним Судом зроблено правові висновки, які зводяться до того, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів платника податків, на яку посилається контролюючий орган, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку (постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17).
Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
Щодо тверджень відповідача відносно відсутності доказів транспортування товару, суд зазначає наступне.
Так, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила).
Главою першою Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 8.26 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.
Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Згідно з пунктом 11.4 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно- транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.
Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення та приймання ТМЦ іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 823/3874/14.
Стосовно посилань відповідача на відсутність документальних підтверджень задекларованих сум ПДВ між ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" та його контрагентами-постачальника, а надані первинні документи попередньо на запити контролюючого органу містять ряд недоліків, суд зазначає, що неодноразово витребовував від відповідача відповідні документи для їх дослідження в ході розгляду справи, однак, ГУ ДПС у Полтавській області таких документів не надало.
Суд відхиляє доводи відповідача, як безумовну підставу нереальності здійснення господарських операцій, відсутність у контрагентів необхідних ресурсів для виконання робіт, оскільки самі по собі доводи не є доказом нереальності господарських операцій за участю цих контрагентів, тобто є припущенням, яке як вид доказів є недопустимим за правилами адміністративного судочинства.
Крім того неможливість контролюючого органу під час перевірки встановити використання виробничих потужностей та трудових ресурсів для виконання відповідних видів робіт не може ставити у залежність реальності здійснення господарських операцій.
Варто також зазначити, що контрагенти позивача не обмежені у праві на залучення достатньої кількості працюючих осіб для виконання договірних відносин, що не спростовано відповідачем.
Фактично висновки перевірки будуються на припущеннях контролюючого органу, які грунтуються на неможливості ГУ ДПС у Полтавській області підтвердити або спростувати спірні господарські операції.
Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
На підтвердження вищевикладеної інформації відповідачем не надано доказів, як і не доведено неможливості позивача укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед замовниками.
Щодо доводів відповідача, що ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" не надано у повному обсязі витребуваних під час перевірки документів, про що 19.03.2025 складено акт №221/16-31-07-02-01/01489693 (т.2 а.с. 206-209), суд зазначає наступне.
Як слідує з вищевказаного акта, листом ГУ ДПС у Полтавській області від 22.01.2024 № 1502/6/16-31-07-02-06 (т.2 а.с. 60-63) на адресу ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" направлено повідомлення від 22.01.2024 за № 13 про дату початку та місце проведення перевірки, а також перелік інформації (її документального підтвердження), необхідної для проведення документальної перевірки підприємства. Обсяг інформації, що підлягає наданню, викладений у листів чітко, з посиланням на документи, які передбачають її наявність, визначені ПКУ. Платником до перевірки не надано в повному обсязі договірні, первинні бухгалтерські та інші документи по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками за відповідні періоди. Окрім наданих платіжних інструкцій з ТОВ "ПРОДАСТРА", ТОВ "БІЛДІНГ-ІНДАСТРІС", ТОВ "ВЕЛКАН", довідки за формою КБ-3 по взаємовідносинам з ТОВ "АЛЬФА ССС" та статутних документів.
Таким чином ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" надано частину документів, у свою чергу суд приходить до висновку, що платником податків не надано документів, які вилучені 14.01.2020 старшим оперуповноваженим з ОВС відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Полтавській області підполковником податкової міліції Володимиром Яковенком, у ТХВ ТОВ "ЕСТЕТ" вилучено документи про господарські операції за 2017, 2018 та 2019 роки.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Констатуючи вищевикладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 01.05.2025 №00055780702, №00055790702, №00055770702.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову в розмірі встановленому Законом України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Творчого художньо-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ" (код ЄДРПОУ 01489693, вул. Кричевського, 10, м.Полтава) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м.Полтава) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Полтавській області від 01.05.2025 №00055780702, №00055790702, №00055770702.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Полтавській області на користь Творчого художньо-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕТ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19614,22 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.09.2025.
Суддя С.О. Удовіченко