Рішення від 25.09.2025 по справі 640/15724/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року м. Житомир справа № 640/15724/20

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду у порядку, визначеному Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-IX, надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою від 17.03.2025 справу прийнято до спрощеного позовного провадження суддею Капинос О.В..

У прохальній частині позовної заяви позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 10.06.2020;

зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м.Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 з врахуванням періодів пільговому обчисленні з 01.09.1983-27.06.1987, з 03.07.1987-04.07.1987, з 07.07.1987-15.06.1989, з 10.08.1989-06.03.1995, починаючи з 10.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку, 10.06.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пільгової пенсії по Списку №1 та надав всі необхідні документи.

Відповідач листом від 18.06.2020 відмовив у призначені пенсії, мотивуючи своє рішення тим, що обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, можливо здійснити на підставі уточнюючих довідок. Оскільки пільгова довідка не надана і відсутній необхідний пільговий стаж (10 років), тому немає підстав для призначення пільгової пенсії за Списком №1.

З такими діями позивач не погоджується, оскільки вважає, що у нього наявний пільговий стаж для призначення пенсії, що підтверджується записами в трудовій книжці. Крім того, зазначив, що позбавлений можливості отримати уточнюючу довідку та первинні документи, оскільки підприємства знаходяться на тимчасово окупованих територіях, тому неможливість надати такі документи не може позбавити його права на пенсійне забезпечення.

Відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (військовий квиток, диплом, трудова книжка) загальний страховий стаж позивача складає 20 років 7 місяців 3 дні. Пільговий стаж роботи відсутній, оскільки довідка про підтвердження стажу відповідно додатку №5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, позивачем не надана. У позивача відсутній, як спеціальний пільговий стаж, так і загальний страховий стаж, передбачений п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови проведення атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442.

За таких обставин вважає, що управління діяло у відповідності до законодавства.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки від 13.07.2016 №3003014023 є внутрішньо переміщеною особою.

У зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач 10 червня 2020 року звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві (Деснянський відділ) із заявою про призначення пільгової пенсії за віком по Списку №1 та надав до заяви необхідні документи, зокрема, трудову книжку, військовий квиток, диплом та довідку про заробітну плату.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 18.06.2020 №2600-0314-8/80255 повідомило позивача про те, що йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки відсутній страховий стаж та пільговий стаж роботи. Зокрема, зазначило, що обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, можливо здійснити на підставі уточнюючих довідок. Пільгова довідка не надана, і відсутній необхідний пільговий стаж (10 років), а загальний страховий стаж позивача складає 20 років 7 місяців 3 дні. Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 з 21.08.1992 обов'язкова атестація робочих місць для зарахування періодів роботи до пільгового стажу, тому немає підстав для призначення пільгової пенсії за Списком №1.

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, а своє право на пенсійне забезпечення порушеним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 2 Перехідних положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV регламентовано, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції Закону України №213-VIII від 02.03.215, яка діяла до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-5/2018(746/15), оскільки застосуванню підлягає закон, який прийняти пізніше.

Згідно пункту 1 розділу І "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах i в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 визначені всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної телефонного зв'язку і т. д.) д.)

Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, до такої категорії працівників віднесені всі робочі, зайняті повний робочий день на підземних роботах (пункт 1010100 а розділу І "Гірничі роботи").

Також пунктом "а" пункту 1 розділу І "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, встановлено, що до такої категорії працівників належать, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, до такої категорії працівників віднесені робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (підпункт "а" пункту 1 розділу "Гірничі роботи").

Порядок застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Відповідно до п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Як слідує з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 18.06.2020, підставами для не зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача слугувало те, що за вказані періоди відсутні довідки про спеціальний стаж та документи про проведення атестації робочих місць.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Разом із тим у разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 березня 2024 року (справа №500/5342/21), від 14 листопада 2023 року (справа № 620/1534/22), від 20 вересня 2023 року (справа № 620/2611/20) та ряду інших.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до диплому НОМЕР_2 від 29.06.1987 позивач 01.09.1983 вступив до Ворошиловградського промислово-економічного технікуму і в 1987 році закінчив повний курс названого технікуму по спеціальності "Підземна розробка вугільних родовищ". Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 27 червня 1987 року позивачу присвоєно кваліфікацію гірничий технік.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 позивач проходив військову службу з 07 липня 1987 року по 15 червня 1989 року.

Відповідно до записів трудової книжки позивач працював на шахті "Черкаська" об'єднання "Ворошиловградвугілля" з 11.05.1986 учнем поверхневого гірничого та був звільнений 17.11.1986. З 24.03.1987 позивач був прийнятий учнем підземного гірничого з повним робочим днем під землею на шахту "Ворошиловградська" №1 об'єднання "Ворошиловградвугілля" та 18.04.1987 був звільнений у зв'язку з закінченням практики. З 03.07.1987 позивач прийнятий підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею та 04.07.1987 був звільнений у зв'язку з призовом до лав радянської армії. З 10.08.1989 позивач прийнятий на шахту "Ворошиловградська" №1 об'єднання "Ворошиловградвугілля" підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею та з 07.09.1989 призначений заступником начальника підземної дільниці з повним робочим днем під землею. З 19.12.1991 призначений начальником підземної дільниці з повним робочим днем під землею та 06.03.1995 позивач звільнений за власним бажанням.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту", час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується військова служба, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, навчання та службу в армії слід врахувати до стажу позивача, який повинен враховуватися при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Що стосується не надання уточнюючих довідок, слід зазначити наступне.

Згідно записів у трудовій книжці позивача останній 03.07.1987 прийнятий підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею та 04.07.1987 був звільнений у зв'язку з призовом до лав радянської армії. З 10.08.1989 позивач прийнятий на шахту "Ворошиловградська" №1 об'єднання "Ворошиловградвугілля" підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею та з 07.09.1989 призначений заступником начальника підземної дільниці з повним робочим днем під землею. З 19.12.1991 призначений начальником підземної дільниці з повним робочим днем під землею та 06.03.1995 позивач звільнений за власним бажанням.

Отже, вказані вище записи у трудовій книжці позивача містять найменування професії, за якою працював позивач, та відомості про умови праці і характер виконуваної ним роботи. Аналогічні дані містяться в записах трудової книжки, які стосуються періоду з 11.05.1986 по 17.11.1986 та з 24.03.1987 по 18.04.1987, тобто за період, коли позивач працював учнем підземного гірничого під час виробничої практики.

Крім того, в силу покладених на пенсійний орган повноважень при розгляді заяви позивача пенсійний орган мав би встановити чи дійсно він працював (або не працював) протягом згадуваних вище періодів за умовами роботи або ж характером виконуваної роботи, які б давали йому право на пенсію на пільгових умовах.

Такі висновки узгоджуються з приписами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції на час подання заяви).

Відтак пенсійний орган при прийнятті (дослідженні) документів для призначення пенсії наділений широкими повноваженнями, реалізація яких дозволяє повідомити заявника про надання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії (зокрема довідки про пільговий характер роботи), а також надіслання відповідних запитів. Проте пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями, що встановлені пунктом 4.2 згаданого вище Порядку, для встановлення права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а відразу прийняв рішення про відмову в призначенні такої пенсії позивачу.

Крім того, що стосується доводів відповідача про не надання позивачем документів щодо проведення атестації робочих місць, слід зазначити наступне.

Порядок проведення атестації робочих місць затверджений постановою Кабінету Міністрів від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок 442), якою передбачено, що атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не раніше одного разу на 5 років.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями №41.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 4.2 зазначеного Порядку застосування списків результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах тощо.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм вбачається, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також, слід зазначити, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Також слід зазначити, що як на причину не подання уточнюючих довідок, позивач посилається на ту обставину, що він позбавлений можливості отримати таку довідку та первинні документи, оскільки підприємства знаходяться на тимчасово окупованій території.

Разом з тим, з 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти нарахуванню чи відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Крім того, Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливе лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке до того ж гарантується міжнародними зобов'язаннями, взятими на себе Україною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зарахованого до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 період з 01.09.1983-27.06.1987, з 03.07.1987-04.07.1987, з 07.07.1987-15.06.1989, з 10.08.1989-06.03.1995, згідно трудової книжки позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправними.

Щодо вимог зобов"язального характеру про зарахування пільгового стажу та призначення пенсії, суд зазначає таке.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії, в тому числі самостійного розрахунку стажу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, та не уповноважений на підрахунок стажу, в тому числі загального, який необхідний для призначення пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов"язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 у пільговому обчисленні з 01.09.1983 по 27.06.1987, з 03.07.1987 по 04.07.1987, з 07.07.1987 по 15.06.1989, з 10.08.1989 по 06.03.1995 та повторно розглянути заяву позивача від 10.06.2020 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул.Бульварно-Кудрявська,16, м.Київ, 04053, ЄДРПОУ 3038703174) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 .

Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 у пільговому обчисленні з 01.09.1983 по 27.06.1987, з 03.07.1987 по 04.07.1987, з 07.07.1987 по 15.06.1989, з 10.08.1989 по 06.03.1995 та повторно розглянути його заяву від 10.06.2020 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

25.09.25

Попередній документ
130540501
Наступний документ
130540503
Інформація про рішення:
№ рішення: 130540502
№ справи: 640/15724/20
Дата рішення: 25.09.2025
Дата публікації: 29.09.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (03.11.2025)
Дата надходження: 28.10.2025
Предмет позову: про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Розклад засідань:
23.12.2025 00:00 Шостий апеляційний адміністративний суд