25 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/9300/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Адвокат Левада Єгор Леонідович, як представник ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 263040016175 від 08.11.2024 Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 всіх періодів з 17.08.1998;
- зобов'язати Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 17.08.1992 пo 27.08.1993 та з 28.08.1993 по 17.08.1998, a також здійснити нарахування та виплату пенсії з врахуванням цього стажу з дати подання заяви 01.11.2024 про призначення пенсії.
В обґрунтування позову вказує, що 08.11.2024 позивачу надійшла відповідь від ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області №263040016175 згідно якої: доданими документами до страхової стажу не зараховано всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 17.08.1998, оскільки записи роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами. В трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи. А тому пенсію розраховано з врахуванням страхового стажу 22 роки 7 місяців роботи. Відповідачем не було враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника. Таким чином, твердження відповідача про не відповідність на титульній сторінці трудової книжки дати, коли заповнена трудова книжка - є таким що прямо порушує право на належний соціальний захист позивача. Відповідач неправомірно не зарахував такі періоди роботи: з 17.08.1992 року по 27.08.1993 рік та з 28.08.1993 по 1998 pік. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відзив на позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 05.08.2025 та зареєстровано в КП ДСС 06.08.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Управлінням за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та позивача та за результатами розгляду такої заяви прийняте рішення від 08.11.2024 №263040016175 про відмову призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців. За доданими документами по страхового стажу не зараховано всі періоди роботи відповідно до трудової книжки від 17.08.1998, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами. В трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи. За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. До спеціального стажу не зараховано період роботи, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 17.08.1998, з 17.08.1992 по 27.08.1993, з 28.08.1993 по даний час, оскільки пунктом оскільки пунктом 3 Примітки до Переліку №909 передбачено, зокрема, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. За наявними документами до страхового стажу враховані всі періоди трудової діяльності. Загальний страховий стаж -22 роки 7 місяців 1 день, в тому числі вислуга років станом на 11.10.2017 становить 0 років 0 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву додано копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.
У відповіді на відзив, що поданий через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 14.08.2025 та зареєстровано в КП ДСС 15.08.2025, представник позивача вказує на не доведеність аргументів відповідач щодо правомірності відмови, оскільки недоліки трудової книжки не позбавляють права позивача пенсійне забезпечення.
У період із 30.06.2025 по 18.07.2025 та з 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою від 01.11.2024 про призначення/перерахунок пенсії. Вид пенсії: за віком, за вислугою років.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви ОСОБА_1 та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За результатом розгляду заяви позивача від 01.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 08.11.2025 №263040016175 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що згідно за доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи відповідно до трудової книжки від 17.08.1998, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами. В трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи. Інші документи передбачені пунктом 3, Порядку № 637 відсутні. Страховий стаж становить 22 роки 7 місяців 1 день. Спеціальний стаж відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення" із змінами згідно із Законом України, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" становить 0 років 0 місяців 0 днів станом на 11.10.2017. Інформація щодо отримання/неотримання пенсії заявником на тимчасово окупованій території відповідно до підпункту 144 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону відсутня. Відповідно до підпункту 144 розділу XV "Прикінцевих положень закону відсутня. Заявник працює з 28.08.1993. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 02.01.2038 або при набутті необхідного спеціального стажу.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач, через адвоката, звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до підпункту 2-1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону особам, які на День набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений, зокрема статтями 52, 54,55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» .
Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники світи, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, якщо на день набрання чинності Законом країни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», тобто на 11.10.2017, мають вислугу років та страховий стаж, потрібні для призначення такої пенсії (станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років, а з 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців).
Пунктом 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058, який набув чинності з 01.01.2018 року, збережено право на пенсію за вислугу років працівників освіти за 01.01.2018 року, збережено право на пенсію за вислугу років працівників освіти за законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років, необхідну для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Відповідно до п. п. 1.1 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, .... може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Пунктом 2.23 Розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Пунктом 4.3 Розділу 4 Порядку №22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Належними доказами підтверджується, що за результатом розгляду заяви позивача від 01.11.2024, відповідачем прийнято рішення від 08.11.2024.
Зі змісту рішення від 08.11.2024 №263040016175 вбачається, що відповідачем, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи відповідно до трудової книжки від 17.08.1998, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами. В трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи.
У прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати періоди: із 17.08.1992 по 27.08.1993 та з 28.08.1993 по 17.08.1998.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи відповідно до копії трудової книжки із 17.08.1992 по 27.08.1993, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії, відповідно до заяви від 01.11.2024, вказано: оскільки дата видачі трудової книжки 17.08.1998.
В матеріалах відмовної пенсійної справи позивача, копію якої надано на вимогу суду відповідачем, міститься копія трудової книжки, яка належить позивачу, що не заперечується відповідачем, та яка містить дату заповнення "17.08.1998".
На сторінці 2 трудової книжки позивача містяться записи (далі мова оригіналу):
№1. 17.08.1992 "Принята на работу в Детскую музикальную школу №1 преподавателем по классу фортепиано". Пр. №74 от 3.09.92 г.;
№2. 27.08.1993: "Уволена по ст.38 КЗОТ УССР по собственному желанию, в связи с переводом в ДМШ №3. Пр. №39 от.30.08.93 г.
Записи скріплено печаткою та підписом посадових осіб.
Надаючи правову оцінку вказаним відповідачем підставам, судом враховується наступне.
Так відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Виходячи з наведених норм, суд висновує, що трудова книжка заповнювалась роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, невірне зазначення року заповнення трудової книжки не можуть бути підставами для виключення певних періодів зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Зазначені відповідачем недоліки не можуть бути підставою для виключення певних періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Судом встановлено, а пенсійним органом не спростовано, що трудова книжка позивача ОСОБА_1 містить відомості про період роботи позивача. Записи про роботу позивача виконані зрозуміло та в хронологічному порядку, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства.
Суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що викликають сумнів у достовірності спірних періодів роботи у трудовій книжці позивача, невірне визначення відповідальною за заповнення трудових книжок особою року її заповнення, не можуть вважатися недоліком заповнення документів, що тягне за собою такий негативний наслідок для позивача як не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.
З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним не зарахування до страхового стажу позивача періоду із 17.08.1992 по 27.08.1993.
Стосовно незарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 28.08.1993 по 17.08.1998, з підстав відсутності запису про звільнення, судом встановлено наступне.
Згідно записів у трудової книжки позивача, копія якої долучена до відзиву на позовну заяву (далі мовою оригіналу):
запис №3 - 28.08.1993 "Принята на работу в Детскую музикальную школу №3, преподавателем по классу фортепиано по переводу из ДМШ №1. Пр.№28 от.29.08.93 г.";
запис №4 - 19.04.2006 "Встановлена кваліфікаційна категорія "Спеціаліст" 9 посадовий розряд. Наказ №46 /ОД/ від 26.04.2006;
запис №5 - 02.11.2007 - Комунальний заклад "Дитяча музична школа №3 " перейменовано у комунальний заклад "Музична школа №3". Підстава внесення запису: Рішення Маріупольської міської ради №5/15-2459 від 23.10.2007;
запис 6 - 22.03.2011 Підтверджена кваліфікаційна категорія "спеціаліст" 9 тарифний розрад. Наказ №28 /ОД/ від 22.03.2011;
запис 7 - 20.09.2011 Комунальний заклад "Музична школа №3" перейменовано у Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад "Музична школа №3". №6/11-963 від 20.09.2011;
запис 8 - 30.03.2017 - Як концертмейстеру встановлена кваліфікаційна категорія "спеціаліст III категорії" 10 тарифний розряд. Підстава внесення запису: Наказ №28-од від 30.03.2017 р.;
запис 9 - 26.04.2019 КПСМНЗ "Музична школа №3" перейменовано у Комунальний заклад "Маріупольська музична школа №3 Маріупольської міської ради". Підстава внесення запису: Рішення Маріупольської міської ради від 26.04.2019 №7/41-3831.
У відзиві відповідач вказує, що до спеціального стажу не зараховано період роботи, відповідно до записів трудової НОМЕР_1 від 17.08.1998, з 17.08.1992 по 27.08.1993, з 28.08.1993 по даний час.
Згідно з п. 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
П. 2.4 Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.
Судом досліджена копію трудової книжки позивача, яка надана відповідачем до відзиву на позовну заяву та встановлено, що записи №3-9 трудової книжки внесені з дотриманням вимог Інструкції № 58, підтверджують факт зайнятості позивача в періоди з 28 серпня 1993 року по 26 квітня 2019 року; ці записи містять всі необхідні відомості щодо трудової діяльності позивача впродовж вказаних періодів. Однак, у ній відсутній запис про звільнення ОСОБА_1 з Комунального закладу "Маріупольська музична школа №1 Маріупольської міської ради.
Згідно інформації з індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 , з 01.01.1999 по 31.01.2022 працювала в Управлінні культури і туризму Маріупольської міської ради код ЄДРПОУ 00183791. Роботодавцем сплачувалися страхові внески, що свідчить на користь висновку, що відсутність записку у трудовій книжці про звільнення працівника з роботи, не може ставити в залежність щодо не зарахування відповідачем періоду з 28.08.1993 по 17.08.1998 до страхового стажу позивача.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Депатаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ 00183791 зазначено: Україна, 87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70.
Судом враховується, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 209 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами), з 24.02.2022 вся територія Маріупольського району, в т.ч. м. Маріуполь, по даний час є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Згідно до ст.4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ, у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.
Тобто, питання прийняття, звільнення з роботи є волевеявленим працівника та роботодавця та, не може бути наслідком не врахування до страхового стажу періодів роботи, в тому числі, з 28.08.1993 по 17.08.1998 за умови наявності записів у трудовій книжці, які містять всі необхідні відомості щодо трудової діяльності позивача впродовж вказаних періодів.
Разом з тим, з 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти нарахуванню чи відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Крім того, Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливе лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке до того ж гарантується міжнародними зобов'язаннями, взятими на себе Україною.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В даному випадку, судом встановлено, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійними підставами для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Крім того, застосування вказаної підстави для відмови в зарахуванні періоду роботи до страхового стажу є проявом надмірного формалізму з боку суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути взята судом до уваги.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії чи їх уточнення відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).
Відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з'ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зарахованого до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років періодів з 28.08.1993 по 17.08.1998, згідно трудової книжки позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії з підстав не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 17.08.1992 по 27.08.1993 та з 28.08.1993 по 17.08.1998 є протиправними.
Щодо вимог зобов'язального характеру про зарахування до загального страхового стажу періодів роботи з 17.08.1992 по 27.08.1993 та з 28.08.1993 по 17.08.1998, а також здійснити нарахування та виплату пенсії з врахування цього стажу з 01.11.2024, суд зазначає таке.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії, в тому числі самостійного розрахунку стажу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, та не уповноважений на підрахунок стажу, в тому числі загального, який необхідний для призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи 17.08.1992 по 27.08.1993 та з 28.08.1993 по 17.08.1998 та повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 263040016175 від 08.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.08.1992 по 27.08.1993 та з 28.08.1993 по 17.08.1998 та повторно розглянути її заяву від 01.11.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім ) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
25.09.25