25 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1833/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській областіпро:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.01.2025 о/163950031912 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 та в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відмовою в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989 згідно запису в трудовій книжці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989 рік, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 та перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня призначення пенсії, тобто з 11.12.2024.
В якості підстави для звернення до суду позивач зазначає, що звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.01.2025 № 163950031912 яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком з огляду на те, що до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989. Рішення відповідача позивач вважає протиправним.
Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року позовну заяву було залишено без руху.
10 березня 2025 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, разом з позовною заявою (уточненою) та її копіями для відповідачів, з змісту уточненої позовної заяви вбачається, що позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.01.2025 о/163950031912 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 та в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відмовою в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989 згідно запису в трудовій книжці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989 рік, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 та перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня призначення пенсії, тобто з 11.12.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
02 квітня 2025 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить звертає свої позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.01.2025 о/163950031912 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 та в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відмовою в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989 згідно запису в трудовій книжці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989 рік, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 та перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня призначення пенсії, тобто з 11.12.2024.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позову заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, порядок розгляду якої визначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позов представник ГУПФ в Житомирській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказано, що питання пенсійного забезпечення осіб, які працювали на території України та Естонії регулюється Угодою між Україною та Естонською Республікою про соціальне забезпечення від 05.10.2010 (далі - Угода). Відповідно до п. 2 ст. 5 Угоди, на особу, яка здійснює трудову діяльність на території однієї Сторони, поширюється законодавство тієї Сторони, де здійснюється трудова діяльність, незалежно від того, на території якої Сторони особа проживає. Відповідно ст. 6 Угоди, якщо право на пенсію виникає на підставі законодавства однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства іншої Сторони, то відповідна Сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства, незалежно від проживання на території однієї із сторін. Страховий стаж, набутий на території Естонської Республіки, не враховується при призначенні пенсії в Україні. За цей період страхового стажу пенсія призначається за законодавством Естонської Республіки. Позивачу призначено пенсію за віком 11.12.2024 згідно поданої заяви від 03.01.2025. Страховий стаж, набутий на території України, становить 38 років 4 місяці 17 днів Таким чином, для зарахування до страхового стажу Позивача періоду проходження військової служби на території Естонської Республіки відсутні підстави.
Розгляд справи, відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 10.01.2025
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено в призначенні пенсії за віком № 163950031912 від 16.01.2025.
При цьому у рішенні зазначено, відповідно до п.2 ст.5 Угоди на особу, яка здійснює трудову діяльність на території однієї Сторони, поширюється законодавство тієї Сторони, де здійснюється трудова діяльність. Статтею 6 Угоди передбачається, якщо право на пенсію виникає на підставі однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства тієї Сторони, то відповідна Сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства. Таким чином, страховий стаж, набутий на території Естонської: Республіки не враховується при призначенні пенсії в Україні. За цей період страхового стажу пенсія призначається за законодавством Естонської Республіки..
Не погодившись із прийнятим рішенням від 16.01.2025 №163950031912, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У статті 1 вказаного Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбачуваного цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно частини другою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до спірного рішення, до страхового стажу не зарахований період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки.
Як вже зазначалося судом, відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Статтею 24-1 Закону № 1058-IV, визначено, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами “в», “д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби та навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 1 ст. 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.06.1983 позивач у період з 18.06.1984 по 23.10.1989 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в Естонській РСР.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Колегією суддів враховано, що Естонська Республіка не є учасником аналізованої Угоди.
Разом з тим, оскільки Естонська РСР в той час, входила в склад СРСР, а відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, Україна взяла на себе зобов'язання зараховувати в страховий стаж, що дає право на пенсію, трудовий стаж набутий на території колишнього СРСР.
Суд враховує, що Естонія проголосила свою незалежність та вийшла з СРСР з 20.08.1991 року.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч.2 ст.6 Угоди, Україна визнає стаж набутий громадянам на території Естонії саме до цієї дати - до 20.08.1991 року.
З огляду на викладене, доводи відповідача про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження позивачем військової служби з 18.06.1984 по 23.10.1989, з огляду на Угоду між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05.10.2010 року (набула чинності 01.02.2012 року) є безпідставними, оскільки вони не стосуються питання визнання чи не визнання стажу, набутого за часів СРСР, а стосуються питання визнання чи не визнання стажу вже набутого на території України та Естонської Республіки після обрання незалежності обома країнами.
За таких обставин, враховуючи, що трудова книжка є самостійною та достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 18.06.1984 по 23.10.1989.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 163950031912 від 16.01.2025 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі як суб'єкт владних повноважень не надали суду достатньо належних і достовірних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи приписи статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до частини 4 якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.01.2025, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Частиною 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд.7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄРДПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.01.2025 №163950031912 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.01.2025, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на території Естонської Республіки з 18.06.1984 по 23.10.1989.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко