Справа № 420/25494/25
26 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС), в якому позивачка просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС №621/15-32-24-07-19 від 30.06.2025 «Про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 »; - зобов'язати ГУ ДПС поновити їй - ФОП ОСОБА_1 , реєстрацію платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 року шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку.
Позивачка зазначила, що з квітня 2021 року включена до Реєстру платників, які використовують єдиний рахунок. Рішенням №621/15-32-24-07-19 від 30.06.2025 року анульована її реєстрація як платника єдиного податку ІІІ групи через наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом 2-х кварталів підряд.
ГУ ДПС прийнято оскаржуване рішення за результатом камеральної перевірки, однак за правовою позицією Верховного Суду прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної саме документальної перевірки (постанови від 19.02.2019 по справі №826/7216/17, від 05.02.2019 по справі №805/206/17-а).
Щодо суті встановленого порушення наявності податкової заборгованості позивачка зазначила, що ТОВ «ФК «Єдиний простір»» сплачував за неї єдиний? податок з фізичних осіб, однак кошти не були зараховані з підстави «не визначено платника», оскільки сплачувала їх не вона. Як наслідок кошти повернуті ТОВ «ФК «Єдиний простір»». Також зазначила, що вона самостійно сплачувала єдиний податок з фізичних осіб, однак такі платежі зараховано на бюджетний рахунок за іншим платежем, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Однак за змістом п.35-1.6 ст.35-1 ПК України реєстр платежів з єдиного рахунку формується з урахуванням наявних у такого платника сум помилково сплачених грошових зобов'язань.
Відповідно до п.35-1.8. ст.35-1 ПК України суми помилково сплачених платником податків грошових зобов'язань (зобов'язань з єдиного внеску) і пені, за даними контролюючого органу, вважаються коштами, що надійшли на єдиний рахунок, і враховуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, при формуванні Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків на дату формування такого Реєстру.
Крім того, сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п.п. «б» п.п.87.1 ст.87 ПК України).
Отже законодавець передбачає можливість зарахування помилково сплачених коштів в рахунок погашення податкового боргу при наявності податкового боргу на підставі ст.87.1 ПК України. Таким чином, у випадку зарахування відповідачем таких коштів, податкового боргу взагалі би не було.
Позивачка вважає, що відповідач протиправно не зарахував кошти у рахунок виконання податкового зобов'язання, що спричинило наявність обліку податкового боргу, та як наслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Разом із позовною заявою позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта - рішення ГУ ДПС №621/15-32-24-07-19 від 30.06.2025 до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі.
Ухвалами суду від 30.07.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 26.09.2025 року допущено процесуальне правонаступництво по справі шляхом заміни позивачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
До суду від представника ГУ ДПС надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Перевіркою встановлено, що платником єдиного податку третьої групи порушено умови перебування на спрощеної системи оподаткування, а саме наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з єдиного податку з фізичних осіб. Станом на 01.10.2024 сума податкового боргу 27264,03 грн; станом на 01.01.2025 сума податкового боргу 46431,36 грн; станом на 01.04.2025 сума податкового боргу 71336,18 грн. Відповідно до п.299.11ст.299 ПКУ та встановлених порушень згідно вимог абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ відносно ФОП ОСОБА_1 проведено анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи.
Позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позов з підстав, викладених у позові, зазначивши, що відповідач не надав суду жодного аргументу (заперечення) та не спростував її доводів.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем в періоди: з 30.05.2017 по 30.06.2017, з 03.12.2019 по 23.04.2020, з 27.04.2020 по 29.07.2020 та з 12.03.2021 по 18.08.2025, що підтверджується відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Головним державним інспектором Одеського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС ОСОБА_2 на підставі п.299.11 ст.299 ПКУ проведено перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт №18789/15-32-24-07-11 від 21.04.2025.
Згідно з актом перевірки головним державним інспектором, використовуючи інформаційні системи центрального рівня, встановлено, що платником єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів єдинии? податок з фізичних осіб, а саме: станом на 01.10.2024 сума податкового боргу 27264,03 грн, станом на 01.01.2025 сума податкового боргу 46431,36 грн, станом на 01.04.2025 сума податкового боргу 71336,18 грн.
Не погоджуючись з прийнятим актом, позивачка 30.04.2025 року подала до ГУ ДПС заперечення (вхід. №49758/6 від 01.05.2025 року), за результатом розгляду яких Комісія з розгляду заперечень платників податків та пояснень до акту перевірки на заперечення прийняла висновок №131/15-32-24-07 від 09.05.2025 року про залишення заперечень без задоволення.
30.06.2025 року ГУ ДПС прийнято рішення №621/15-32-24-07-19 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 30 червня 2025 року.
Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку отримано позивачкою 05.07.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0690920401844.
Вважаючи рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №621/15-32-24-07-19 від 30.06.2025 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
В акті №18789/15-32-24-07-11 від 21.04.2025 року відсутні чіткі вказівки на вид перевірки, що проведено відносно ФОП ОСОБА_1 , що на думку суду є недоліком цього документу.
Враховуючи, що перевірку проведено посадовою особою відділу проведення камеральних перевірок ГУ ДПС, суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень проведено саме камеральну перевірку суб'єкта господарювання.
Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Згідно з п.п.76.1, 76.2 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Чинним податковим законодавством визначений вичерпний перелік підстав та видів перевірок, які мають право призначати та проводити контролюючі органи, в розумінні ст.19 Конституції України.
Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт №39757/15-32-24-07 від 13.09.2024, з'ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.
Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки:
- реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
- прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд по цій справі на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує правовий висновок Верховного Суду та вважає, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Таким чином, інформація, яка зібрана податковим органом відносно платника поза межами документальної перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.
Стосовно виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з приписами п.п.291.2, 291.3 ст.291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених дією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з абз.8 пп.298.2.3 п.298.2.ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз.3 п.59.1 ст.59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Таким чином, законодавцем визначено підстави, за наявності яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, зокрема, наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
У акті перевірки №18789/15-32-24-07-11 від 21.04.2025 зазначено, що за даними інформаційних систем центрального рівня контролюючим органом встановлено наявність податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: станом на 01.10.2024 - 27 264,03 грн, станом на 01.01.2025 - 46 431,36 грн, станом на 01.04.2025 - 71 336,18 грн.
Позивачка не заперечує факт існування заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб, проте наполягає, що вона виникла внаслідок протиправних дій відповідача, який не зарахував помилково сплачені нею кошти на інший рахунок у рахунок погашення боргу з цього податку.
За змістом п.87.1 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
У абзаці 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України встановлено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з п.10.5 ст.10 ПК України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Статтею 10 ПК України визначено місцеві податки, до яких, зокрема, належить єдиний податок.
Абзац 1 частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України визначає, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з ч.4-5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Відповідно до ст.35-1 ПК України єдиний рахунок - це рахунок, відкритий у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, передбачених цим Кодексом, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.35-1.3 ПК України початком використання єдиного рахунку платник податків зобов'язаний здійснювати сплату грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, єдиного внеску, інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, через єдиний рахунок, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 35-1.1 цієї статті.
У разі порушення положень, визначених абзацом першим цього пункту, кошти, сплачені таким платником податку на інші рахунки, відкриті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, єдиного внеску, інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, вважаються помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями.
Згідно з п.2 Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 ПК України центральними органами виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ від 29.04.2020 №321 (далі Порядок №321) для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу (заборгованості) з податків і зборів, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, в Казначействі на ім'я ДПС в установленому порядку відкривається єдиний рахунок за субрахунком відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого Мінфіном.
Відповідно до п.9 Порядку №321 під час використання платником єдиного рахунка для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу (заборгованості) з податків і зборів, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, відповідно до п.35-1.3 ст.35-1 Кодексу платник не має права сплачувати такі кошти на інші рахунки, відкриті Казначейством для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу (заборгованості) з податків і зборів, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС.
Платник має право через електронний кабінет визначити напрям використання суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань і пені, наявних на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника, які повинні враховуватися під час формування такого реєстру (п.19 Порядку №321).
Згідно з п.20 Порядку №321 суми помилково та/або надміру сплачених платником грошових зобов'язань і пені, зобов'язань з єдиного внеску, за даними ДПС, вважаються коштами, що надійшли на єдиний рахунок, та враховуються ДПС під час формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника на дату формування такого реєстру в такий спосіб:
визнаються зарахованими за одним і тим самим видом доходів до державного та/або місцевих бюджетів, а у частині зобов'язань з єдиного внеску - до бюджетів Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, за якими такі кошти обліковуються;
перераховуються Казначейством між різними видами доходів державного та/або місцевих бюджетів за висновком органів ДПС, поданим в установленому законодавством порядку Казначейству, на підставі визначеного напряму використання суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань і пені таким платником.
Положення цього пункту не позбавляють платника права на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань і пені у порядку, визначеному статтею 43 Кодексу.
Відповідно до листа ГУ ДПС №12516/6/15-32-13-05-06 від 21.03.2025 позивачку повідомлено, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 19.03.2025 за платником податків ОСОБА_3 формується податковий борг за єдиним податок з фізичних осіб у загальній сумі 71 336,18 грн, який виник з 19.08.2024 по 19.02.2025 року.
Зазначено, що грошові кошти в сумі 34 174 грн відповідно до наданої на запит платіжної інструкції №Н53В-РЗНН-5В1С-4ТТМ від 17.11.2024 перераховано ОСОБА_1 за реквізитами єдиного рахунку: банк Казначейства України, отримувач Державної податкової служби України, код отримувача 43005393, рахунок UA168999980385599000043005393
Також в листі зазначено, що відповідно до п.35.6 ст.35 ПК України після надходження коштів від ОСОБА_4 на єдиний рахунок, системою ІКС ДПС сформовано реєстр платників з єдиного рахунку для врахування податкового боргу в інтегрованій картці платника податку за єдиним податком з фізичних осіб кошти в сумі 34 174 грн 18.11.2024 зараховані до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 відповідає на наступні платіжні документи:
- платіжного доручення №220184 від 17.11.2024 на суму 12 197,63 грн,
- платіжного доручення № 220182 від 17.11.2024 на суму 1,35 грн,
- платіжного доручення №220183 від 17.11.2024 на суму 21 975,02 грн.
При цьому, повідомлено, що кошти дорученнями від яких надійшли платіжними 15.08.2024 №0.0.3824247811.1 на суму 23 753,22 грн, від 17.02.2025 № 0.0.4198336874.1 на суму 24 905 грн від платника ОСОБА_1 надійшли на рахунок єдиного податку від фізичних осіб Одеської міської територіальної громади, рахунок НОМЕР_1 . Відповідно до п.35-1.3 ст.35-2 ПК України вищевказані кошти вважаються помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями та автоматично зараховані на ІКП «Платежі до з'ясування», оскільки ОСОБА_1 від 13.04.2021 року перебуває в Реєстрі платників, які використовують єдиний рахунок та не надавала заявку про відмову від використання єдиного рахунку.
Листом №20916/6/15-32-19-04-06 від 06.05.2025 ГУ ДПС повідомлено позивачу про сплачені ТОВ «ФК «Єдиний простір»» на її користь платежі, які повернуті підприємству з підстави «не визначено платника».
Також повідомлено, що сплачені нею особисто платежі за платіжними дорученнями від 15.05.2024 №29842994 на суму 21 975,01 грн та від 08.08.2024 №34063321 на суму 23 753,22 грн розглядалися ІКС ДПС не «як помилка заповнення чи розбіжність, залежно від того, чого не можна визначити відповідальність оплати відповідному одержувачу», а як платіжні доручення, що надійшли не від платника єдиного рахунку, який отримав позначку про вирахування документ « 1» - «не визначено платника», тому сформовані платіжні інструкції щодо повернення коштів та повідомлення про помилки в електронному кабінеті платника не спрямовувалися.
Зазначено, що повідомлення про виявлені помилки чи розбіжності надіслано в електронному кабінеті платника ОСОБА_1 за №20015 від 17.11.2024 року після надходження платежу в єдиний рахунок від суми 34174 грн UA168999980385599000043005393 17.11.2024 №666141068.1 від ОСОБА_1 з банківського рахунку НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МОО 322001. Згідно з ІКС ДПС визначено платника відповідача коштів « ОСОБА_4 », але виявлено помилки у виконанні поля «Призначення платежу».
Таким чином, позивачкою фактично здійснено сплату єдиного податку, однак частина коштів була перерахована на інший рахунок та віднесена органом ДПС до платежів «до з'ясування». Попри те, що така сплата була здійснена з технічною помилкою у реквізитах, кошти реально надійшли до бюджету та не повернулися платнику. За таких обставин, суд вважає, що формальне невідображення їх у інтегрованій картці платника не може розцінюватися як невиконання податкового обов'язку.
Крім того, судом встановлено, що 30.04.2025 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою, у якій просив в інтересах ОСОБА_1 , зокрема, перерахувати в рахунок податкової заборгованості по сплаті єдиного податку наступні платежі: від 15.08.2024 року у сумі 23 753,22 грн та від 17.02.2025 року у сумі 24 905 грн, які було сплачено нею на рахунок НОМЕР_1 .
Однак ГУ ДПС листом №20916/6/15-32-19-04-06 від 06.05.2025 року розглянуло вказану заяву як адвокатський запит та надано інформацію по зарахованим платежам на відповідні рахунки.
Водночас, відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Отже помилково зараховані платежі платника підлягають обліку та спрямуванню контролюючим органом на погашення податкового боргу.
Суд вважає, що контролюючий орган, маючи інформацію про помилкове надходження коштів та про обраний платником самостійно напрям використання таких коштів, на виконання п.87.1 ст.87 ПК України був зобов'язаний вжити заходів для належного їх зарахування в рахунок податкового зобов'язання з єдиного податку.
Неврахування таких коштів як джерела сплати податкових зобов'язань призвело до штучного формування податкового боргу та, як наслідок, до прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п.56.21 ст.56 ПКУ у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Суд вважає, що ГУ ДПС приймаючи оскаржуване рішення діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , від чого залежить реалізація її права на застосування спрощеної системи оподаткування.
Позивачка у позовній заяві просить поновити її реєстрацію як платника єдиного податку.
Проте, згідно з п.291.3 ст.291 ПК України спрощену систему оподаткування може обрати юридична особа чи фізична особа - підприємець, яка реєструється платником єдиного податку.
Враховуючи те, що 18.08.2025 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , з цього моменту вона втратила статус фізичної особи-підприємця, а отже і можливість бути платником єдиного податку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).
Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивачкою (фізичною особою-підприємцем) за подання даного позову немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн - за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання позову, з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подання позову в Електронній формі.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що по цій справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн.
Також у змісті позову позивачка заявила, що до складу понесених ним судових витрат по цій справі входить професійна правнича допомога у розмірі 20 000 грн. Зазначила, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде надано суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №621/15-32-24-07-19 від 30.06.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1700 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва