26 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/9820/24
категорія 111030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Киран" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КИРАН" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "КИРАН") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2024 №00063120702, №00063130702, №00063150702.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу викладені в Акті перевірки є не обґрунтованими та безпідставними, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими що підлягають скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від ГУ ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "КИРАН" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки складено акт від 05.03.2024 №3859/06-30-07-02/43524982 та встановлені порушення, які не спростовані позивачем, а тому спірні рішення винесені відповідачем правомірно.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов в повному обсязі, оскільки доводи відповідача наведені у відзиві є необґрунтованими.
Крім того, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Житомирській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, дослідивши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які стали підставою для прийняття контролюючим органом спірних рішень, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до пп.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 16.02.2024 №402-П та на підставі направлень від 19.02.2024 №№720, 721 виданих ГУ ДПС у Житомирській області, службовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "КИРАН" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Перевірка проводилась з 19.02.2024 по 23.02.2024. Термін проведення перевірки продовжувався на 2 робочих дні на підставі наказу ГУ ДПС від 26.02.2024 №437-п.
За результатами вказаної перевірки ТОВ "КИРАН" відповідач склав акт документальної планової виїзної перевірки від 05.03.2024 №3859/06-30-07-02/43524982 (далі - акт перевірки) в якому, крім іншого, встановив такі порушення:
- п.44.1, ст.44, абзацу "г" п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, ст.1,9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп.2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення, записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), на суму 208073 грн., в т.ч. за: грудень 2023 на суму 208073 грн.
- абзацу "б" п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого ТОВ "КИРАН" завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2023 року на суму 120513 грн.;
- п.198.5 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України платником не складено та не зареєстровано податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних по занижених податкових зобов'язаннях, на загальну суму ПДВ 223736 грн., обсяг оподаткування - 1118681,76 грн., в тому числі по періоду: грудень 2023 року на суму ПДВ 223736 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Житомирській області 26.03.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області:
- №00063120702 (за формою "В1"), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника податків у грудні 2023 року на суму 120513 грн. та застосовано штрафні санкції 30128 грн.;
- №00063130702 (за формою "В4"), яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2023 року на 208073 грн.
- №00063150702 (за формою "ПН") про застосування до ТОВ "КИРАН" штрафних санкцій в сумі 3400 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податковий кодекс України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії…
…До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
При цьому, для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21, від 11 грудня 2024 року у справі №320/37379/23.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 10 жовтня 2024 року у справі №814/476/18 та від 11 грудня 2024 року у справі №320/37379/23 звернув увагу на те, що використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.03.2024 №00063120702 та №00063130702, суд зазначає таке.
Як вбачається з акту перевірки та відзиву на позовну підставами винесення вказаних спірних податкових повідомлень-рішень фактично слугувало те, що ТОВ "КИРАН" на порушення абзацу "г" п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не нараховані податкові зобов'язання по операціях з використання придбаної сировини (деревини дров'яної) та мішків паперових в операціях, що не є господарською діяльністю, а також нереальністю, на думку контролюючого органу, досліджуваної господарської діяльності.
Суд зауважує суду, що формування податкового кредиту, який в подальшому платник має право заявити до відшкодування, здійснюється у відповідності до вимог ст.198 ПК України.
Відповідно до абзацу 3 п.198.6. ст.198.6 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Матеріалами справи підтверджується, що в період жовтень - грудень 2023 року, позивачем, крім іншого, було сформовано податковий кредит у зв'язку зі здійсненням операцій з придбання товарів/послуг, наслідком яких стала реєстрація контрагентами відповідних податкові накладних. При цьому перевіряючими, не вказано жодних зауважень та претензій, щодо належного формування податкового кредиту на підставі зазначених операцій, не поставлено жодну з них під сумнів.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення такої господарської діяльності.
З огляду на пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, господарська операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, якщо вона здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) і пов'язана з господарською діяльністю платника податків.
Зі змісту наявного в матеріалах справи акту перевірки слідує, що посилання відповідача на нереальність досліджуваної господарської діяльності, зводиться до факту переробки закупленої сировини, що взагалі не впливає на нарахування податку на додатну вартість.
Крім цього, з акту перевірки вбачається розбіжність висновків перевіряючих, яка полягає в тому, що з одного боку, ними вказується про ніби то неможливість здійснення переробки закупленої сировини наявними матеріальними та трудовими ресурсами, однак з іншого боку, за результатами проведення інвентаризації активів в присутності перевіряючих підтверджено наявність усіх необхідних залишків сировини та готової продукції (арк. 4 Акту).
Також, перевіряючими встановлено, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків ТОВ "КИРАН" не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. (абз. 4 арк. 5 Акту).
При цьому, відповідно до висновків, викладених на арк.8 Акту, нереальність досліджуваної господарської діяльності, на думку перевіряючих, ґрунтуються на тому, що:
- документально не підтверджено фізичне переміщення сировини зі складу на виробництво, накладні на внутрішнє переміщення сировини на виробництво не містять даних, які ідентифікують особу, що відпустила сировину і яка прийняла її у виробництво;
- неможливість здійснення платником господарської діяльності (у визначенні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу та частин 1,2 ст.3, частини 1 ст.43 ПК України) та відповідної нереальної господарської діяльності у зв'язку з відсутністю технічного персоналу;
- відсутністю можливості здійснення навантаження, розвантаження, відповідних обсягів сировини та готової продукції в обмежені проміжки часу тощо та відсутністю даних, що підтверджували відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів;
- незначною кількістю (зокрема, директор в одній особі) працівників: неможливості, виконання операції з виготовлення готової продукції та постачання (продажу) готової продукції наявним трудовим ресурсом.
Суд з такими висновками не погоджується, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач має належну матеріально технічну базу для здійснення власної діяльності.
Відповідно до Акту перевірки (арк.3 п.п.2.8 Акту) у Товариства наявні в користуванні:
- нежитлове приміщення (офісне приміщення) загальною площею 20 кв.м., розташоване за адресою: м.Житомир, вул. Ольжича, 74, офіс 7;
- складське приміщення загальною площею 200 кв.м., розташоване за адресою: Житомирська область, Звягельський район (Ємільчинська територіальна громада), с.Паранине, вул.Першотравнева, 1;
- виробничий майданчик, печі бездимні піролізні для виробництва деревного вугілля, побутове приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенський район (Олевська територіальна громада), с.Жубровичі, вул. Шевченка, 103В.
Крім того, у Позивача наявні у власності машини та обладнання, а також транспортні засоби, про що перевіряючими зроблено відмітки в п.п.2.7 Акту (таблиця на арк.3 Акту), зокрема, навантажувач вилковий Nissan FD1A18Q, що відображено в електронному кабінеті платника.
Суд зауважує, що цим спростовуються висновки перевіряючих про відсутність можливості здійснення навантаження, розвантаження сировини та продукції.
Також спростовується самим акту перевірки необхідність навантаження на автотранспорт готової продукції, оскільки абз.5 арк7 Акту визначено, що починаючи з 20.10.2023 по 31.12.2023 реалізація готової продукції не проводилась. Умови будь яких договорів щодо завантаження/розвантаження сировини чи продукції, під час перевірки не перевірялись та не досліджувались.
Також, як вбачається з п.2.12 Акту (арк.4 Акту) в присутності перевіряючих головних державних інспекторів Мостовича В.М, та Горшкальова О.А., за адресою: Житомирська область, 5 Коростенськии район (Олевська територіальна громада), с.Жубровичі, вул. Шевченка, 103В було проведено інвентаризацію активів підприємства з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 20.02.2024.
Вказане свідчить про обізнаність перевіряючих про те, що активи підприємства, в т.ч. сировина, готова продукція, тара, піддони та інше, зберігаються безпосередньо на території виробничого майданчика, що не забороняється жодним нормативним актом, та відповідно не потребувало в перевіряємий період фізичного переміщення сировини зі складу на виробництво.
Щодо наявності відповідного трудового ресурсу, суд зауважує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17 та від 19.06.2023 у справі №810/1577/17.
Крім того, за наявності технічних засобів та обладнання, виконання робіт з виготовлення деревного вугілля (за умови не здійснення його реалізації та транспортування/переміщення) в обсягах здійснених в період жовтень-грудень 2023 року не потребує значного трудового ресурсу та цілком може бути здійснено одним працівником, більше того на виконання окремих робіт, за потреби можуть залучатися інші особи (як юридичні так і фізичні).
При цьому суд критично ставиться до висновків перевіряючих щодо стадій та часу виробництва готової продукції оскільки такі висновки не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.
Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено наявність в складських приміщеннях Товариства паперових мішків розміром 96*50*13 на загальну суму 18200 грн. (1300 шт. х 14 грн./шт.).
Слід звернути увагу на те, що в акті перевірки не встановлено фактів використання позивачем придбаної сировини (деревини дров'яної) та мішків паперових в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому не доведено наявність обставин, із якими податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків обов'язку нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від від 26.03.2024 №00063120702 та №00063130702 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.03.2024 №00063150702.
Оцінюючи правомірність та обґрунтованість прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 26.03.2024 №00063150702 про застосування до ТОВ "КИРАН" штрафу в сумі 3400,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН в періоді, що був предметом перевірки, суд зазначає, що підставою для його прийняття стало порушення платником податку пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до змісту якого при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За висновками контролюючого органу, ТОВ "КИРАН" повинно було скласти та зареєструвати податкові накладні за встановлення фактів використання придбаної сировини (деревини дров'яної) не у господарській діяльності на підставі пп."г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.
При цьому, судом спростовано вказані висновки відповідача та скасовано прийняті ГУ ДПС у Житомирській області повідомлення-рішення від 26.03.2024 №00063120702 та №00063130702, що свідчить про відсутність підстав для виписки та реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Таким чином, відсутність фактів використання позивачем придбаної сировини (деревини дров'яної) свідчить про відсутність у позивача обов'язку складати та реєструвати податкові накладні, а тому застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3400,00 грн на підставі пункту 120-1.2. статті 120-1 Податкового кодексу України є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 26.03.2024 №00063150702 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ у п.36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Суд зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ході розгляду справи суд дослідив та надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору . Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 5431,71 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КИРАН" (вул.Маликова, 8, кв.197, м.Житомир, 10010; код ЄДРПОУ 43524982) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.03.2024 №00063120702, №00063130702, №00063150702.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИРАН" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 5431,71 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять одна гривня 71 копійка).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
26.09.25