Справа № 420/7406/25
17 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Пудової Г.В.
За участю сторін:
Позивача: Шость І.М.
Представника відповідача: не з'явився
Представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питання призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території іншої держави, а також членів їх сімей виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 26.02.2025 року, оформленого протоколом №5, про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян, а також членам їх сімей;
- зобов'язати Комісію з питання призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території іншої держави, а також членів їх сімей виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області прийняти рішення про призначення та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №719 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року №846).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій, ветераном війни та особою з інвалідністю ІІ групи. З 27.12.2024 року вона перебуває на квартирному обліку в Ізмаїльській міській раді Ізмаїльського району Одеської області у черзі осіб, що користуються правом на отримання жилих приміщень поза чергою №130.
03.02.2025 року вона звернулась до Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області із заявою про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Водночас, рішенням Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, яке оформлено протоколом №5 від 26.02.2025 року, позивачу було відмовлено у виплаті компенсації.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 18.03.2025 року по справі №420/7406/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов. Також в якості співвідповідача по справі №420/7406/25 було залучено Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
14.04.2025 року до суду від представника Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшов відзив по справі (а.с. 37-51), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що при перевірці інформації щодо відповідності документів ОСОБА_2 вимогам Порядку, Комісією було встановлено, що протягом останніх п'яти років, що передували даті подання заяви, позивача була власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Інша частина даної квартири належить ОСОБА_3 (1/4 частини), ОСОБА_4 (1/4 частини), ОСОБА_5 (1/4 частини). 06.11.2024 року позивач подарувала належну їй частину квартири ОСОБА_3 . У зв'язку з тим, що позивачем протягом останніх п'яти років, що передували даті подання заяви, було відчужено нерухоме майно, Комісія правомірно відмовила у задоволенні заяви при призначення грошової компенсації. Крім того, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач була прописана разом з ними за вищезазначеною адресою і на підставі ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України прийняла спадщину, як спадкоємець першої черги, але не оформила право власності на неї. Зазначене також підтверджує правомірність відмови 26.02.2025 роу Комісією позивачу у задоволенні її заяви.
18.04.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 56-64), в якій зазначено, що позивач не заперечує факт дарування 06.11.2024 року синові частки квартири, але вона є значно меншою від норм жилої площі, визначеною ст. 47 Житлового кодексу України, зокрема, ст.47 Житлового кодексу України передбачено, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м на одну особу. 3 поданих документів до Комісії вбачається, що частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем відчужено нерухоме майно протягом 5 років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації, але загальна площа квартири складає 51,0 кв.м, житлова - 27,5 кв.м, тобто відчужена складає 6,875 кв.м, що є частиною значно меншою від норми жилої площі на одну особу, яка становить 13,65 кв.м. Викладене свідчить, що у межах спірних правовідносин позивач не володіє і не володіла правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 ЖК України. Право позивача на приватизацію витрачено частково в розмірі 6,875 кв.м, невикористаними залишились 6,775 кв.м, які повинні були бути враховані під час розрахунку компенсації.
Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначила, що батьки позивача померли у 2013 році. Так, вона була прописана та проживала на момент смерті обох батьків разом з ними, але мати позивача після смерті батька позивача прийняла, але не встигла за життя оформити спадщину після смерті чоловіка, яка складала від загальної площі квартири. Мати позивача залишила заповіт про те, що все її нерухоме майно без визначення частки після її смерті переходить у власність її сина (брата позивача) - ОСОБА_6 . Спадкова справа була відкрита останнім у приватного нотаріуса ОСОБА_7 у жовтні 2013 року і на теперішній час залишається відкритою. Жодного документа щодо нерухомого майна, яке залишилось після смерті батьків, позивач не отримувала. З братом позивач з початку 2014 року не спілкується, всі можливі способи комунікації обірвані з причини того, що брат є громадянином країни-агресора РФ. Отже, відповідач подав до суду неперевірені дані, які ґрунтуються на його особистих припущеннях.
Ухвалою суду від 21.05.2025 року було вирішено подальший розгляд справи №420/7406/25 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
18.06.2025 року та 29.07.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких позивач надавала пояснення по суті спірних правовідносин та додаткові письмові докази по справі (а.с. 74-97). Представники відповідачів до підготовчих судових засідань не з'явились, були повідомлені про дату та час проведення підготовчих судових засідань належним чином та своєчасно.
Також 29.07.2025 року підготовче провадження у справі №420/7406/25 було закрито та призначено розгляд справи по суті на 17.09.2025 року.
17.09.2025 року було проведено судове засідання, в якому позивач виступила із вступним словом та підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідачів до судового засідання повторно не з'явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно, а тому відповідно до приписів ст. 205 КАС України справу було розглянуто за фактичною явкою сторін, без участі відпорвідачів..
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.12), а також особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.13).
Позивач була власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №869 від 16.12.2024 року, виданою комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Загальна площа квартири складає 51,0 кв.м, житлова - 27,5 кв.м, а на припадає 6,875 кв.м.
Окрім позивача, власниками інших 3/4 часток квартири АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою станом на 31.12.2012 року були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також ОСОБА_3 , що також підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_3 від 04.10.2004 року (а.с.26-27).
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батьки позивача) померли у 2013 році (а.с. 54-55).
Водночас, мати позивача після смерті батька позивача прийняла, але не встигла за життя оформити спадщину після смерті чоловіка, яка складала від загальної площі квартири. Мати позивача залишила заповіт про те, що все її нерухоме майно без визначення частки після її смерті переходить у власність її сина (брата позивача) - ОСОБА_6 . Спадкова справа була відкрита останнім у приватного нотаріуса у жовтні 2013 року і на теперішній час залишається відкритою, чого відповідачем за час розгляду справи спростовано не було.
На запит суду від 23.06.2025 року (а.с.108) матеріали спадкової справи за заповітом ОСОБА_5 приватний нотаріус Гнесько Віта Григорівна не надала, підстав неможливості надання вказаних доказів також не зазначила. Факт отримання приватним нотаріусом судового запиту підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.109).
Згідно договору дарування від 06.11.2024 року вбачається, що позивач передала безоплатно у власність ОСОБА_3 (син позивача) свою частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 (а.с.18-20).
У витязі з протоколу №5 засідання постійно діючої житлової комісії від 18.12.2024 року закріплено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2024 року №406847695 в числі зареєстрованих власників нерухомого майна позивач не значиться (а.с.14)
З 27.12.2024 року позивача взято на квартирний облік у виконавчому комітеті Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області складом сім'ї - одна особа, що підтверджується листом Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 10.01.2025 року (а.с.29).
Враховуючи вищевказані обставини, 03.02.2025 року позивач звернулась до Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області із заявою про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (а.с.40).
Водночас, згідно витягу з протоколу №5 від 26.02.2025 року Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області вбачається, що на підставі п.п.9 п.14 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №719 відмовити у призначенні позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, заслухавши пояснення позивача у судових засіданнях, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №719 було затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі - Порядок №719) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року №846).
За п.1 Порядку №719 цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для сімей осіб, визначених пунктами 2-5 частини першої статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - одержувач грошової компенсації), включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пунктах 2 і 3 цього Порядку (далі - квартирний облік).
Згідно п.3 Порядку №719 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).
Відповідно до п.4 Порядку №719 грошова компенсація виплачується у повному обсязі в порядку черговості відповідно до дати взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача грошової компенсації для членів сімей осіб, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених пунктами 2-5 частини першої статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція).
Згідно п.5 Порядку №719 за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія).
До складу комісії входять представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на які покладено функції з питань ветеранської політики, з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських організацій, які об'єднують ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою).
За п.6 Порядку №719 до повноважень комісії належить, зокрема, але не виключно:
проведення перевірки наявності майнових прав на об'єкти незавершеного житлового будівництва чи права власності на житлове приміщення членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також всіх членів сім'ї, на яких розраховується грошова компенсація, що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану, що підтверджується актом обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (далі - акт комісійного обстеження), та/або відомості щодо якого внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна), на умовах, визначених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим пункту 14 цього Порядку), або відчуження такого майна протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
Перевірка інформації про наявність/відсутність права власності на житлове приміщення проводиться на підставі інформації (відомостей) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації, а також відомостей, поданих у заяві про призначення грошової компенсації;
прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації.
Відповідно до п.7 Порядку №719 заяву про призначення грошової компенсації член сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа подають в паперовій чи в електронній формі (за наявності технічної можливості) до структурного підрозділу районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на який покладено функції з питань ветеранської політики, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування на квартирному обліку (далі - місцевий орган).
Згідно п.9 Порядку №719 місцевий орган протягом десяти робочих днів з дня прийняття заяви про призначення грошової компенсації з усіма необхідними документами вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації.
За п.п.9 п.14 Порядку №719 Комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації з таких підстав: заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об'єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім'ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
Аналізуючи вищевказане, Комісія може відмовити заявнику в призначенні грошової компенсації у разі того, якщо заявником було відчужено нерухоме майно протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
Як встановлено судом під час розгляду справи, рішенням Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, яке оформлено протоколом №5 від 26.02.2025 року, позивачу було відмовлено у виплаті компенсації.
Варто зазначити, що відповідач лише у відзиві деталізував, що позивачу було відмовлено у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення на підставі п.п.9 п.14 Порядку №719 саме через те, що протягом останніх п'яти років, що передували даті подання заяви, позивач була власником частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона подарувала своєму сину у 2024 році, що підтверджується договором дарування. Також у відзиві міститься посилання на те, що позивачу було відмовлено у виплаті грошової компенсації через те, що вона у 2013 році прийняла спадщину від своїх померлих батьків, які також (кожен з них окремо) мали по частки нерухомого майна по АДРЕСА_1 , що свідчить про прийняття спадщини як спадкоємцем першої черги, але неоформлення права власності на неї. З цього приводу суд зазначає, що вищевказані обставини не були зазначені у оскаржуваному рішенні Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, яке оформлено протоколом №5 від 26.02.2025 року.
Крім того, суд враховує той факт, що окрім позивача, власниками інших часток квартири АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою станом на 31.12.2012 року були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які померли у 2013 році. Мати позивача, яка померла на декілька місяців пізніше за батька позивача, залишила заповіт про те, що все її нерухоме майно без визначення частки після її смерті переходить у власність її сина (брата позивача) - ОСОБА_6 . Спадкова справа була відкрита останнім у приватного нотаріуса у жовтні 2013 року і на теперішній час залишається відкритою, що відповідачем за час розгляду справи спростовано не було.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач після смерті батьків зареєструвала на себе право власності їх часток нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Варто так зазначити, що за ст.47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
З цього приводу суд також враховує до уваги твердження позивача з приводу того, що позивачем дійсно відчужено нерухоме майно протягом 5 років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації, але загальна площа квартири складає 51,0 кв.м, житлова - 27,5 кв.м, тобто відчужена складає 6,875 кв.м, що є частиною значно меншою від норми жилої площі на одну особу, яка становить 13,65 кв.м за ст.47 ЖК України. Тобто, на думку суду, право позивача на приватизацію витрачено частково в розмірі 6,875 кв.м, невикористаними залишились 6,775 кв.м, які повинні були бути враховані Комісією під час розрахунку компенсації.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що зазначене рішення пенсійного органу є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям повноти та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов'язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Підсумовуючи вищезазначеного суд доходить висновку, що рішення Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, оформлене витягом з протоколу №5 від 26.02.2025 року, є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовну вимогу зобов'язального характеру суд зазначає, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Як було зазначено вище, за п.6 Порядку №719 до повноважень комісії належить, зокрема, але не виключно: прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації.
Тобто, Комісія з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в даному випадку має виключну компетенцію в питанні прийняття рішення про виплату грошової компенсації.
З огляду на встановлені фактичні обставини у справі №420/7406/25 та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Комісію з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025 року про призначення їй грошової компенсації, та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині заявлених позовних вимог зобов'язального характеру суд відмовляє за вищенаведених обставин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питання призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території іншої держави, а також членів їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 26.02.2025 року, оформленого протоколом №5.
Зобов'язати Комісію з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025 року про призначення їй грошової компенсації, та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 25 вересня 2025 року.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач - Комісія з питань призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членам їх сімей Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, просп. Незалежності, 62).
Відповідач - Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, просп. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ 04056983).
Суддя О.В. Білостоцький