Справа № 420/19161/25
26 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2025 року № 951220137147 про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року і проведенні перерахунку раніш призначеної пенсії за віком;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року і провести перерахунок раніш призначеної пенсії за віком.
Витрати із сплати судового збору позивач просила покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою за віком і проживає в м. Одесі.
17.04.2025р. позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Одеській області про зарахування до страхового стажу періоду її роботи в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року.
Відповідно до рішення відповідача від 24 квітня 2025 року № 951220137147 позивачу було відмовлено в задоволенні її заяви.
Позивач вважає таку відмову протиправною з огляду на те, що трудова книжка позивача містить відповідні записи про її роботу в указаному кооперативі.
Ухвалою судді від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Також, судом ухвалено про витребування від відповідача належним чином засвідчених копій матеріалів пенсійної справи позивача.
22.07.2025р. від відповідача через систему “Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що заперечує проти позовних вимог та вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 13.09.2014.
17.04.2025 позивач звернулася з заявою № 4185 щодо проведення перерахунку пенсії - зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004. Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності спеціалістом ГУ ПФУ в Донецькій області. За результатами розгляду заяви Відповідач прийняв рішення №951220137147 від 24.04.25 про відмову в перерахунку пенсії.
Відповідач вказує, що в результаті аналізу наданих документів та електронної пенсійної справи позивача відповідач встановив, що згідно з пунктами 17 та 18 Порядку №637 позивачем не надано документів, необхідних для зарахування періодів роботи до страхового стажу. Згідно з записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.12.1982, наявної в матеріалах електронної пенсійної справи, міститься запис від 01.03.1993 про переведення позивача на посаду головного бухгалтера кооперативу, проте сам запис про прийняття на роботу в кооператив та назва кооперативу відсутні. Відповідач вважає, що дата наказу про переведення внесена з порушеннями Інструкції №58. Запис про звільнення з кооперативу від 03.05.1995 внесено на підставі свідоцтва про виключення з реєстру державної реєстрації, що відповідач також вважає порушенням законодавства.
Відповідач вказує, що до заяви надано лист Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради №131-С-11.1-21 від 21.01.2025 про ненадходження на зберігання документів з кадрових питань кооперативу “Байт», а також лист Головного управління статистики в Одеській області №03.4-11/13-25 від 20.01.2025, в якому зазначено, що станом на 20.01.2025 відомості в Єдиному державному реєстрі підприємців та організацій по кооперативу “Байт» не знайдені.
Відповідач вважає, що для врахування періоду роботи з 01.03.1993 по 03.05.1995 до страхового стажу позивача ОСОБА_1 відсутні законні підстави, у зв'язку з чим прийняте рішення про відмову в перерахунку пенсії від 24.04.2025 №951220137147, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
23.07.2025р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що відзиву на позовну заяву не містить доказів, які б спростовували доводи позивача. Позивач працювала в кооперативі «Байт» з 01 березня 1993р. по 03 травня 1995р. головним бухгалтером на умовах трудового договору, а тому вона вважає, що не може нести відповідальності за неточності, неповноту або неправильності записів в належній їй трудовій книжці.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонеркою за віком, проживає в м.Одесі та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, що підтверджується її паспортом громадянина України НОМЕР_2 від 10.10.1996 року та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 10.04.2019р.
17.04.2025р. позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про зарахування до страхового стажу періоду її роботи в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Донецькій області, яке 24 квітня 2025 року прийняло рішення № 951220137147 про відмову в задоволенні її заяви. Рішення мотивоване тим, що з аналізу наданих документів та електронної пенсійної справи позивача встановлено, що згідно п.17, п.18 Порядку № 637 до заяви не надано документів, необхідних для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
Також судом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 .12.1982 року, позивач 01.03.1993р. була переведена на посаду головного бухгалтера кооперативу «Байт» та 03 травня 1995р. позивач була звільнена з кооперативу у зв'язку з його ліквідацією (записи №№ 6, 7 трудової книжки). Запис про переведення на посаду бухгалтера внесено на підставі протоколу зборів кооперативу, а запис про звільнення - на підставі Свідоцтва № 1172 про виключення з реєстру державної реєстрації.
Відповідно до листа Державного архіву Одеської області від 14.02.2025р. № 1127/06-21, документи з особового складу кооперативу «Байт» до Державного архіву Одеської області на зберігання не надходили. У разі ліквідації підприємства без правонаступників його документи з особового складу мають зберігатися у Департаменті архівної справи та діловодства Одеської міської ради. У разі відсутності правонаступників та ненадходження документів до названого Департаменту, шляхи пошуку вичерпані, документи вважаються втраченими.
Відповідно до листа Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 21.01.2025 року №131-С-11.1-21, на запит позивача повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) Кооператива “Байт» до Департаменту на зберігання не надходили.
Відповідно до листа Головного управління статистики в Одеській області №03.4-11/13-25 від 20.01.2025 року, станом на 20.01.2025 року у базі даних ЄДРПОУ по території Одеської області не значиться Кооператив “Байт».
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII « Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), що втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції № 162).
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Також, згідно п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.2-2.4 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки вносяться:
Відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.4 Постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, з вищенаведених норм випливає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період, якщо з наявних записів можливо встановити період роботи працівника на підприємстві.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що недоліки заповнення трудової книжки, виявлені відповідачем, не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Таким чином, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису, проставлення печатки не передбачено. Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Отже, як встановлено судом, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи та ці записи є доказами для підтвердження її трудового (страхового) стажу.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 р. по справі № 654/890/17 , від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
У зв'язку з наведеним, суд зазначає, що сумніви відповідача ГУ ПФУ у Донецькій області не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем ГУ ПФУ у Донецькій області протиправно відмовлено позивачу у врахуванні періоду її трудової діяльності в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року до страхового стажу.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2025 року № 951220137147 слід визнати протиправним та скасувати.
Скасовуючи вказане рішення, суд також вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке за принципом екстериторіальності було уповноважене на розгляд заяви позивача, зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи позивача в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року і провести перерахунок раніш призначеної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого позивачем судового збору 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: площа Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2025 року № 951220137147 про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року і проведенні перерахунку раніш призначеної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в кооперативі “Байт» з 01 березня 1993 року по 03 травня 1995 року і провести перерахунок раніш призначеної пенсії за віком.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів