Рішення від 26.09.2025 по справі 640/36227/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2025 р. справа № 640/36227/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проявлено бездіяльність щодо не виключення з інтегрованої картки позивача суми недоїмки за податковою вимогою №Ф-269973-17-у від 15.05.2019 у сумі 21 030,90 грн, яку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №640/22180/20 визнано протиправною та скасовано. Тобто, відповідачем не внесено дані про відсутність податкового боргу платника податків. Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить скасувати нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за I квартал 2018 року - IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74 грн, як ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування, з них нарахування за податковою вимогою Головного управління ДПС у місті Києві № Ф-269973-17-у від 15.05.2019, що була скасована згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі № 640/22180/20 на суму 21030,90 грн:

- 09.02.2018 - за січень-грудень 2017 року в розмірі 8448,00 грн;

- 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.10.2018 - за ІІІ квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.04.2019 - за І квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

та недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 16 757, 84 грн:

- 19.07.2019 - за ІІ квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.10.2019 - за ІІІ квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.04.2020 - за І квартал (січень - лютий) 2020 року в розмірі 2078,12 грн;

- 20.07.2020 - за II квартал (червень) 2020 року в розмірі 1039,06 грн;

- 19.10.2020 - за III квартал 2020 року в розмірі 3178,12 грн;

- 19.01.2021 - за IV квартал (жовтень - листопад) 2020 року в розмірі 2200,00 грн.;

2) Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у місті Києві щодо не виключення з інтегрованої картки платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відомостей про нарахування єдиного соціального внеску та зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві здійснити коригування даних іитегрованої картки платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення з інтегрованої картки платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відомостей про наявність нарахування єдиного соціального внеску за січень - грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 року - IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74 грн, з них нарахування за податковою вимогою Головного управління ДПС у місті Києві № Ф-269973-17-у від 15.05.2019, що була скасована згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі № 640/22180/20 на суму 21030,90 грн:

- 09.02.2018 - за січень-грудень 2017 року в розмірі 8448,00 грн;

- 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.10.2018 - за ІІІ квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.04.2019 - за I квaртал 2019 року в розмірі 2754,18 грн

та недоїмку з єдиного внеску на загальнообов 'язкове державне соціальне страхування на суму 16 757, 84 грн:

- 19.07.2019 - за ІІ квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

21.10.2019 - за ІІІ квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.04.2020 - за І квартал (січень - лютий) 2020 року в розмірі 2078,12 грн;

- 20.07.2020 - за ІІ квартал (червень) 2020 року в розмірі 1039,06 грн;

- 19.10.2020 - за ІІІ квартал 2020 року в розмірі 3178,12 грн;

- 19.01.2021 - за IV квартал (жовтень - листопад) 2020 року в розмірі 2200,00 грн;

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю Головного управління ДПС у місті Києві в розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 6000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/36227/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (а.с.100).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судову справу № 640/36227/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа № 640/36227/21 зареєстрована 18.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025, справу № 640/36227/21 передано на розгляд судді Микитюка Р.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/36227/21, ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.120-121).

28.03.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 заяву про зміну предмета позову від 28.03.2025 прийнято до розгляду (а.с.157-160).

Розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ГУ ДПС у м. Києві 15.05.2019 видано вимогу № Ф-269973-17 про сплату боргу (недоїмки) з ОСОБА_1 в розмірі 21 030,90 грн.

Постановою Головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц Віктора Степановича від 08.07.2020 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у виконавчому провадженні № 62486057 з виконання вимоги № Ф-269973-17 від 15.05.2019, виданої ГУ ДПС у м. Києві, в розмірі 2103 грн 09 коп (а.с.51).

Постановою Головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц Віктора Степановича від 08.07.2020 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62486057 з виконання вимоги № Ф-269973-17 від 15.05.2019, виданої ГУ ДПС у м. Києві, в сумі 369 грн 00 коп (а.с.50).

Постановою Головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц Віктора Степановича від 08.07.2020 накладено арешт на майно боржника у виконавчому провадженні № 62486057 з виконання вимоги № Ф-269973-17 від 15.05.2019, виданої ГУ ДПС у м. Києві в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 21030,9о грн (а.с.52).

24.07.2020 року AT «Райффайзен Банк Аваль» здійснено виконання Постанови про арешт коштів боржника від 08.07.2020 № 62486057, винесеної виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц Віктором Степановичем в межах суми 23 502,99 грн, про що повідомлено Довідкою № Д1-В63/30-436 від 24.07.2020 (а.с.53).

На картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) арештовані кошти в сумі 23 502,99 грн.

За інформацією банку AT «Райффайзен Банк Аваль» 15.10.2020 згідно наданої Виписки кошти в сумі 23 502,99 грн списані з карткового рахунку ОСОБА_1 і перераховані на рахунки, вказані у виконавчому провадженні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі № 640/22180/20 адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у місті Києві № Ф-269973-17-у від 15.05.2019 про сплату борі у (недоїмки) в розмірі 21 030 грн 90 коп задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року №Ф-269973-17 (а.с.57-61).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишено без задоволення, а Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва - в силі (а.с.62-65).

В зв'язку з тим, що кошти позивача були стягнуті за скасованою вимогою та не повернуті позивачу, з метою захисту прав громадянина ОСОБА_1 на адресу ГУ ДПС у м. Києві направлено адвокатський запит щодо надання офіційної інформації від 22.09.2021 (вх. від 30.09.2021 № 101405/6) (а.с.66-68).

У відповідь на адвокатський запит надійшла відповідь № 92977/6/26-15-24-05-10 від 06.10.2021, з якої позивач дізнався, що: в інтегрованій картці ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за кодом платежу 71040000 обліковуються нарахування в автоматичному режимі за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 року - IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74 грн, як ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування, а саме:

- 09.02.2018 - за січень - грудень 2017 року в розмірі 8448,00 грн;

- 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.07.2018 - за II квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.10.2018 - за III квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.04.2019 - за І квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 19.07.2019 - за II квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

-21.10.2019 - за III квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.04.2020 - за І квартал (січень - лютий) 2020 року в розмірі 2078,12 грн;

- 20.07.2020 - за II квартал (червень) 2020 року в розмірі 1039,06 грн;

- 19.10.2020 - за III квартал 2020 року в розмірі 3178,12 грн;

- 19.01.2021 - за IV квартал (жовтень - листопад) 2020 року в розмірі 2200,00 грн;

В інтегрованій картці ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) обліковується сплата по єдиному внеску у сумі 21030,90 грн.

До відповіді на адвокатський запит додано копію:

- Вимоги № Ф-269973-17-у від 15.05.2019, виданої ГУ ДПС у м. Києві, про сплату боргу (недоїмки) боргу з ОСОБА_1 в розмірі 21 030 грн 90 коп з доказами направлення та заявою про відкриття виконавчого провадження ;

- Інтегрованої картки за період 2018-2021.

З відповіді позивач дізнався, що не зважаючи на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва про скасування вимоги на суму 21030,90 грн, в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 37788,74 грн, в тому числі на суму 21030,90 грн (а.с.69-74).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відображення в інтегрованій картці позивача суми нарахування в розмірі 21030,90 грн, за податковою вимогою № Ф-269973-17-У від 15.05.2019 в сумі 21030,90 грн. що скасована згідно судового рішення, в зв'язку з чим звернулася в суд та просить зобов'язати відповідача відобразити в інтегрованій картці позивача облікові показники (операції) щодо виключення з картки суми такого нарахування.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі Порядок №422).

Саме Порядком №422 регулювалися спірні правовідносини на час набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі № 640/22180/20 законної сили.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 затверджено «Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (набрав чинності з 05.04.2021) (далі Порядок №5).

Відповідно до п.1 гл.1 розділу II зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (п.2 розділу І Порядку №422).

Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку.

При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій (п.1 гл.1 розділу II Порядку №422).

Відповідно до п.4, 5 розділу І Порядку №422, відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Підпунктом 4 п.2 гл.4 розділу V Порядку №422 передбачено, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами: 4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Так, зокрема, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»). У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень- рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано» при частковому скасуванні.

На підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень- рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції-) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/зменшення суми.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

Аналогічні положення містяться і в Порядку №5.

Відсутність відповідних коригувань у картці позивача призводить до негативних наслідків для нього, що потребує вжиття ефективних заходів захисту, в тому числі, в судовому порядку.

Враховуючи те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі № 640/22180/20 адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у місті Києві № Ф-269973-17-у від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21 030 грн 90 коп визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-269973-17, є всі підстави для вчинення відповідачем дій щодо коригування показників інтегрованої картки платника задля відображення дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.

Разом з тим, за даними інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 результати розгляду вищезазначеної справи та наслідки скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відображені, нарахування продовжує обліковуватись.

При цьому, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі №826/9288/18, зазначено, що аналіз положень пунктів 1, 2 розділу 2 Порядку №422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а.

Як зазначалося вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 у справі № 640/22180/20 адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у місті Києві № Ф-269973-17-у від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21 030 грн 90 коп задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-269973-17.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі № 640/22180/20 набрало законної сили 06 вересня 2021 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено матеріалами справи, що на день звернення з позовом відповідач продовжував обліковувати за позивачем суму нарахування в розмірі 21030,90 грн, що суперечить положенням Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (набрав чинності з 05.04.2021), та п.114.2 ПК України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то, таким чином, матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.

Таким чином, суд вважає, що оскільки судом вимогу № Ф-269973-17-у від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21 030 грн 90 коп визнано протиправною та скасовано, є всі підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 суми нарахування в розмірі 21 030 грн 90 коп та зобов'язання відповідача здійснити коригування даних інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 шляхом вилучення відомостей про наявність недоїмки в розмірі 21 030 грн 90 коп.

Саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16, від 02.10.2018 у справі № 816/2220/17, від 20.12.2018 у справі № 818/326/17.

Щодо нарахування протиправними дій про нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску та її відображення в інтегрованій картці і зобов'язання видалити з інтегрованої картки дані про нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску, суд зазначає таке.

У відповідь на адвокатський запит надійшла відповідь Головного управління ДПС у місті Києві № 92977/6/26-15-24-05-10 від 06.10.2021, згідно якої: в інтегрованій картці ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за кодом платежу 71040000 обліковуються нарахування в автоматичному режимі за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 року - IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74 грн, як ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування, а саме:

- 09.02.2018 - за січень - грудень 2017 року в розмірі 8448,00 грн;

-19.04.2018 - за І квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.07.2018 - за II квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

-19.10.2018 - за III квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

-19.04.2019 - за І квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

-19.07.2019 - за II квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.10.2019 - за III квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

-21.04.2020 - за І квартал (січень-лютий) 2020 року в розмірі 2078,12 грн;

- 20.07.2020 - за II квартал (червень) 2020 року в розмірі 1039,06 грн.;

- 19.10.2020 - за III квартал 2020 року в розмірі 3178,12 грн.;

- 19.01.2021 - за IV квартал (жовтень - листопад)2020 року в розмірі 2200,00 грн;

В інтегрованій картці ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) обліковується сплата по єдиному внеску у сумі 21030,90 грн.

Отже, на дату надання відповіді в інтегрованій картці ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за кодом платежу 71040000 обліковується недоїмка в сумі 16 757, 84 гривень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 03 березня 2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, на підтвердження чого Голосіївською районного у м. Києві державною адміністрацією 03 березня 2004 року зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 04584 та видано Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів 2248502771) (а.с.21).

09.03.2004 позивача взято на облік як платника податків, про що видана довідка від 09.03.2004 № 12532 (а.с.22).

При цьому відомості про ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску, не були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом (а.с.23).

Однак, в період, за який відповідач нарахував борг (недоїмку) зі сплати ЄСВ позивач фактично підприємницьку діяльність не здійснював, доходу від такої діяльності не отримував, що підтверджується копією Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності (а.с.45-48).

Водночас, як вбачається з трудової книжки, позивач з 27.10.2005 року прийнятий на посаду директора з дослідження та розробок в департамент з дослідження та розробок Корпорації «Артеріум», 01.11.2013 переведений на посаду директора із взаємодії з регуляторними органами Корпорації «Артеріум», 21.06.2018 прийнятий на посаду директора ТОВ «Артеріум ЛТД» (а.с.37-38).

Відповідно до довідок про доходи, позивачу у період з І кварталу 2017 року по серпень 2020 року включно, зокрема, нарахований дохід (заробітна плата) у таких розмірах:

- за 2017 рік - 1 034 562,98 грн. (Корпорація "Артеріум");

- за січень - липень 2018 року - 1 359 186,21 грн (Корпорація "Артеріум");

- за 2017 рік - 949 680,75 грн (ТОВ "Артеріум ЛТД");

- за 2018 рік - 1 989 943,08 грн (ТОВ "Артеріум ЛТД");

- за 2019 рік - 2 977 897,36 грн (ТОВ "Артеріум ЛТД");

- за 2020 року - 2 675 218,16 грн (ТОВ "Артеріум ЛТД");

Таким чином, враховуючи встановлену статтею 8 Закону №2464 ставку ЄСВ, бази нарахування, суми ЄСВ, обов'язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача, є такими:

- за 2017 рік - 82 524,91 грн (Корпорація "Артеріум");

- за січень - липень 2018 року - 86 001,30 (Корпорація "Артеріум");

- за 2017 рік - 109 725,00 грн (ТОВ "Артеріум ЛТД");

- за 2018 рік - 147 430,80 грн (ТОВ "Артеріум ЛТД");

- за 2019 рік - 165 250,80 грн, з них за II квартал 2019 року в розмірі 41312,70 грн; за III квартал 2019 року в розмірі 41312,70 грн; IV квартал 2019 року в розмірі 41312,70 грн (ТОВ "Артеріум ЛТД");

- за 2020 року - 190 687,20 грн (ТОВ "Артеріум ЛТД") (а.с.39-44).

Згідно відповіді позивач на адвокатський запит, в інтегрованій картці ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за кодом платежу 71040000 обліковуються нарахування в автоматичному режимі за січень - грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 року - IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74 грн, як ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування, а саме:

- 09.02.2018 - за січень-грудень 2017 року в розмірі 8448,00 грн;

- 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.07.2018 - за II квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.10.2018 - за III квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

-19.04.2019 - за І квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 19.07.2019 - за II квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.10.2019 - за III квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.04.2020 - за І квартал (січень-лютий) 2020 року в розмірі 2078,12 грн;

- 20.07.2020 - за II квартал (червень) 2020 року в розмірі 1039,06 грн;

- 19.10.2020 - за III квартал 2020 року в розмірі 3178,12 грн;

- 19.01.2021 - за IV квартал (жовтень-листопад)2020 року в розмірі 2200,00 грн;

З них оскаржено в судовому порядку вимогу за такі нарахування:

- 09.02.2018 - за січень-грудень 2017 року в розмірі 8448,00 грн;

- 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.07.2018 - за II квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

-19.10.2018 - за III квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

- 19.04.2019 - за І квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

Всього - 21030,90 грн.

В інтегрованій картці ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за кодом платежу 71040000 обліковується недоїмка у сумі 16 757,84 гривень за такі нарахування:

- 19.07.2019 - за II квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.10.2019 - за III квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 20.01.2020 - за IV квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн;

- 21.04.2020 - за І квартал (січень-лютий) 2020 року в розмірі 2078,12 грн;

- 20.07.2020 - за II квартал (червень) 2020 року в розмірі 1039,06 грн;

- 19.10.2020 - за III квартал 2020 року в розмірі 3178,12 грн;

- 19.01.2021 - за IV квартал (жовтень - листопад) 2020 року в розмірі 2200,00 грн;

Всього - 16 757,84 грн.

Таким чином, загальна сума єдиного внеску, обов'язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача - ТОВ «Артеріум ЛТД» значно перевищує суму мінімальних страхових внесків за цей період, нарахованих відповідачем.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону. - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1);

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону. - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.З).

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

У той же час Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86203700) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь- яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

У зазначеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи- підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 01 липня 2020 року, справа № 260/81/19, Провадження № 11-118апп20 зазначила, що згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV. яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФП - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI. яким внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності ним Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов'язані зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155- VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР. зобов'язані подати державному реєстратору відповідно по вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР, Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов'язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та Фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Оскільки, позивач не здійснював діяльності як фізична особа - підприємець і не отримував доходу від такої діяльності, з 2017 року перебуває у трудових відносинах, є найманим працівником, а його роботодавець сплачує за нього ЄСВ, при чому загальна сума єдиного внеску, обов'язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача - ТОВ «Артеріум ЛТД» значно перевищує суму мінімальних страхових внесків за цей період, нарахованих відповідачем. Також, позивач в періоді, за який нараховано недоїмку, не набував статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV. відомості про ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця в періоді, за який нараховано недоїмку, не були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом, що виключає можливість законного здійснення ним підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Таким чином, контролюючий орган безпідставно визначив зобов'язання зі сплати єдиного внеску

Як наслідок, нарахування Головним управлінням ДПС у м. Києві ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску у сумі 16 757,84 гривень та її відображення в інтегрованій картці є протиправним.

Тому саме визнання протиправними дій Головного управління ДПС у місті Києві щодо нарахування ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску у сумі 16 757,84 гривень та її відображення в інтегровані й картці є належним, ефективним способом захисту прав позивача.

Дії суб'єкта владних повноважень можуть бути самостійним предметом судового оскарження у випадку, коли самі дії мають правові наслідки і порушують права позивача.

Дії відповідача не знайшли своє відображення у вимозі про сплату боргу (недоїмки), така вимога не виставлена на момент звернення до суду, тобто вказані дії суб'єкта владних повноважень не призвели до прийняття ним оскаржуваного рішення (податкової вимоги), тому в цьому разі дії суб'єкта владних повноважень можуть бути самостійним предметом судового оскарження.

Щодо зобов'язання відповідача здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд зазначає таке.

В інтегрованій картці ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за кодом платежу 71040000 обліковується недоїмка у сумі 16 757,84 гривень .

Згідно п.2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

За змістом п.1 розділу II зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно- територіальних одиниць.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Згідно з п.4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018, від 10 квітня 2020 по справі №813/1760/18 та від 01 липня 2020 по справі №640/8980/19.

Оскільки позивач був звільнений від сплати єдиного соціального внеску, відповідачем безпідставно відображено його нарахування в ІКП позивача на суму 16 757,84 гривень.

Протиправне відображення грошових зобов'язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.

Враховуючи безпідставність нарахування відповідачем недоїмки з єдиного соціального внеску у сумі 16 757,84 гривень, суд вважає, що наявні підстави для проведення відповідних коригувань в Інтегрованій картці платника.

Тому, враховуючи норму ч.2 ст.9 КАС України, слід зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 запис про наявну недоїмку з єдиного соціального внеску у сумі 16 757,84 гривень.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що відповідач протиправно нарахував позивачу недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, саме зобов'язання Головного управління ДПС у місті Києві здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є належним, ефективним способом захисту прав позивача.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення коштів за шкоду, заподіяну бездіяльністю відповідача, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що становить 6000,00 гривень, суд зазначає таке.

Згідно пункту 114.2 статті 114 ПК України, особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.09.2021, представник позивача звернулася до Головного управління ДПС у м. Києві з адвокатським запитом щодо, зокрема, надання офіційної інформації про те, що кошти позивача були стягнуті за скасованою вимогою та не повернуті позивачу (а.с.66-68).

Головне управління ДПС у м. Києві листом №92977/6/26-15-24-05-10 від 06.10.2021 року, розглянуло заяву представника позивача та повідомило про здійснення коригування інтегрованої картки платника податків на рішення суду (а.с.69-74).

Таким чином, судом встановлено, що оскільки представником позивача питання про відшкодування коштів за шкоду, заподіяну бездіяльністю відповідача не заявлялося, то Головним управлінням ДПС у м. Києві питання відшкодування ОСОБА_1 шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - не розглядалося.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що дії - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, а протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Оскільки, Головне управління ДПС у м. Києві фактично заяву позивача у частині відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання такого рішення, дій чи бездіяльності незаконними - не розглянуло та відмови позивачем отримано не було, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна заява в цій частині є такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3 632,00 гривень, згідно квитанції №116448389 від 30.11.2021 (а.с. 20).

У зв'язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає частина сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 2724,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 44116011, вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04116) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за I квартал 2018 року - IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 37788,74 грн, як ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування, з них нарахування за податковою вимогою Головного управління ДПС у місті Києві № Ф-269973-17-у від 15.05.2019, що скасована згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у справі № 640/22180/20 на суму 21030,90 грн: