26 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/661/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустках за станом здоров'я на підставі постанови (висновку) ВЛК внаслідок отримання тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди: з 07.02.2023 по 04.05.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустках за станом здоров'я на підставі постанови (висновку) ВЛК внаслідок отримання тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди: з 07.02.2023 по 04.05.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не виплатив позивачу в повному розмірі додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого закладу у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 07.02.2023 по 04.05.2023. відповідач не виплатив позивачу в повному розмірі додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого закладу у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 07.02.2023 по 04.05.2023.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України). Копія ухвали направлена сторонам по справі.
Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не порушувала вимоги чинного законодавства і чітко дотримувалась положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260. За вказаний період з 07.02.2023 по 07.03.2024 позивачу виплачувалась додаткова винагорода у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого. Додаткова винагорода за період з 08.03.2023 по 04.05.2023 року, на думку відповідача, не підлягає виплаті відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 766, якою було надано відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів, оскільки відсутня інформації про ступінь важкості отриманого поранення позивачем, що визначається наказом Міністерства охорони здоров'я України №370 від 04.07.2007. Наведене унеможливило прийняти рішення про виплату позивачу вказаної винагороди за березень (з 08 березня 2023 року по 31 березня 2023 року); відповідно до медичної довідки №1030/350 - відсутня інформація про перебування на лікуванні з діагнозом, який пов'язаний з отриманим пораненням.
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , під час безпосередньої участі в бойових діях, 07.02.2023 отримав поранення.
В довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 року №8917 зазначено, що молодший сержант за контрактом ОСОБА_1 , 1981 року народження, 07 лютого 2023 року одержав мінновибухову травму: Вогнепальне поранення правого стегна з пошкодженням стегнової вени, контузією та тромбозом правої загальної стегнової артерії. Перелом лівої сідничної кістки. За обставин: за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не в стані алкогольного сп'яніння, поблизу н.п Залізнянське Бахмутського району Донецької обл.
У зв'язку із отриманням бойового поранення позивач проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- 07.02.2023 в м. Краматорськ, отримав первинну медичну допомогу відповідно до форми 100;
- відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечнікова «ДОР» №е2451 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.02.2023 року по 15.02.2023 року;
- відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КП «Черкаської обласної лікарні» № 4010 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.02.2023 року по 07.03.2023 року;
- відповідно до довідки ВЛК КНП «ЧОЛ Черкаської обласної ради» №776 отримав відпустку за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів;
- відповідно до виписки КП «Пирятинської лікарні» № 1030/350 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.04.2023 року по 04.05.2023 року.
Відповідно до довідки ВЛК №1168 від 24.07.2023 отримане поранення ОСОБА_1 важкого ступеню, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), збільшеної до 100000 гривень за період з 07.02.2023 року по 04.05.2023 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2232-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За змістом частин першої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX. Відповідно до пункту 1 Указу № 64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та який триває по день розгляду цієї справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Військовослужбовець, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100 000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки для лікування, якщо поранення було тяжким, а ступінь тяжкості поранення визначає ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого, але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини) військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100 000 грн, а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100 000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.
Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, Порядок № 260 було доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
При цьому, відповідно до абз. 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 6.1 Положення № 402 направлення на медичний огляд проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
За приписами пунктів 21.1. та 21.2. Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 6.12. глави 6 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Відповідно до пункту 6.13. глави 6 розділу ІІ Положення № 402 загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно з пунктом 6.14 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.
Як встановлено судом з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 року №8917 молодший сержант за контрактом ОСОБА_1 07 лютого 2023 року одержав мінновибухову травму: Вогнепальне поранення правого стегна з пошкодженням стегнової вени, контузією та тромбозом правої загальної стегнової артерії. Перелом лівої сідничної кістки. За обставин: за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не в стані алкогольного сп'яніння, поблизу н.п Залізнянське Бахмутського району Донецької обл.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач:
- 07.02.2023 в м. Краматорськ отримав первинну медичну допомогу відповідно до форми 100;
- відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.Мечнікова «ДОР» №е2451 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.02.2023 року по 15.02.2023 року;
- відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КП «Черкаської обласної лікарні» № 4010 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.02.2023 року по 07.03.2023 року;
- відповідно до довідки ВЛК КНП «ЧОЛ Черкаської обласної ради» №776 отримав відпустку за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів;
- відповідно до виписки КП «Пирятинської лікарні» № 1030/350 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.04.2023 року по 04.05.2023 року.
Відповідно до довідки ВЛК №1168 від 24.07.2023 отримане поранення ОСОБА_1 важкого ступеню, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Отже, встановлені судом фактичні обставини свідчать про наявність у позивача права на передбачену постановою № 168 додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за вказані періоди.
В матеріалах справи наявний витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2024 №549 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць проходження служби за період з 01.03.2023 по 07.03.2023 військовослужбовцю ОСОБА_1 , який отримав поранення; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2023 №1848 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць проходження служби за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 військовослужбовцю ОСОБА_1 , який отримав поранення.
Водночас, матеріали справи не містять доказів про виплату нарахованої додаткової винагороди за періоди: з 08.03.2023 по 04.05.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 , який отримав поранення 07.02.2023 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом встановлено, що за періоди з 01.03.2023 по 07.03.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023 ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн., позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Водночас судом не отримано доказів вчинення відповідачем дій щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень з розрахунку за місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 08.03.2023 по 04.05.2023, що дає підстави стверджувати про бездіяльність, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює питання виплати додаткової винагороди.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов'язок щодо доказування правомірності своєї поведінки виконано лише частково.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень з розрахунку за місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 08.03.2023 по 04.05.2023 свідчить про бездіяльність, яка не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, тому першу позовну вимогу слід задовольнити частково шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і також підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень з розрахунку за місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за з 08.03.2023 по 04.05.2023 та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Стосовно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає, що питання строку звернення до суду судом вирішувалось при відкритті провадження у справі та ухвалою суду від 15.01.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом у даній справі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 08.03.2023 по 04.05.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 08.03.2023 по 04.05.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко