Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 вересня 2025 року Справа№200/4273/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить: - визнати протиправними дії які полягають у невключені до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2022 роки; - зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2014-2022 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не включення при розрахунку його грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2022 роки винагороди за участь в АТО/ООС. Вважає, що відповідач порушив права позивача на отримання такої виплати в повному розмірі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що додаткова винагорода передбачена ПКМУ № 18 не має постійного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а виплачується лише при настанні певних обставин. Додаткова винагорода за участь АТО/ООС не включається до складу місячного грошового забезпечення. Також зазначає, що: на момент виплати допомоги на оздоровлення у серпні 2014 року, позивач отримував винагороду за участь в АТО/ООС лише один раз у липні 2014; у січні 2015 року, березні, жовтні, листопаді, грудні 2016 року, листопаді 2020 року, липні 2021 року позивачу дана винагорода не виплачувалась взагалі; розмір даної винагороди упродовж всього періоду виплати відрізнявся, тобто така винагорода не є сталою. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 30 травня 2025 року № 2483 ОСОБА_1 з 18 березня 2010 року по 25 листопада 2024 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 листопада 2024 року № 1356-ОС та вибув для подальшого проходження служби до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України з 25 листопада 2024 року.
Відповідно до архівних відомостей щодо грошового забезпечення позивача за 2014 - 2022 роки, позивачу в ці роки виплачувалася грошова допомога на оздоровлення. Також, окрім окремих періодів, позивачу виплачувалася винагороди за участь в АТО/ООС.
З довідок розрахунків допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 за 2014-2022 роки випливає, що винагороди за участь в АТО/ООС не враховувалася при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2022 роки.
Спірні правовідносини виникли щодо наявності підстав для включення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
До суду не надано доказів ознайомлення позивача із розміром складових його грошового забезпечення.
Тому, ураховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, у суду відсутні підстави для застосування передбачених КАС України наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктами 1 і 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 1294) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Також пп. 3 п. 5 постанови КМУ № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ (пункт 3 постанови КМУ № 704).
Також пп. 3 п. 5 постанови КМУ № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» було установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Пунктом Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» Установити, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів .
Відповідно до п. 1.2 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425), було визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Відповідно до пп. 3.7.1 п. 3.7 розділу III Інструкції № 425 було передбачено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Підпунктом 3.7.4 п. 3.7 розділу III Інструкції № 425 було встановлено, що розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Питання, пов'язані з виплатою допомоги на оздоровлення урегульовані пунктом 7 розділу ІV Інструкції № 558, підпунктом 5 якого передбачено, що розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
З наведеного висновується, що Приписи пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказує, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення.
Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністерству внутрішніх справ України.
За правилами пп. 3.7.4 п. 3.7 розділу III Інструкції № 425, а в наступному підпункту 5 пункту 7 розділу ІV Інструкції № 558 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, не включаються винагороди.
Делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністерству внутрішніх справ України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 425, а наступному - Інструкції № 558, унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії cкладових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені в Постанові від 20 серпня 2024 року у справі № 420/693/23.
За такого правового регулювання, суд дійшов висновку, що, обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення позивачу за 2014 - 2022 року без винагороду за участь в АТО/ООС, відповідач діяв правомірно.
Водночас суд звертає увагу на те, що посилання, що посилання на постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, в постанові від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а та постанові від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20 є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки не містять висновків щодо наявності підстав для включення сум винагород під час обчислення розміру допомоги на оздоровлення військовослужбовців (Державної прикордонної служби України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повне рішення суду складено 26 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков