26 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3792/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.04.2025 №071750000140, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії відповідно статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з 16.04.2025 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в митних органах за період з 01.09.1983 року по 01.05.2016 року з врахуванням складових заробітної плати, вказаних у довідках Закарпатської митниці Державної митної служби України №7.7.22/33-1094 від 12/03/2025 року та №7.7.22/33-1095 від 12/03/2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з 03 жовтня 2018 року отримувала пенсію по інвалідності, а з 2021 року їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З метою переходу на інший вид пенсії позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою, однак у задоволенні такої було відмовлено з мотивів не поширення дії Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 на посадових осіб органів Державної митної служби України. Вказану відмову вважає протиправною та такою, що суперечить нормам Митного кодексу України, відповідно до яких пенсійне забезпечення осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про державну службу».
26 травня 2025 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому із заявленими позовними вимогами не погоджується. Так, зокрема, зазначив, що з 01 травня 2016 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсій та отримують пенсії на загальних підставах, за виключеннями тих, які станом на 01.05.2016 займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, та перебачений законодавством вік. Вважає, що посадові особи митних органів не належать до переліку категорій посад державних службовців, що визначений ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993. Відтак, періоди роботи на митниці на посадах, у період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
29 травня 2025 року відповідач 1 надіслав до суду відзив на позовну заяву №0700-0802-8/31303 від 27.05.2025, в яких проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що посадові особи митних органів не належать до переліку категорій посад державних службовців, що визначений ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 та відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, якою затверджено порядку обчислення стажу державної служби. Тому періоди роботи на митниці на посадах, у період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Окрім того вважає передчасною позовну вимогу про здійснення перерахунку його пенсії за новою довідкою про заробітну плату.
02 червня 2025 року від позивача на адресу суду надійшли відповіді на відзив, відповідно до змісту яких з доводами відповідачів не погоджується, оскільки вважає, що такі суперечать нормам чинного законодавства.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з 02 серпня 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) та з 2021 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана обставина сторонами визнається та не є предметом доказування.
16 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просила перевести її з одного виду пенсії на інший, зокрема, на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу». До поданої заяви долучила довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1094 від 12.03.2025 та №7.7-22/33-1095 від 12.03.2025, видані Закарпатською митницею, та трудову книжку НОМЕР_1 .
Подана ОСОБА_1 заява про перехід на інший вид пенсії була скерована відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області).
За результатами розгляду поданої заяви рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області №071750000140 від 24.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. При цьому, до такого не було зараховано період роботи на посадах в органах Державної митної служби України, оскільки працівники Державної митної служби України не віднесені до кола осіб, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду України перевести позивача на інший вид пенсії, зокрема, пенсію державного службовця.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закону №889), яким врегульовано, в т.ч. питання пенсійного забезпечення державних службовців.
За нормами ст. 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889).
Отже, при наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 року у справі №560/2398/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року регулювалися нормами ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723).
Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, необхідною умовою для отримання вказаного виду пенсії є наявність у особи спеціального стажу на посадах державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 та спеціальними актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1984, ОСОБА_1 у період з 01.09.1983 по 09.12.2019 проходила службу в органах Державної митної служби України, що відповідачами визнається.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Черкаській області оскарженим рішенням відмовився врахувати такий період роботи до спеціального страхового стажу позивача при вирішенні питання можливості переведення її на пенсію за нормам Закону України «Про державну службу» з тих мотивів, що на працівників Державної митної служби України не поширюється дія Закону №3723.
Проте суд не може погодитися з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Статтею 37 Закону №3723 визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно п. 8 розділу ХІ Закону №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016) було регламентовано, що ним визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
У постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 у подібних правовідносинах Верховний Суд вказав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу».
Відповідно до абз. 1 ч. 1 пт. 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналізуючи наведені положення Митного кодексу України та пункту 2 Порядку №283, суд дійшов висновку, що період проходження служби посадовими особами митних органів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» і в тому разі, якщо таким особам присвоювалися спеціальні звання під час проходження служби.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа №586/965/16-а) та від 18.03.2021 року (справа №500/5183/17).
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 та ст. 37 Закону №3723, а тому відповідач 2 протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З огляду на викладене, суд вважає рішення ГУ ПФУ в Черкаській області №071750000140 від 24.04.2025 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію державного службовця 16 квітня 2025 року, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення на пенсію слід проводити саме з цієї дати.
Поряд з цим не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов'язання відповідача 2 перевести позивача на пенсію за віком на підставі довідок Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1094 та №7.7-22/33-1095 від 12 березня 2025 року (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), з огляду на те, що при прийнятті оскарженого рішення орган пенсійного фонду не розглядав належність таких довідок, оскільки відмовив у переведенні за відсутності достатнього страхового стажу.
Отже, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перехід на пенсію державного службовця.
Відповідно питання щодо порядку проведення розрахунку розміру майбутньої пенсії є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ - 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 квітня 2025 року №071750000140.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, починаючи з 16 квітня 2025 року.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,40 грн. (Дев'ятсот вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін