26 вересня 2025 року Справа № 280/5263/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - відповідач), визнання протиправною та скасування вимоги.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви (у примірнику для суду та копії у кількості відповідно до визначених відповідачів або докази надсилання у разі подання позову в електронній формі) у якій вказати відомі номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача, уточнити склад учасників справи або уточнити другу позовну вимогу, з урахуванням зауважень суду.
26 червня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, та уточнена позовна заява, у якій позивач просить суд:
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.11.2019 №Ф-2461-17 про сплату боргу ОСОБА_1 в частині нарахування єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448 гривень, за 2018 рік в сумі 9828,72 гривень, за 2019 рік в сумі 11016,72 гривень та стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області 29293,44 гривень.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо нарахування 3117,18 гривень єдиного внеску за 2020 рік та стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області 3117,18 гривень.
Судові витрати покласти на відповідача.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно нараховано до сплати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, оскільки позивач був у цей період працевлаштований і за нього роботодавець сплачував ЄСВ, що підтверджується довідкою Форма ОК-7. Вимога від 07.11.2019 №Ф-2461-17У на суму 30202,92 грн є обґрунтованою в частині нарахування ЄСВ за 2013 рік у розмірі 1194,03 грн, проте решта нарахувань ЄСВ за 2017, 2018, 2019, 2020 роки є необґрунтованою в сумі 31 510,62 грн. Отже, вимога від 07.11.2019 №Ф-2461-17У підлягає скасуванню в частині нарахування ЄСВ за 2017, 2018, 2019 на суму 29008,89 грн, сума ЄСВ за 2020 рік - 3117,18 грн також підлягає поверненню позивачу як безпідставно нарахована. В позовній заяві позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Головне управління ДПС у Запорізькій області 17 липня 2025 року надало відзив на позовну заяву, у якому позов не визнає в повному обсязі з наступного. Згідно інформаційно-комунікаційної системи податкового органу ОСОБА_1 з 19.07.2012 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, Запорізька державна податкова інспекція, як фізична особа підприємець. Використовував спрощену систему оподаткування з 24.07.2012 до 01.10.2013 - 3 група 5 %, з жовтня 2013 року перебував на загальній системі оподаткування. З 25.09.2020 року стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Основний вид економічної діяльності - Оброблення даних, розмiщення iнформацiї на веб-вузлах i пов'язана з ними дiяльнiсть. Інформація щодо присвоєння статусу «пенсіонер» або «особа з інвалідністю», яка дає право на пільги зі сплати єдиного соціального внеску відсутня. Робота за трудовим договором на підприємстві не виключає можливості здійснення ним підприємницької діяльності, лише з 01.01.2021 ФОП, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб. Дії Головного управління ДПС у Запорізькій області, є правомірними та відповідають нормам діючого законодавства України. Відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
В інтегрованій картці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом бюджетної класифікації 71040000 проведені нарахування відповідно вимог чинного законодавства, а саме:
- за 2013 рік по строку 21.10.2013 нараховано 1194,03 грн (мінімальна заробітна плата 2013 року 1147,0 х 34,7 відсотки = 398,01 грн в місяць, 398,01 грн х 3 = 1194,03 грн),
- за 2017 рік відповідно по термінам 19.04.2017, 19.07.2017, 19.10.2017, 09.02.2018 8448,00 грн, (мінімальна заробітна плата з січня 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704,0 грн/міс.),
- за 2018 рік відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 - 9828,72 грн, або 2457,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн/міс.),
- за 2019 рік по строку 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 11016,72 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн в місяць),
- за 2020 рік відповідно по термінам 21.04.2020, 20.07.2020, у сумі 3117,18 грн, (мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4723 х 22 відсотки = 1039,06 грн/міс.х2=2078,12 січень, лютий та червень 2020 року 1039,06 грн/міс.).
За період з 2013 по 2020 роки нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 36662,11 грн (нарахування ЄСВ з урахуванням заборгованості на 01.10.2013 року у сумі 3057,46 грн).
У зв'язку з наявністю у позивача недоїмки з ЄСВ Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-2461-17 на суму 30202,92 грн.
Не погодившись з такими нарахуваннями недоїмки з сплати ЄСВ та вимогою про сплату боргу (недоїмки) вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)
З аналізу викладеного встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок під час здійснення підприємницької діяльності.
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування для фізичних осіб-підприємців є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Суд звертає увагу на те, що згідно наявної в матеріалах справи копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), які свідчать про нарахування позивачу доходу та відомості про утримання страхових внесків, у спірний період з 2017 рік по 2020 рік позивач перебував у трудових відносинах.
З аналізу наведених обставин та приписів Закону № 2464-VI встановлено, що позивач у спірний період з 2017 року по 2020 рік, в розумінні зазначеного закону, був застрахованою особою.
Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов'язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
Отже, саме на роботодавців як страхувальників у спірний період були покладені обов'язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача.
Таким чином у періоді з 2017 року по 2020 рік, в якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок, за позивача сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому він звільняється від обов'язку по сплаті у цей період єдиного внеску.
Доказів зворотного відповідачем не надано і судом не встановлено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, в частині нарахування ЄСВ за 2017, 2018, 2019 на суму 29008,89 грн, та за 2020 рік на суму 3117,18 грн та наявність підстав скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-2461-17.
Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
Оскільки, суд дійшов висновку, що про протиправність дій відповідача, в частині нарахування ЄСВ за 2017, 2018, 2019 на суму 29008,89 грн, та за 2020 рік на суму 3117,18 грн та наявність підстав скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-2461-17, зобов'язання відповідача здійснити коригування даних про наявність в позивача заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31 510,62 грн, є належним способом захисту порушеного права позивача.
У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області 29293,44 гривень та стягнути 3117,18 гривень.
Щодо позовних вимог у цій частині, суд зазначає таке.
Як встановлено судом відповідно до листа відповідача від 16.08.2024, під час виконавчого провадження № 73797992 з позивача у примусовому порядку стягнуто на користь відповідача грошові кошти у сумі 16758,93 грн.
Згідно з ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 9, 11 розділу III Закону № 2464-VI та п. 22 Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 321 розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 23.07.2021 № 417 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 за № 1185/36807 (далі - Порядок № 417).
Порядок № 417 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок (п. 2).
Відповідно до п. 3 Порядку № 417 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);
помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;
рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.
Згідно з п. 5 Порядку № 417 повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;
5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.
Пунктом 6 Порядку № 417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.
Заява може бути подана Платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
До Заяви Платник обов'язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.
Суд вказує, що доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу з заявою про повернення надміру або помилково сплачених коштів позивачем у належний Порядком №417 спосіб не надано.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів дотримання позивачем наведеного порядку щодо звернення до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Головного управління ДПС у Запорізькій області 29293,44 гривень та 3117,18 гривень, не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі незгоди з бездіяльністю, діями та/або рішеннями відповідача щодо розгляду заяви про повернення коштів у відповідності до Порядку №417, у випадку її подання, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду, якщо таке право по своїй суті і буде порушено.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.11.2019 №Ф-2461-17 про сплату боргу ОСОБА_1 в частині нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в сумі 8448 гривень, за 2018 рік в сумі 9828,72 гривень, за 2019 рік в сумі 11016,72 гривень.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо нарахування 3117,18 гривень єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2020 рік.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування у інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 виключивши з неї суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в сумі 8448 гривень, за 2018 рік в сумі 9828,72 гривень, за 2019 рік в сумі 11016,72 гривень, за 2020 рік в сумі 3117,18 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663).
Повне судове рішення складено 26.09.2025.
Суддя Б.В. Богатинський