ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про забезпечення позову
"25" вересня 2025 р. Справа № 300/6653/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., діючи як суд, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову та матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.09.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовність, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
22.09.2025 представник позивача подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/6653/25.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника та вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Предметом позову в даній адміністративній справі, про вжиття заходів забезпечення якого заявлене клопотання, є правомірність наявності підстав для виправлення відомостей щодо послідовності здобуття освіти позивачем.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач є здобувачем першої вищої освіти базового рівня, а на момент подання документів для вступу на 1 курс бакалаврату Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України» та дату подання позовної заяви позивач не має завершеного вищого рівня освіти. Допущення помилки у Єдиній державній електронній базі з питань освіти призводить до протиправного обмеження прав позивача, гарантованих пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який передбачає звільнення здобувачів освіти від призову під час мобілізації. Наявність в Єдиній державній електронній базі з питань освіти недостовірних відомостей про «порушення послідовності здобуття освіти» безпосередньо ставить під загрозу реалізацію цього права позивача, оскільки може слугувати підставою для визнання його таким, що не має відстрочки від призову, попри очевидний факт здобуття ним першої вищої освіти. Станом на 22.09.2025 у додатку Позивача «Резерв +» позивачу висвітлює, що він перебуває у розшуку. Така ситуація ставить його у рамки, які вже порушені відповідачем, оскільки насправді у нього є беззаперечне право в силу вимог законодавства бути звільненим від призову на військову службу під час мобілізації. Вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією позивача дозволить зберегти існуюче становище до вирішення справи по суті позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Позивач у 2025 році вступив до Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України» на базі освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра і на даний час навчається на першому курсі денного відділення освітнього ступеня бакалавра, що підтверджується довідкою за № 1081 від 02.09.2025. Рівень освіти бакалавр позивач здобуває вперше. Відповідно, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, так як є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", та має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Наявність в Єдиній державній електронній базі з питань освіти недостовірних відомостей щодо порушення послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту» безпосередньо ставить під загрозу реалізацію права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Відповідно до пункту 62 Порядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
Згідно з пунктом 60 постанови № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу
Таким чином, військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Як наслідок, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Враховуючи вищезазначене, за своїм змістом подана заява про забезпечення позову, мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також ускладнить їх відновлення. Тобто, на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв'язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, задля збереження існуючого стану до розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову жодним чином не встановлює законність чи протиправність оскаржуваного рішення.
У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті і спрямована не ефективний судовий захист прав та законних інтересів, фізичної особи, що за ним звернулася.
Наведене, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів товариства, за захистом яких він звернувся до суду.
Як наслідок, заява позивача про забезпечення позову є підставною та підлягає до задоволення.
Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150 - 152, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Клопотання про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації в особливий період до набрання законної сили судовим рішення в даній адміністративній справі.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом та відповідно до статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Остап'юк С.В.