26 вересня 2025 року Справа № 280/5257/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
На відшкодування шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі №280/1846/24 та списанням з рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 UA208201720343160001000000327 КПКВК 2101020 загального фонду на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в загальній сумі 32375 грн 00 коп., стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти у розмірі 1/2 частини заподіяної шкоди - 16187 грн 50 коп.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами службового розслідування встановлено, що шкоду державі в загальній сумі - 32375,00 грн завдано спільною бездіяльністю начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 та головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_2 державного службовця ОСОБА_1 . Сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача на відшкодування шкоди (1/2 частина заподіяної шкоди становить) - 16187 гривень 50 копійок. Позивач просить позов задовольнити.
У відповідності до вимог ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) судом 25.06.2025 здійснений запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 10 липня 2025 року подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вважає, що позовна заява безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Позивачем не доведено тієї обставини, що стягнення з позивача виконавчого збору відбулось через порушення відповідачем службової дисципліни, не виконання ним службових обов'язків, а також внаслідок вини відповідача, необґрунтовано зв'язок правопорушення з виконанням відповідачем обов'язків військової служби і причинний зв'язок між діями військовослужбовця та стягненням з позивача виконавчого збору. Порушена також процедура проведення службового розслідування, оскільки у відношенні службовців ЗСУ, службове розслідування проводиться за іншим порядком. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
19 вересня 2025 року відповідачем заявлене клопотання про врахування ухвали про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню від 01.08.2025 по справі №280/1848/24 під час прийняття рішення по справі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 обіймав посаду головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 18.08.2023 по 19.09.2024, що підтверджується наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу державних службовців) від 17.08.2023 №203-ДС та від 19.09.2024 №273-дс.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2024 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та призначений на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21.04.2025 (вх. №742/Ф) у ІНФОРМАЦІЯ_3 одержано повідомлення від 18.04.2025 №02 06.1-06/495 Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м.Запоріжжя про те, що відповідно до отриманих документів з КПКВК 2101020 загального фонду рахунок НОМЕР_1 буде проведено списання коштів, зокрема, з боржника - ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно документів Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по виконавчому провадженню № 75960587 в сумах: 32000,00 грн та 375,00 грн.
Згідно наданої Державною казначейською службою України виписки за 18.04.2025 стало відомо, що з рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 UA208201720343160001000000327, КПКВК 2101020 загального фонду проведено фактичне списання коштів на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження № 75960587 в сумі - 375,00 грн та стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню № 75960587 в розмірі - 32000,00 грн.
За вказаним фактом з метою уточнення причин списання вказаних коштів та встановлення ступеню вини відповідних посадових осіб наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.04.2025 №262 було призначено службове розслідування.
В ході службового розслідування було встановлено, що внаслідок несвоєчасного виконанням посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі №280/1846/24 та списанням з рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 UA208201720343160001000000327 КПКВК 2101020 загального фонду на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) коштів на виконання постанов про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 мінімальних витрат виконавчого провадження №75960587 в розмірі - 375,00 грн та стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №75960587 в розмірі - 32000,00 грн, ІНФОРМАЦІЯ_1 спричинені збитки у загальній сумі: 32375,00 грн.
У відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 23.05.2025 №78, визначено організувати підготовку та пред'явлення позовної заяви, на відшкодування шкоди заподіяної державі зволіканням у виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі № 280/1846/24, що призвело до списання з рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 UA208201720343160001000000327 КПКВК 2101020 загального фонду на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) коштів на виконання постанов про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 мінімальних витрат виконавчого провадження №75960587 в сумі 375,00 грн та виконавчого збору в розмірі - 32000,00 грн, з урахуванням ступеня вини і встановлених службовим розслідуванням обставин завдання шкоди кількома особами, про притягнення до матеріальної відповідальності шляхом стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 1/2 частини заподіяної шкоди, в сумі 16187 гривень 50 копійок.
У зв'язку з тим, що відповідачем невідшкодована заподіяна шкода у розмірі 16187 гривень 50 копійок, позивач звернувся з цим позовом до суду для стягнення коштів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX) визначено, що пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно з ст. 3 Закону Закон № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Закон № 160-IX встановлено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до положень ст. 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
При розгляді справи суд враховує, що позивач наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2024 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та призначений на посаду офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час службового розслідування позивачем встановлено, що відповідач на час вчинення протиправних дій (бездіяльності), які призвели до спричинення збитків не був призваний на військову службу, а працював у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді головного спеціаліста командування, та мав статус державного службовця.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Частиною 1 статті 4 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба здійснюється з дотриманням, зокрема, таких принципів, як: професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, англійською мовою, а також мовою корінних народів або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики.
Частиною 1 статті 8 Закону № 889-VIII визначені основні обов'язки державного службовця, а саме, державний службовець серед іншого зобов'язаний: забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Службовим розслідуванням встановлено, що відповідальною посадовою особою за виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі №280/1846/24 та ухвали від 17.07.2024 про встановлення судового контролю за його виконанням був визначений головний спеціаліст командування ІНФОРМАЦІЯ_2 державний службовець ОСОБА_1 , який у відповідності до вимог пункту 5.5 Інструкції, затвердженої наказом МОУ від 30.12.2016 № 744, був зобов'язаний готувати пропозиції начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо порядку виконання судового рішення, вжити заходів щодо виконання судового рішення та недопущення нанесення збитків державному бюджету під час його виконання, а в установлених законодавством випадках - забезпечити апеляційне (касаційне) оскарження судового рішення та зупинення (закриття) виконавчого провадження.
Крім того, в силу займаної посади ОСОБА_1 будучи відповідальним за ведення правової та претензійно-позовної роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог законодавства, був зобов'язаний прийняти участь у організації та забезпеченні дотримання у ІНФОРМАЦІЯ_4 положень статті 129-1 Конституції України, частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 14 КАС України щодо обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили.
В порушення вимог статті 129-1 Конституції України, частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 статті 14 КАС України, пунктів 1.12, 5.4 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 № 744, своїх посадових обов'язків головний спеціаліст командування ІНФОРМАЦІЯ_2 державний службовець ОСОБА_1 , будучі призначеним відповідальним, належних заходів щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі № 280/1846/24 та недопущення нанесення збитків державному бюджету під час його виконання не здійснив.
Відповідно до ст. 81 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов'язків.
У разі спільного заподіяння шкоди кількома державними службовцями кожен із них несе відповідальність у розмірі, пропорційному ступеню вини.
Під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв'язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.
Суд звертає увагу, що позивач не зазначив, яким чином ним враховано майнове становище відповідачів, співвідношення розміру заподіяної шкоди до їх заробітної плати, досвід державної служби тощо.
Згідно із ст. 82 Закону № 889-VIII, для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі.
Пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред'явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди.
Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.
У разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.
Наведені приписи ст. 82 Закону № 889-VIII встановлюють спеціальний порядок для виникнення права у позивача звернутися з позовом про відшкодування шкоди до суду.
Особливість цього порядку полягає у тому, що лише у разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби наділяється правом звернутися до суду, оскільки лише за настанням таких обставин майновий інтерес державного органу отримати відшкодування порушується.
Попри це, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт того, що керівник державної служби звертався до відповідача із письмовою пропозицією в якій зазначався б розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування.
Отже, при зверненні до суду була відсутня обставина за якої відповідач на письмову пропозицію про добровільне відшкодування шкоди не надав жодної відповіді або надав відповідь, якою відмовився відшкодувати шкоду, або не зробив цього в установлений державним органом строк яка є необхідною для виникнення у державного органу права на звернення до суду із позовною заявою.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду позивачем не дотримані приписи ст. 82 Закону № 889-VIII аби набути право звернутися до суду із вимогою про відшкодування державі шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання державним службовцем посадових обов'язків, в частині надання письмової пропозиції про відшкодування завданої шкоди, а отже відповідний позов є передчасним.
Таким чином позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В контексті доводів відповідача відносно недоведеності позивачем того, що стягнення з позивача виконавчого збору відбулось через порушення відповідачем службової дисципліни, не виконання ним службових обов'язків, а також внаслідок вини відповідача, необґрунтовано зв'язок правопорушення з виконанням відповідачем обов'язків військової служби і причинний зв'язок між діями військовослужбовця та стягненням з позивача виконавчого збору, а також порушення процедура проведення службового розслідування, суд зауважує, що в межах цієї справи суд не надає оцінку складу допущеного відповідачем порушення, розміру завданої шкоди тощо, оскільки власне рішення суб'єкта владних повноважень за результатами проведеного службового розслідування та притягнення відповідача до матеріальної відповідальності не є предметом заявленого спору. Більше того, у суду відсутні відомості щодо оскарження та/або скасування таких у визначеному порядку.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
У задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 26.09.2025.
Суддя Б.В. Богатинський