про відмову в забезпеченні позову
25 вересня 2025 року м. Київ № 320/47535/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_2 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, у якому просить суд :
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (КОД ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (КОД ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , правил військового обліку.
Ухвалою суду від 25.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
24.09.2025 позивач через підсистему "Електронний суду" подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд :
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 (КОД ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), вчиняти дії, пов'язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що 25 червня 2025 року представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 було надіслано заяву про зняття з розшуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з додатками до неї. 27 червня 2025 року вказана заява була отримана ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується трекінгом Укрпошти. Надалі, 30 червня 2025 року представником позивача було надіслано адвокатський запит на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про зняття з розшуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з додатками до нього. 02 липня 2025 року вказаний адвокатський запит був отриманий ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується трекінгом Укрпошти. 06 червня 2025 року, ОСОБА_2 сформував новий електронний військово-обліковий документ через застосунок Резерв +. Проте у вказаному документі міститься інформація про те, що ОСОБА_2 розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку. На адресу ОСОБА_2 надійшла повістка, що йому належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 29 травня 2025 року об 09 годині 00 хвилин. Проте, в цей день ОСОБА_2 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності №17485917- 2032407586-1. ОСОБА_2 , на думку представника позивача, мав поважну причину неприбуття 29.05.2025 року, що підтверджується витягом з кабінету застрахованої особи. ОСОБА_2 працює з 22 квітня 2025 року на Приватному підприємстві «Укрпалетсистем», яке у відповідності до наказу Міненергетики України від 25 грудня 2024 року №478 визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Вказане підприємство має намір здійснити процедуру бронювання ОСОБА_2 . У зв'язку з тим, що 29 травня 2025 року ОСОБА_2 тільки виповнилось 25 років, а вже 30 травня останній був оголошений в розшук, тому у підприємства були відсутні правові підстави для проведення процедури його бронювання. Представник позивача наголошує, що за відсутності факту надання відстрочки відповідач має право призвати позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, після чого позивач набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду за позовною заявою, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, бо законодавством України цього не передбачено, зокрема і Законом № 3543-XII. Існує, на переконання представника позивача, очевидна небезпека заподіяння відповідачем шкоди позивачу як перепони реалізації права позивача права на відстрочку за обставини призову на військову службу з врученням мобілізаційних розпоряджень із вказуванням визнання придатності до несення військової служби та наказу відповідача відправки до військової частини, оскільки такий наказ про призов видається в день відправки військової команди до військових частин. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження за очевидної наявності вищезазначених негативних і незворотних наслідків для нього унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача.
Розглянувши вищевказану заяву про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, що відповідачем чи іншими компетентними органами можуть вчинятися дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.