26 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/12063/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.02.2025 про відмову їй у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 27.01.2025 та прийняти обґрунтоване рішення.
Позов обґрунтовувала тим, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак їй було неправомірно відмовлено в призначенні такої пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивачем було подано клопотання про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оригіналу пенсійної справи відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.
05.06.2025 до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що за результатами розгляду заяви позивача від 27.01.2025 та наданих документів прийнято рішення від 03.02.2025 №056350012873 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також вказує, що до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.03.1984, оскільки запис про зміну прізвища проведено з порушенням п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 № 110, а саме відсутнє посилання на дату видачі документа на підставі якого проведена зміна. Документ, що підтверджує зміну прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутній. Крім того, до страхового стажу не враховано період навчання, так як диплом серії НОМЕР_2 від 29.02.1984 видано ОСОБА_4 .
Головне управління Пенсійного фонду України Житомирській області у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 06.06.2025 подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та 03.02.2025 винесено рішення № 056350012873 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 32 роки.
Підтверджений належними документами, страховий стаж становить 11 років 10 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Позивач матиме право на пенсійну виплату при набутті необхідного страхового стажу.
23.05.2025, 29.05.2025, 13.06.2025 та 19.09.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, з 07.07.2025 по 25.07.2025, з 05.08.2025 по 25.08.2025 - у відпустці.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 27.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 03.02.2025 № 056350012873 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що відповідно наданих документів страховий стаж позивача становить 11 років 10 місяців 13 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.03.1984, оскільки запис про зміну прізвища проведено з порушенням п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 № 110, а саме відсутнє посилання на дату видачі документа на підставі якого проведена зміна. Документ, що підтверджує зміну прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутній.
Крім того, до страхового стажу не враховано період навчання, так як диплом серії НОМЕР_2 від 29.02.1984 видано ОСОБА_4 .
Листом від 06.02.2025 №0600-0210-8/11885 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення від 03.02.2025 № 056350012873 про відмову у призначенні пенсії.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням Пенсійного фонду та вважає, що надав необхідну та достатню сукупність документів для призначення пенсії за віком, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років (частина 2 статті 26 Закону).
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років (частина 3 статті 26 Закону).
Як встановлено судом, на момент звернення позивача до пенсійного органу його вік становив 60 років, тому з урахуванням наведених положень для призначення позивачу пенсії за віком його страховий стаж має становити не менше 33 року.
Разом з тим, при розгляді заяви позивача з доданими до неї документами пенсійним органом було встановлено, що страховий стаж особи становить 11 років 10 місяців 13 днів, у зв'язку з чим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.02.2025 № 056350012873, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Тобто підставою для відмови відповідачем у призначенні позивачу пенсії за віком була відсутність необхідного страхового стажу. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.03.1984, оскільки запис про зміну прізвища проведено з порушенням п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 № 110, а саме відсутнє посилання на дату видачі документа на підставі якого проведена зміна.
Крім того, до страхового стажу не враховано період навчання, так як диплом серії НОМЕР_2 від 29.02.1984 видано ОСОБА_4 .
Щодо наведених вище посилань відповідача, суд зазначає таке.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.
Суд зазначає, що на час розгляду справи, чинною є Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі, також - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11 Інструкції).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Інструкції).
Пунктами 2.2-2.4 Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п.2.13 Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов'язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 25.04.2019, у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17, від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17, від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23.
Разом із тим, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
В контексті обставин цієї справи та доводів відповідача, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд враховує й те, що за частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку серії НОМЕР_1 від 29.03.1984, а також диплом серії НОМЕР_2 від 29.02.1984.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.03.1984 видно, що на першій сторінці (титульному аркуші) записи здійснено на російській мові та у графі " ОСОБА_5 " прізвище " ОСОБА_2 " закреслено й проставлено " ОСОБА_3 " та зроблено окремий запис про зміну прізвища на " ОСОБА_3 " на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , завірений підписом та печаткою відділу кадрів підприємства.
Запис про нове прізвище позивача " ОСОБА_3 " збігається із її прізвищем у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Артемівський МВ УМВС України у Донецькій області 15.11.2000.
Суд критично ставить до доводів відповідачів про те, що позивачем не надано документ, що підтверджує зміну прізвища " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", оскільки, як зазначає позивач, оригінал свідоцтва про шлюб втрачений внаслідок бойових дій за її місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ). При цьому, позивач позбавлена можливості отримати дублікат свідоцтва про шлюб у зв'язку з тим, що шлюб був зареєстрований на території російської федерації.
Разом з цим, суд враховує, на сторінці 10 вищезазначеного паспорту позивача у графі "сімейний стан" вказано, що 29.06.1984 зареєстровано шлюб із ОСОБА_6 , що додатковий раз підтверджує підстави зміни прізвища позивача.
Відомості про дату народження позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.03.1984 відповідають відомостям паспорта серії НОМЕР_4 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .
Також у наданій трудовій книжці співпадають відомості про дату народження позивача та трудовий стаж з 01.01.1998 згідно з даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тож відсутні підстави ставити під сумнів належність трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.03.1984 позивачу.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії копію диплому серії НОМЕР_2 від 29.02.1984, виданого ОСОБА_4 , який підтверджує, що вона в 1980 році вступила до Краматорського технікуму радянської торгівлі і в 1984 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності "Технологія приготування їжі".
Записи про період навчання позивача в Краматорському технікумі радянської торгівлі містяться також в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 29.03.1984.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу спірні періоди навчання згідно диплому серії НОМЕР_2 від 29.02.1984 та роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.03.1984, тоді як документи, що були надані із заявою про призначення пенсії, містять всі необхідні відомості, для врахування спірних періодів до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.
Таким чином, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.02.2025 №056350012873 про відмову в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та 09.07.2024 у справі №240/16372/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.01.2025 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанцій про сплату судового збору, позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судовий збір в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул.Січових Стрільців,15, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76018, ЄДРПОУ: 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.02.2025 №056350012873 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
26.09.25