25 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9508/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №163950031441 від 12.06.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування»;
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987, з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 31.12.1991, а також період роботи з 01.01.1992 по 21.04.2003 згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.09.1983, та повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 05.06.2025.
Позовні вимоги мотивує протиправністю рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності та неврахуванні до загального страхового стажу позивача періодів її роботи на території Російської Федерації з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987, з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 21.04.2003, оскільки вказані періоди роботи відображені у її трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.09.1983, яка є основним документом для підтвердження стажу. Усі записи у трудовій книжці заповнені належним чином, чітко, без виправлень, помилок або інших недоліків, що свідчить про правильне та акуратне ведення документації відповідно до встановлених вимог. Пенсійним органом не враховано пункт 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, у відповідності до якого пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Поряд з цим, отримати документальне підтвердження неотримання пенсії від пенсійних органів Російської Федерації не є можливим, оскільки у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 тимчасово припинила приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до Російської Федерації, а тому ні позивач, ні відповідач не може надіслати до компетентного органу відповідний запит та отримати підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду Російської Федерації. Разом з тим, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від такої ситуації.
Ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/9508/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
29.07.2025 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що 05.06.2025 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ГУПФУ в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 12.06.2025 №163950031441 про відмову у призначенні пенсії на підставі статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та необхідної інформації для призначення пенсії. Згідно наданих документів страховий стаж складає 01 рік 07 місяців 17 днів. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.09.1983: - періоди роботи на території Російської Федерації з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987 (навчання в школі-магазин), з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 31.12.1991, оскільки відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025 «Про порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу» у разі, коли в заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, які підтверджують факт неотримання таких виплат; - період роботи на території РФ з 01.01.1992 по 21.04.2003, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 у зв'язку з чим, стаж зараховується по 31.12.1991; - період догляду до трьох років за дитиною (09.04.1999), оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорта; - періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 13.06.2016 згідно витягу з ЄРС для ФОП, оскільки відсутні дані в РЗО ДРЗДСС.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою від 05.06.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До вказаної заяви позивач додала, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 від 02.09.1983, що учасниками справи не заперечується.
ГУПФУ в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення від 12.06.2025 №163950031441 про відмову у призначенні пенсії на підставі статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та необхідної інформації для призначення пенсії.
Вказане рішення вмотивоване тим, що згідно наданих документів страховий стаж складає 01 рік 07 місяців 17 днів. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.09.1983: - періоди роботи на території Російської Федерації з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987 (навчання в школі-магазин), з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 31.12.1991, оскільки відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025 «Про порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу» у разі, коли в заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, які підтверджують факт неотримання таких виплат; - період роботи на території РФ з 01.01.1992 по 21.04.2003, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 у зв'язку з чим, стаж зараховується по 31.12.1991; - період догляду до трьох років за дитиною (09.04.1999), оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорта; - періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 13.06.2016 згідно витягу з ЄРС для ФОП, оскільки відсутні дані в РЗО ДРЗДСС.
Позивач не погодилася із позицією відповідача щодо не зарахування до її страхового стажу періодів роботи на території Російської Федерації з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987 (навчання в школі-магазин), з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 21.04.2003, та як наслідок, із рішенням про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 32 Закону № 1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
для осіб з інвалідністю I групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років; для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Зі змісту спірного рішення судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано, зокрема, періоди роботи на території Російської Федерації з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987 (навчання в школі-магазин), з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 31.12.1991, оскільки відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025 «Про порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу» у разі, коли в заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, які підтверджують факт неотримання таких виплат, а також період роботи на території РФ з 01.01.1992 по 21.04.2003, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 у зв'язку з чим, стаж зараховується по 31.12.1991.
Визначаючись щодо правомірності відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи на підставі відомостей її трудової книжки, суд виходить з такого.
У відповідності до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з положеннями частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Зі змісту записів титульної сторінки трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 02.09.1983 встановлено, що прізвище позивача " ОСОБА_4 " було виправлено на " ОСОБА_5 " на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 .
При цьому, той факт що трудова книжка НОМЕР_2 від 02.09.1983 належить позивачу, пенсійним органом не заперечується. Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у періоди з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987, з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 21.04.2003. Такі записи не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Також на заяві про призначення пенсії від 05.06.2025 позивач власноручно зазначила напис про те, що "періоди роботи в Російській Федерації підтвердити довідками немає змоги, оскільки відсутнє листування з даною державою".
Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Частиною 4 статті 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно з приписами статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
При цьому в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеної між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі однієї з договірних сторін в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до припинення участі як Російської Федерації, так і України.
Поряд з цим, пунктом 4 Порядку № 562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.
Суд зауважує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Відтак, наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Російській Федерації, а тому в силу вимог пункту 4 Порядку № 562 періоди роботи в Російській Федерації підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачу, натомість вимоги відповідача щодо надання документального підтвердження нездійснення Російською Федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди є необґрунтованими.
Варто зауважити, що позивач набула спірний стаж до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю надати запит на звірку достовірності видачі вищенаведених довідок.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ було констатовано, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позицію відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу спірних періодів роботи позивача в Російській Федерації такою, що суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не ставиться у залежність від припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу громадян держав - учасників.
Таким чином, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача у зарахуванні вищевказаних періодів роботи у Російській Федерації до страхового стажу позивача та у призначенні, у зв'язку з цим, пенсії по інвалідності ОСОБА_6 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтями 72, 73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв, принципів, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій (стаття 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаному критерію для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Проаналізувавши викладене, судом визнано за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Запорізькій області №163950031441 від 12.06.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_6 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати ГУПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_7 періоди роботи з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987, з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 21.04.2003 згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.09.1983, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_7 від 05.06.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У дослідженому судом випадку відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості свого рішення, а позивачем надано достатні, достовірні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, що свідчать про те, що зазначений орган Пенсійного фонду у спірних правовідносинах мав діяти в інший спосіб.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №163950031441 від 12.06.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 29.08.1983 по 13.09.1984, з 14.09.1984 по 09.04.1986, з 30.04.1986 по 17.07.1986, з 07.08.1986 по 17.09.1986, з 01.10.1986 по 03.04.1987, з 06.04.1987 по 29.03.1991, з 20.05.1991 по 21.04.2003 згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.09.1983.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 05.06.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова