Справа № 420/11185/25
26 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 11.04.2024 року через засоби поштового зв'язку звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований канцелярією суду 15.04.2025) у якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження з 01.01.2025 розміру пенсії ОСОБА_2 із застосуванням коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 відповідно до Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №540/303/21, Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №420/21580/23, з розрахунку 90% від місячної заробітної плати грошового забезпечення, згідно довідки Херсонської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 21.10.2020 №21-385вих-20, без обмеження пенсії максимальним розміром, та без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії;
стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що з 01.10.2003 вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, яким відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 № 1789-ХІІ їй призначена пенсія за вислугою років у розмірі 90 відсотків від розміру її місячної заробітної плати без її обмеження.
У зв'язку з незаконним обмеженням у травні 2023 року ГУ ПФУ в Херсонській області розміру моєї заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, сумою 75000 грн. (пятнадцять мінімальних заробітних плат), згідно норм статті 41 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», я звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №420/21580/23 задоволено її адміністративний позов, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965210178522 від 24.05.2023 про перерахунок моєї пенсії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку моєї пенсії з 01.10.2020 шляхом застосування обмеження розміру заробітної плати (грошового забезпечення) сумою 75000 грн., з якої обчислюється пенсія, визначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 № 21-385 вих20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити нарахування та виплату мені пенсії, починаючи з 01.10.2020, з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-385вих-20, без обмеження пенсії максимальним розміром, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №420/21580/23 залишено без змін та набуло чинності (додаток №14).
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишено без задоволення. Касаційне провадження у справі не відкривалось. Відповідно до довідки Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-385вих-20 розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку моєї пенсії становить 80780 грн.
За результатами перерахунку розмір її пенсії склав 72702 грн. (80780 грн. х 90%). Пенсія в сумі 72702 грн. їй виплачувалась до 31.12.2024.
Починаючи з січня 2025 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області переглянуло розмір її пенсії в бік її зменшення, а саме, з цього часу їй виплачується пенсія в сумі 33713 грн. 40 коп.
18.02.2025 вона звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з вимогою поновлення мого законного права на отримання пенсії у повному об'ємі відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 та Постанови Пятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №540/303/21, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 та Постанови Пятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №420/21580/23, поновити мені нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 і в подальшому із розрахунку 90% місячної заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-385вих-20, без обмеження пенсії максимальним розміром, а саме, в сумі 72702 грн. Свої вимоги вона мотивувала нормами Конституції та іншими нормативно-правовими актами України.
На її заяву за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області Л.Тарнавської надано відповідь (лист) від 18.03.2025 за № 2106-1348/T-02/8-2100/25.
У листі Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області повідомило, що з 01.01.2025 розмір моєї пенсії до виплати, визначений з урахуванням коефіцієнтів, визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» і становить 33713 грн. 40 коп., відповідно до розрахунку, наведеного у листі. Крім того, пенсійний фонд посилається на статтю 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Таке зменшення встановленої пенсії, на її погляд, не відповідає нормам Конституції України та порушує його право на належний рівень пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим остання звернулась до суду з вказаним позовом.
Відповідач з поданим позовом не погодився. У поданому до суду відзиві вказує, що розміри державних соціальних стандартів та державних соціальних пільг можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України (Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3- рп/2012).
Відповідно до статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану" (далі - Постанова № 1).
Вказує, що в матеріалах пенсійної справи Позивача відсутня інформація про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення 4 зазначених заходів у Головного управління відсутні підстави для не застосування обмеження відповідно до Постанови № 1 по його пенсійній справі.
За наслідками застосування вказаної Постанови № 1 розмір пенсії до виплати з 01.01.2025 становить - 33713,40 грн. Вважає, що пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства України.
Позивач з поданим відзивом не погодився. У поданій до суду відповіді на відзив зазначає, що в позовній заяві мною не порушувалось питання, що вона підпадаю під дію пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025.
Крім того, в матеріалах пенсійної справи не може бути зазначеної довідки, оскільки я не приймала участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і т.д. і таке питання також не порушувала в позовній заяві. Вважаю, що відповідач у відзиві безпідставно звертає на ці питання увагу суду, оскільки вони не є предметом спору.
Таким чином, з відзивом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не згодна, свої позовні вимоги підтримую у повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про залучення Міністерства соціальної політики України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 01.10.2003 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закон України "Про прокуратуру" №1789-XII.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі № 540/303/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965210178522 від 03.11.2020 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вуд.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) з провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2020 з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 р. № 21-385вих-20.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі № 540/303/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково
Змінено рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року, в частині зробленого у ньому висновку про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.
Доповнено 3 абзац резолютивної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року висновком про необхідність здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.
В решті залишити без змін рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №420/21580/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965210178522 від 24.05.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 року шляхом застосування обмеження розміру заробітної плати (грошового забезпечення), з якої обчислюється пенсія, визначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 року №21-385вих-20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2020 року, з розрахунку 90 % від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21 жовтня 2020 року № 21-385вих-20, без обмеження пенсії максимальним розміром, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №420/21580/23 залишено без змін.
Відповідно до довідки Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-385вих-20 (додаток №2) розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 становить 80780 грн.
За результатами перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 склав 72702 грн. (80780 грн. х 90%).
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, з січня 2025 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області переглянуло розмір пенсії ОСОБА_1 та пенсія виплачується в сумі 33713 грн. 40 коп.
18.02.2025 позивач звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з вимогою поновлення її законного права на отримання пенсії у повному об'ємі відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №540/303/21, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №420/21580/23 та поновити їй нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 і в подальшому із розрахунку 90% місячної заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-385вих-20, без обмеження пенсії максимальним розміром, а саме, в сумі 72702 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом від 18.03.2025 за № 2106-1348/T-02/8-2100/25 повідомило, що розмір пенсії позивача станом на 31.12.2024 складає 72702,00 грн, що перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (23610,00 грн), відповідно, сума перевищення складає 49092,00 грн = 72702,00 грн - 23610,00 грн, до якої застосовуються коефіцієнти, вказані в Постанові №1.
Відповідно з 01.01.2025 до виплати нараховується пенсія у сумі 33713,40 грн = 23610,00 грн + 10103,40 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Суть спірних правовідносин зводиться до виплати відповідачем пенсії позивачу з урахуванням понижуючих коефіцієнтів згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025.
Суд зауважує, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів осіб, передбачені ст. 8 Закону України від 12.05.2015 № 389 «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини 2 статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
У той же час, частиною 1 та 3 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За вказаних обставин, діючою Конституцією України в умовах воєнного стану передбачена можливість обмеження прав громадян на соціальний захист, в тому числі у разі колапсу пенсійної системи можливі виплати пенсії на рівні нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Схожі норми містяться в ратифікованій Україною Європейській соціальній хартії, стаття 23 якої зокрема передбачає, що з надання особам похилого вiку можливостi якомога довше залишатися повноцiнними членами суспiльства, шляхом: a) забезпечення достатнiх ресурсiв, якi дозволяли б їм жити на задовiльному рiвнi i брати активну участь у суспiльному, соцiальному i культурному життi.
У той же час, стаття F частини V вказаного міжнародного договору визначає, що пiд час вiйни або iншого надзвичайного стану в державi, який загрожує життю нацiї, будь-яка Сторона може вжити заходiв, якi відступають від її зобов'язань за цiєю Хартiєю, виключно в тих межах, якi зумовленi гостротою становища, якщо такi заходи не суперечать її iншим зобов'язанням за мiжнародним правом.
На переконання суду вказані положення Конституції та Європейської соціальної хартії щодо можливості держави відступати від своїх зобов'язань в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці щодо наслідків настання обставин непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань.
Велика палата Конституційного Суду України у рішенні від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначила, що формування бюджету пенсійного фонду обумовлено економічними процесами, які відбуваються в державі, змінами державної політики у сфері оподаткування тощо. В окремих випадках коригування юридичного регулювання у сфері пенсійного забезпечення є вкрай необхідним, адже за певних умов від невжиття заходів для вирішення ситуації держава може втратити здатність гарантувати право на соціальне забезпечення, а також належне функціонування системи соціального забезпечення, що суперечитиме, крім іншого, принципам соціальної держави.
Конституційний Суд України враховує те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України зокрема ґрунтується на таких принципах:
принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Відповідно до частини 3 статті 95 Конституції України держава прагне до збалансованості бюджету України.
У Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав i свобод людини та гідних умов її життя.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 вказав, що держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що принцип збалансованості бюджету має визначальне значення для належного функціонування всієї бюджетної системи, оскільки в іншому випадку держава може втратити можливість належного забезпечення виконання завдань і функцій, які здійснюються всіма органами державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України та інших органів, що забезпечують соціальне забезпечення за рахунок коштів державного бюджету. Отже, для правильного вирішення вказаної справи, на переконання суду, необхідно враховувати реальну ситуацію в бюджетній та пенсійній системі держави в умовах воєнного стану з урахуванням об'єктивних критеріїв.
Суд зауважує, що згідно положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" витрати на Міністерство оборони України на момент його прийняття складали 133 488 435,0 тис. грн., що відповідало 8,9 % від загальної суми видатків державного бюджету, а в редакції станом на 31.03.2023 року, тобто після початку повномасштабного вторгнення видатки були збільшені до 989 532 330,2 тис. грн. та складали вже 32,58 % від загальної суми видатків державного бюджету та 63,72 % від загальної суми доходів державного бюджету без врахування запозичень. При цьому, різниця між сумою запланованих доходів та видатків на момент прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" складала лише 175 546 122,2 тис. грн., а в редакції станом на 31.03.2023 вона склала вже 1 483 983 194,3 тис. грн., тобто була збільшена більше ніж у 8 разів. Вказане збільшення розриву між доходами та видатками бюджету пов'язана з необхідністю направлення всіх фінансових ресурсів держави на відбиття військової агресії російської федерації. При цьому, вказана різниця як свідчить додаток № 2 покривалась за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень.
Судом враховано, що згідно пункту 16 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.12.2022, що є додатком до листа про наміри від 08.12.2022 на ім'я директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду (міститься у відкритому доступі за посиланням https://mof.gov.ua/storage/files/Loi_PMB(1).pdf) вказано, що стосується бюджетних видатків, виклики, з якими ми стикаємося через війну, примушують нас приймати важкі політичні рішення. По-перше, необхідність концентрувати видатки на обороні та безпеці вимагає ще більших зусиль з підвищення ефективності видатків і стримування фіскальних ризиків. Водночас зростають потреби фінансування нових категорій витрат, пов'язаних з війною, у тому числі надання соціальної допомоги тимчасово переміщеним особам та ветеранам війни, а також відбудови та подолання наслідків російської агресії. З огляду на обмеження, які постають перед нами, ухвалено непросте політичне рішення - зменшити видатки на оплату праці працівників бюджетного сектору на 27 відсотків у номінальному виразі порівняно з 2022 роком як шляхом зменшення заробітної плати окремим категоріям працівників, так і через обмеження загальної чисельності працівників. Крім того, ми ввели обмеження на збільшення соціальних виплат, дозволивши лише індексацію пенсії за правилами.
Отже, з метою отримання фінансової допомоги з боку Міжнародного валютного фонду на 2023 рік держава Україна була змушена обмежити збільшення соціальних виплат, в тому числі збільшення розміру пенсій за виключенням проведення їх індексації.
Так само витрати на Міністерство оборони України згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на момент його прийняття складали 857 930 022,7 тис. грн., що відповідало 33,24 % від загальної суми видатків державного бюджету, а в редакції станом на 22.10.2023 року через продовження військової агресії російської федерації були збільшені до 1 443 393 917,2 тис. грн. та складали вже 42,54 % від загальної суми видатків державного бюджету та 101,90 % від загальної суми доходів державного бюджету без врахування запозичень. При цьому, сума запланованих доходів державного бюджету в редакції від 22.10.2023 складала 1 416 448 786 тис. грн., тобто в повній мірі навіть не покривавала видатки на Міністерство оборони України. Загалом видатки на суму 1 976 508 189,8 тис. грн., які не покривались за рахунок запланованих доходів державного бюджету, як свідчить додаток № 2 в більшості своїй покривались за рахунок зовнішніх запозичень.
Така сама ситуація прослідковується в Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" відповідно до якого витрати на Міністерство оборони України складають 1 528 988 658,0 тис. грн, що відповідає 40,92 % від загальної суми видатків державного бюджету та 82,08 % від загальної суми доходів державного бюджету без врахування запозичень. При цьому, сума запланованих доходів державного бюджету в повній мірі покриває видатки на Міністерство оборони України. Загалом видатки на суму 1 825 157 593,4 тис. грн., які не покривались за рахунок запланованих доходів державного бюджету, як свідчить додаток № 2 в більшості своїй покривались за рахунок зовнішніх запозичень.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" витрати на Міністерство оборони України складають 1 568 835 843,8 тис. грн, що відповідає 39,93 % від загальної суми видатків державного бюджету та 67,41 % від загальної суми доходів державного бюджету без врахування запозичень. При цьому, сума запланованих доходів державного бюджету в повній мірі покриває видатки на Міністерство оборони України. Загалом видатки на суму 1 601 920 206,8 тис. грн., які не покривались за рахунок запланованих доходів державного бюджету, як свідчить додаток № 2 в більшості своїй покриваються за рахунок зовнішніх запозичень.
Суд звертає особливу увагу, що Законом України від 31.07.2025 № 4561-IX «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" щодо фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони» були внесені відповідні зміни до Державного бюджету України на 2025 рік шляхом збільшення витрат на Міністерство оборони України та інші військові формування. Як свідчить пояснювальна записку до відповідного законопроекту його було розроблено з метою забезпечення фінансовим ресурсом невідкладних заходів у сфері безпеки і оборони, спрямованих на протидію широкомасштабній збройній агресії російської федерації проти України.
За наслідками його прийняття витрати на Міністерство оборони України складають 1 912 269 454,0 тис. грн, що відповідає 44,17 % від загальної суми видатків державного бюджету та 77,28 % від загальної суми доходів державного бюджету без врахування запозичень. При цьому, сума запланованих доходів державного бюджету в повній мірі покриває видатки на Міністерство оборони України. Загалом видатки на суму 1 890 630 585,0 тис. грн., які не покривались за рахунок запланованих доходів державного бюджету, як свідчить додаток № 2 в більшості своїй покриваються за рахунок зовнішніх запозичень.
При цьому, у пункті 12 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 11.03.2024, що є додатком до листа про наміри від 11.03.2024 на ім'я директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду (міститься у відкритому доступі за посиланням https://mof.gov.ua/storage/files/Lol_MEFP_Ukraine_2024-03-11.pdf) вказано, що за нашими прогнозами, загальне сальдо без урахування грантів у 2024 році залишатиметься підвищеним на рівні -1 562 млрд грн, або 20,2 відсотка ВВП. Щорічна індексація пенсій буде проведена відповідно до законодавства і становитиме 7,9 відсотка, що вписується в рамки видатків, які відповідають цьому прогнозу дефіциту. Наш прогрес у виконанні бюджету і надалі відстежуватиметься за допомогою нижньої межі первинного касового сальдо сектору загальнодержавного управління без урахування грантів (Кількісний критерій ефективності) та нижньої межі загального касового сальдо сектору загальнодержавного управління без урахування грантів (Індикативний цільовий показник). На додаток до цього, встановлена нижня межа видатків державного бюджету на соціальні програми сприятиме захисту соціальних видатків (Індикативний цільовий показник). Як і у 2023 році, дефіцит буде фінансуватися значною мірою за рахунок бюджетної підтримки від міжнародних донорів.
Вказані обставини у своїй сукупності вказують на складну фінансову ситуацію в країні, а всі наявні в державі ресурси направляються в першу чергу на фінансування відбиття військової агресії російської федерації проти України. При цьому, у разі зупинення фінансування бюджету за рахунок зовнішніх запозичень держава може втратити здатність гарантувати право на соціальне забезпечення для всіх категорій пенсіонерів та інших соціально незахищених верств населення.
У Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що «в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів“ (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Як зауважив Конституційний Суд України у Рішенні від 17 березня 2005 року № 1-рп/2005, «згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень (статті 46, 48), тощо. Це зобов'язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян“ (абзац третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).
Як свідчить преамбула до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 остання була прийнята відповідно до статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша статті 97, частина перша статті 113, пункт 6 статті 116 Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Конституційні принципи правової держави та верховенства права, а також визнання найвищої юридичної сили Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (статті 1, 8 Основного Закону України), зобов'язують суди під час розгляду справ керуватися основними засадами судочинства, передбаченими частиною третьою статті 129 Конституції України, іншими засадами судочинства в судах окремих судових юрисдикцій, якщо вони визначені законом (частина четверта статті 129 Основного Закону України). Зокрема, діяльність судів адміністративної юрисдикції під час розгляду справ, що виникають із спорів про соціальний захист окремих категорій громадян, здійснюється відповідно до такої засади судочинства, як законність, за якою суд вирішує справи згідно з Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти (пункти 1, 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Крім того, у Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищезазначеного, суд наголошує, що політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічний висновок зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18).
Крім того, суд вказує, що абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними і узгоджуються, зокрема з Рішенням від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, в якому Конституційний Суд України зазначив про наявність у КМУ права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так само не визнавались неконституційними й положення статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, а тому суд вважає, що відповідачем було правомірно застосовано відповідні понижуючи коефіцієнти до нарахованої йому пенсії та, на переконання суду, таке нарахування не порушує сутність конституційних соціальних прав позивача, оскільки відповідні коефіцієнти підлягають застосуванню виключно в період воєнного стану.
Суд відхиляє наведені у позовній заяві посилання позивача на правові позиції Конституційного Суду України, які стосуються правовідносин, що виникли до повномасштабного вторгнення, оскільки останні є нерелевантними та до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
У той же час, суд зауважує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(I)/2024 дійшов висновку про необхідність відтермінування втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796 зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію, спричинену умовами воєнного стану, посяганням на територіальну цілісність та державний суверенітет України, ураховуючи першочергову потребу забезпечення національної безпеки України для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства й уникнення надмірного навантаження на державний бюджет України.
Також у цій справі суд вважає за необхідне врахувати висновки ЄСПЛ у справі «Grudiс v. Serbia» (заява № 31925/08, пункт 72) про те, що у сфері соціального законодавства, у тому числі в сфері пенсійних виплат, держави користуються широкою свободою розсуду, що в інтересах соціальної справедливості та економічного добробуту може законно змусити їх коригувати, обмежувати або навіть зменшувати розмір пенсійних виплат, які, як правило, виплачуються кваліфікованому населенню.
За аналогічних обставин у справах «Valkov and оthers v. Bulgaria» (заява № 2033/04), «Khoniakina v. Georgia» (заява № 17767/08) ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі Суд зобов'язаний ураховувати всі відповідні обставини справи та з'ясувати, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
Наразі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснюється виплата пенсії позивачу з застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2025 в сумі 33713,40 грн. та, на переконання суду, така виплата не порушує сутність конституційних соціальних прав позивача в умовах воєнного стану та ці заходи обумовлені необхідністю запобігання і усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також щодо заявленої позивачем вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 відповідно до Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №540/303/21, Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №420/21580/23, з розрахунку 90% від місячної заробітної плати грошового забезпечення, згідно довідки Херсонської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 21.10.2020 №21-385вих-20, без обмеження пенсії максимальним розміром зазначити наступне.
Суд зауважує, що в силу приписів частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 сформував наступні правові висновки:
"….колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.".
Крім того, у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 Верховний Суд сформував наступний висновок:
"…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
…внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний… на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги Особа-1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають."
Зазначені висновки є Верховного Суду є релевантними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо виплати йому пенсії з 01.01.2025 року з застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У рішенні у справі "Stummer v. Austria" від 7 липня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "у подібний спосіб у рамках Конвенції держава має широкий простір оцінювання коли йдеться про загальні засоби економічної або соціальної стратегії. Через те, що національні органи влади безпосередньо обізнані стосовно їхнього суспільства та його потреб, в принципі ці органи перебувають в кращому становищі, ніж міжнародний суддя в питанні оцінювання того, в чому полягає суспільний інтерес стосовно соціального або економічного підґрунтя, і Суд загалом поважатиме здійснений законодавцем вибір, якщо тільки він "не позбавлений явно розумної основи" (§ 89). "Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції також вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано пропорційним переслідуваній меті. Отже, втручання повинно забезпечити "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Потреби у справедливому балансі не буде досягнуто, якщо індивідуальний та надмірний тягар покладено на особу, якої це стосується" (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Iwaszkiewicz v. Poland" від 26 липня 2011 року).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області в умовах воєнного стану правомірно здійснюється виплата пенсії позивача у розмірі 33713,40 грн., оскільки такі дії відповідача відповідають конституційним принципам, відповідають легітимній меті та здійсненні з дотриманням необхідного балансу між загальними суспільними інтересами та інтересами окремої особи, а тому адміністративний позов позивача задоволенню не підлягає.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, місцезнаходження: 73027, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21295057.
Суддя Роман КАРАВАН
.