26 вересня 2025 року Справа № 280/6354/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справи
ОСОБА_1
до Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
23.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення лікарсько-консультативної комісії КНП “Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, оформлене 14.04.2023, відповідно до якого ОСОБА_2 21.05.2017 року не встановлена інвалідність, враховуючи перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території;
- зобов'язати лікарсько-консультативну комісію Комунальне некомерційне підприємство “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради повторно провести розгляд документів та заочно приймати рішення про встановлення інвалідності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з наданням відповідного статусу “дитина з інвалідністю підгрупи А», з прийняттями відповідного рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятих лікарсько-консультативною комісією при КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗМР (в подальшому реорганізовано) рішення, яким сину позивачки, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у встановленні статусу дитини-інваліда підгрупи А. Зокрема, позивачка акцентує увагу на наявності у доньки підстав для встановлення їй відповідного статусу, з огляду на стан її здоров'я та наданого переліку документів. Серед іншого зауважує, що відповідачами об'єктивно не встановлено ступеня вираженості втрати функції організму дитини у зв'язку із допущенням низки процедурних порушень при прийнятті відповідних рішень.
28.07.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6354/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався. Про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_2 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.06.2017, Токмацьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області.
30.10.2019 дитячий лікар-психіатр КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗМР в присутності та за згодою обох батьків двох батьків проконсультував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановив діагноз «F84.8, F90.0».
Згідно повторного консультування ОСОБА_2 27.11.2019 в КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗМР вищезазначений діагноз встановлено повторно та призначено заходи реабілітації: АВА-терапію, санаторне лікування, логопедичну корекцію, інклюзію в дитячих закладах, динамічне спостереження у лікаря-психіатра дитячого.
11.09.2020 ОСОБА_2 проконсультований дитячим лікарем-неврологом ОСОБА_4 , встановлений діагноз «Аутичний спектр. Гіпопаратиреоз?», рекомендовано продовжити прийом гліцину, консультація лікаря- ендокринолога.
26.03.2021 ОСОБА_2 з батьками повторно проконсультований лікарем- психіатром дитячим консультативної поліклініки комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня»: Запорізької обласної ради, діагноз «F84.0, F90.0, F95.0», рекомендовано продовжити заняття, інклюзивне навчання, динамічне спостереження у лікаря-психіатра та реабілітаційне лікування в умовах обласного дитячого закладу з надання психіатричної допомоги.
08.04.2021, 29.05.2021, 24.07.2021 ОСОБА_2 проконсультований дитячим неврологом, к.мед.н. ОСОБА_5 , якою встановлено клінічний діагноз: «Синдром гіперактивності з аутистичним спектром порушень. Недиференційована дисплазія сполученої тканини», призначено медикаментозне лікування (церебрум-композитум, нейроксон, атаракс, мебікар, дельталіцін, нообут, магне-В6, сонопакс, церебролізін, когівіс, еглоніл, атаракс, ремтро плюс).
08.03.2023 за дорученням Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної військової адміністрації на звернення позивача як законного представника ОСОБА_2 , до Міністерства охорони здоров'я України у зв'язку із знаходженням на тимчасово окупованій території Запорізькій області, психіатричною ЛКК комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради було проведено дистанційний огляд ОСОБА_2 . До огляду були залучені психіатр, логопед, психолог.
За висновком ЛКК від 08.03.2023 № 332 ОСОБА_2 страждає на органічний психічний розлад з загальним недорозвитком мови ІІ-ІІІ ступеню (стерта форма дизартрії), аутистичні форми поведінки, що призводять до соціальної дезадаптації (F09.6; F80.1).
У відповідності до спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 45471/516 «Про затвердження переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю до 18 років» розділ X, пункт 1, підпункт 1.3 дитина заявниці має право на оформлення державної соціального допомоги як дитина з інвалідністю строком на 2 роки.
Надано рекомендації реабілітаційних заходів до індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю з визначенням ступенів обмеження життєдіяльності, а саме: до самообслуговування - II ступень, до орієнтації - II ступень, до спілкування - II ступень, до контролю за своєю поведінкою - II ступень, до навчання - II ступень, та середнім реабілітаційним потенціалом. Медичних показань щодо встановлення дитині заявниці категорії «дитина з інвалідність підгрупи А» під час проведення дистанційного огляду комісією не було : встановлено.
21.03.2023 за місцем мешкання лікуючим лікарем ОСОБА_2 направлено на лікарсько-консультативну комісію з метою видачі довідки матері на одержання державної соціальної допомоги. 21.03.2023 лікарсько-консультативна комісія (далі-ЛКК) видала матері довідку для одержання державної соціальної допомоги для дитини, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 та від 21.11.2017 № 917, без номера, за одним підписом заступника головного лікаря.
14.04.2023 на повторне звернення ОСОБА_1 до директора Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної, військової адміністрації від 04.04.2023 ЛКК при КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗМР було проведено повторний дистанційний огляд ОСОБА_2 за участю співробітників кафедри психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології Запорізького державного медичного університету.
Згідно висновку ЛКК від 14.04.2023 № 469 встановлено діагноз « F09.6; F80.1 -Органічний психічний розлад аутистичного спектру з помірно-вираженими функціональними порушеннями, загальний недорозвиток мови II-ІІІ рівня з синдромом дизартрії». Визначені ступені обмеження життєдіяльності, а саме: до навчання - І ступень, до спілкування - І ступень, самообслуговування - І ступень, та реабілітаційний потенціал - середній.
В подальшому КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради.
Не погодившись з висновками ЛКК від 14.04.2023, вважаючи, що вони були прийняті з порушенням встановленої процедури, що призвело до невірного встановлення діагнозу ОСОБА_2 , позивач звернулась з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі по тексту - Закон № 2961-IV).
Положеннями частини першої статті 1 Закону №2961-IV визначено, що дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;
медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Положеннями частини першої статті 7 Закону №2961-IV до внесення змін Законом України від 09.12.2020 № 1053-IX «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я», медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Відповідно до частин третьої - сьомої, десятої статті 7 Закону №2961-IV залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров'я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.
Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров'я:
визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;
надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина дванадцята статті 7 Закону №2961-IV).
Механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності визначає Положення про лікарсько-консультативну комісію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 (далі по тексту - Положення про ЛКК, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 7 Положення про ЛКК комісії, зокрема, визначають, зокрема, наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А», причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; аналізують, зокрема, рівень дитячої інвалідності за категоріями «дитина з інвалідністю», «дитина з інвалідністю підгрупи А».
Пунктом 9 Положення про ЛКК визначено, що комісії мають право, зокрема, отримувати в установленому порядку від державних органів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
Основною формою роботи комісії є засідання.
Згідно пункту 12 Положення про ЛКК комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» (щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.12.2001 року №482 затверджено Порядок видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (далі - Порядок №482), пунктом 3 якого визначено, що установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями (далі - ЛКК) дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження.
Відповідно до пункту 7 Порядку №482, визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років») здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров'я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку.
Відповідно до пункту 11 Порядку №482, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років оформляється за підписами головного лікаря дитячого лікувально-профілактичного закладу, його заступника з медичної частини та лікуючого лікаря, завіряється круглою печаткою і в 3-денний строк направляється в орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Механізм, умови та критерії встановлення лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (далі - комісії) інвалідності дітям визначений Порядком встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 (далі по тексту - Порядок встановлення ЛКК інвалідності дітям у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку встановлення ЛКК інвалідності дітям особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія «дитина з інвалідністю», а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров'я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія «дитина з інвалідністю підгрупи А».
В силу положень пункту 4 Порядку встановлення ЛКК інвалідності дітям медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров'я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.
На розгляд комісії лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи: історію розвитку дитини за формою, встановленою МОЗ; виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров'я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров'я 10-го перегляду діагнозу та коду; план медичної реабілітації; документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників.
Комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає документи, зазначені у пункті 4 цього Порядку, протягом семи робочих днів з дня їх надходження (абзац 1 пункту 6 Порядку встановлення ЛКК інвалідності дітям).
Відповідно до пунктів 13 - 17 Порядку встановлення ЛКК інвалідності дітям класифікація, що використовується комісією під час проведення медико-соціальної експертизи дітей, визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.
Основними видами порушень функцій організму є:
порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій);
порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше);
порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості);
порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів);
порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету;
порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла).
Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження: I ступінь - незначні порушення; II ступінь - помірні порушення; III ступінь - виражені порушення; IV ступінь - значно виражені порушення.
Основними категоріями життєдіяльності є здатність до: самообслуговування; самостійного пересування; орієнтації; спілкування; контролювання своєї поведінки; навчання; трудової діяльності.
Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження:
1) здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни:
I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів;
II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;
III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб;
2) здатність до самостійного пересування - здатність дитини самостійно переміщатися в просторі, зберігати рівновагу тіла під час пересування, перебування у спокої і під час зміни положення тіла, користуватися громадським транспортом:
I ступінь - здатність до самостійного пересування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час пересування і скорочення відстані з використанням у разі потреби технічних засобів;
II ступінь - здатність до самостійного пересування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;
III ступінь - нездатність до самостійного пересування і потреба в постійній допомозі інших осіб;
3) здатність до орієнтації - здатність дитини до адекватного сприйняття навколишнього середовища, до визначення часу і місця перебування, оцінки ситуації:
I ступінь - здатність до орієнтації тільки у звичній ситуації самостійно та/або з використанням технічних засобів;
II ступінь - здатність до орієнтації з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;
III ступінь - нездатність до орієнтації (дезорієнтація) і потреба в постійній допомозі та (або) нагляді інших осіб;
4) здатність до спілкування - здатність дитини до встановлення контактів з іншими особами шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації:
I ступінь - здатність до спілкування із зниженням темпу і обсягу отримання і передачі інформації; використання у разі потреби технічних засобів допомоги; здатність у разі ізольованого ураження органа слуху до спілкування з використанням невербальних способів і послуг сурдоперекладу;
II ступінь - здатність до спілкування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;
III ступінь - нездатність до спілкування і потреба в постійній допомозі інших осіб;
5) здатність контролювати свою поведінку - здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм:
I ступінь - періодичне виникнення обмеження здатності контролювати свою поведінку в складних життєвих ситуаціях та (або) постійне утруднення у виконанні рольових функцій, які зачіпають окремі сфери життя, з можливістю часткової самокорекції;
II ступінь - постійне зниження рівня критичного ставлення до своєї поведінки і навколишнього середовища з можливістю часткової корекції тільки з регулярною допомогою інших осіб;
III ступінь - нездатність контролювати свою поведінку, неможливість її корекції, потреба в постійній допомозі (нагляді) інших осіб;
6) здатність до навчання - здатність дитини до сприйняття, запам'ятовування, засвоєння і відтворення знань (загальноосвітніх, професійних та інших), оволодіння навичками та вміннями (професійними, соціальними, культурними, побутовими):
I ступінь - здатність до навчання у навчальних закладах або класах (групах) з інклюзивним навчанням у таких закладах з використанням у разі потреби корегованих методів навчання, спеціального режиму навчання та спеціальних засобів для освіти;
II ступінь - здатність до навчання за спеціальними програмами у навчальних закладах або вдома чи спеціальних навчальних закладах з використанням у разі потреби спеціальних засобів для освіти;
III ступінь - значне обмеження здатності до навчання (здатність до здобуття лише певних освітніх рівнів (початкової загальної або базової загальної середньої освіти);
7) здатність до трудової діяльності - здатність дитини провадити трудову діяльність з дотриманням вимог до змісту, обсягу, якості та умов виконання роботи:
I ступінь - здатність до провадження трудової діяльності;
II ступінь - здатність до провадження трудової діяльності у спеціально створених умовах праці, зокрема на підприємствах, в установах та організаціях або вдома, з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей дитини, зумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устатковання, технічного обладнання чи у разі потреби - зниження кваліфікації, рівня важкості, напруження та (або) зменшення обсягу роботи тощо, нездатність продовжувати роботу за основною професією у разі збереження можливості в звичайних умовах праці провадити трудову діяльність за більш низькою кваліфікацією;
III ступінь - здатність тільки до провадження елементарних видів трудової діяльності, що не потребують здобуття будь-якої освіти.
Відповідно до пункту 18 Порядку встановлення ЛКК інвалідності дітям ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.
Згідно пункту 21 Порядку встановлення ЛКК інвалідності дітям підставою для встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров'я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.
До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров'я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).
Текстуальний виклад частини 7 статті 7 Закону № 2961-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 21 Порядку № 917 дозволяє виснувати, що встановлення категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" пов'язується із сукупністю (поєднанням) двох критеріїв (умов): порушенням у дитини функцій організму III і IV ступеня їх вираження і обмеженням життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження.
Відсутність одного з цих критеріїв (тобто коли ступені вираження порушень за обома названими параметрами не відповідають тим, які зазначені в абзаці 4 пункту 21 Порядку № 917) перешкоджає встановленню дитині інвалідності підгрупи А.
Поза увагою суду не може залишитися той факт, що чинна редакція частини 7 статті 7 Закону № 2961-IV передбачає встановлення категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" за умови наявності високого ступеня стійкого обмеження життєдіяльності та надзвичайної залежності від постійного догляду.
При цьому, прийняттю рішення за наслідками розгляду документів щодо віднесення дитини з інвалідністю до підгрупи А передує підготовка в день проведення медико-соціальної експертизи медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» (щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» з відповідним обґрунтуванням) та складення індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.
Під час проведення медико-соціальної експертизи дітей на комісію покладено обов'язок визначення основних видів порушень функцій організму дитини, зумовлених захворюваннями і ступінь їх вираження згідно переліку, із встановленням ступеня вираження показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.
Водночас судом приймаються до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 щодо наявності у лікарсько-консультативної комісії в силу приписів Закону № 2961-IV дискреційних повноважень на проведення медико-соціальної експертизи дітей та встановлення категорії "дитина-інвалід підгрупи А" залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Таким чином, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а.
Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями ЛКК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.
Матеріалами справи встановлено, що ЛКК при КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗМР 21.03.2023 та 14.04.2023 було двічі було проведено огляд ОСОБА_2 у дистанційному режимі через перебування на тимчасово окупованій території. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) було встановлено діагнози: F09.6; F80.1. В сукупності діагноз викладено у наступному вигляді «Органічний психічний розлад аутистичного спектру з помірно-вираженими функціональними порушеннями, загальний недорозвиток мови II-ІІІ рівня з синдромом дизартрії». Визначені ступені обмеження життєдіяльності (з урахуванням двох оглядів), а саме: до навчання - І ступень, до спілкування - І ступень, самообслуговування - І ступень, та реабілітаційний потенціал - середній.
Визначено, що відповідно розділу X, пункту 1, підпункту 1.3 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років», затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 45471/516 (далі - Перелік № 45471/516) ОСОБА_2 має право на отримання державної соціальної допомоги строком на 2 роки. Таким чином, у встановленні ОСОБА_2 категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» ЛКК відмовлено.
Положеннями п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи дітям на період дії воєнного стану на території України» встановлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування у разі коли дитина, якій проводиться медико-соціальна експертиза для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до лікарсько-консультативної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікуючого лікаря.
Враховуючи, що станом на 21.03.2023 місто Токмак було тимчасово окуповано, що унеможливило особисту присутність ОСОБА_2 разом з батьками під час проведення ЛКК, питання щодо встановлення статусу дитини-інваліда розглядалось фактично заочно.
Разом з тим, пунктом 6 Порядку №917 передбачено, що комісія проводить огляд хворої дитини. Втім, матеріали справи не місять жодних відомостей про проведення огляду ОСОБА_2 , в тому числі дистанційно.
Абзацом сьомим пункту 3 Положення №917 передбачено, що до складу комісії, зокрема, входить голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог, проте відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії, лікар з реабілітації у складі комісії відсутній.
Зі спірного рішення не вбачається, яким чином комісією визначено ступені вираження порушень функцій організму ОСОБА_2 під час оцінки показників, з огляду на вік дитини та ступінь її захворювання. Матеріали справи не містять переліку документів які переглядались комісією, ні обґрунтувань визначення ступенів обмеження по відповідним критеріям, що з огляду на відсутність медичної документації, відповідно до чинного законодавства, свідчить про формальний підхід до прийняття такого важливого для позивача та її дитини питання та необґрунтованість прийнятого рішення.
Також, при визначені класифікаторів згідно Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) судом встановлено, що визначений ЛКК діагноз «F09.6» не існує. Натомість, наявний класифікатор «F09», який означає «Органічний або симптоматичний психічний розлад, неуточнений».
В тому числі, п.п. 1.3. п. 1 розділу Х Переліку № 45471/516 містить класифікатор «F09 - Органічний або симптоматичний психічний розлад, неуточнений (Епілептиформні стани (1 та більше великих нападів на місяць або часті малі напаки, у т.ч. без судом, 2-3 рази на тиждень)».
Згідно Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) діагноз «F80.1» розшифровується як розлади експресивності мови.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27.09.2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення не дотримано всіх вимог-критеріїв, які визначені законодавцем, як необхідні умови правомірності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення чи вчиненої дії.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
За таких обставин, суд вважає, що рішення відповідача у формі висновків ЛКК від 08.03.2023 № 332, від 14.04.2023 № 469 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняті без належної мотивації та без врахування всіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а отже підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Частиною четвертою вказаної вище статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Таким чином, суд в даному випадку не втручається у дискреційні повноваження лікарської комісії, оскільки саме комісія наділена правом оцінювання стану здоров'я особи, проте адміністративний суд відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України повинен надати оцінку саме обґрунтованості, правомірності рішення суб'єкта владних повноваження, що також включає перевірку дотримання процедури прийняття такого рішення.
За таких обставин, суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача зобов'язання лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради провести повторне засідання з питання надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу "дитина з інвалідністю підгрупи А", з урахуванням висновків суду у даній справі.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою суду на підставі частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", тому питання розподілу витрат на сплату судового збору не розглядалося.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради (69033, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 10-А; код ЄДРПОУ 05498909) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради у формі висновків від 08.03.2023 № 332, від 14.04.2023 № 469 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради провести повторне засідання з питання надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу "дитина з інвалідністю підгрупи А", з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 26.09.2025.
Суддя М.С. Лазаренко