Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 вересня 2025 року Справа№200/5247/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби (м. Київ Львівська пл., 8, РНОКПП 43005393) про стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 200/8572/24 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області;
стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 200/8572/24 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області за період з 03.04.2025 по 16.06.2025 в розмірі 57 490 (п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'яносто) гривень та 77 копійок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що рішенням суду по справі № 200/8572/24 від 03.04.2025 він був поновлений на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області з 09 листопада 2024 року. Вказане рішення суду в частині поновлення на посаді мало бути виконано відповідачем негайно.
Оскільки позивач був поновлений на посаді тільки 16.06.2025, відповідач згідно зі статтею 236 КЗпП України має виплатити середній заробіток за час затримки виконання вказаного рішення.
22.07.2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.08.2025 року Державна податкова служба України подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.
Відповідач наголошує, що Державна податкова служба України наказом від 13.06.2025 № 1296-о, поновила ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області з 09 листопада 2024 року, чим відновила порушене право на працю Позивача. Зазначений наказ було доведено до відома Наказом від 16.06.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, ДПС вважає позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДПС щодо затримки виконання рішення про поновлення на роботі необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо суб'єкта, який повинен сплатити позивачу середній заробіток за невиконання рішення, у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з апаратом ДПС. Нарахування та виплата заробітної плати Позивачу здійснювались Головним управлінням ДПС у Донецькій області. Державна податкова служба України не здійснює ведення обліку робочого часу, нарахування та виплату заробітної плати працівникам територіальних органів.
Також відповідач зазначив, що не погоджується з розрахунком середнього заробітку, який наведено позивачем.
Ухвалою суду від 24.09.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 200/8572/24, яке набрало законної сили 07.08.2025 року, позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України № 1374-о від 08 листопада 2024 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області, з 09 листопада 2024 року. Стягнуто з Головного управління ДПС в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28 947,00 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок сім гривень). Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 500,00 (сорок сім тисяч п'ятсот гривень) грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, присудження виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць
Наказом ДПС України від 13 червня 2025 року №1296-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » Позивача поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області з 09 листопада 2024 року та доручено Головному управлінню ДПС у Донецькій області вжити заходи щодо ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом.
Наказом ГУ ДПС у Донецькій області від 16.06.2025 № 129-о «Про оголошення наказу ДПС України від 13.06.2025 №1296-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » наказ про поновлення був оголошений Позивачу.
Згідно довідки ГУ ДПС у Донецькій області № 128/05-99-10-02 від 20.12.2024 середньоденна заробітна плата позивача складала 1127,27 грн (85273,89 грн /44 дні).
При ухваленні рішення суд виходив з таких мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Основного Закону України).
Згідно з преамбулою Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ) цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно зі статтею 5 Закону №889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Вказаним Законом особливості поновлення на посаді державних службовців не визначено, тому це питання регулюється трудовим законодавством.
Відповідно до частин 1 та 7 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про:
- присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
- поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
У даній справі відповідність законодавству звільнення позивача та, відповідно, підстави для його поновлення посаді були предметом розгляду у справі №200/8572/24, рішенням у якій від 03.04.2024 року позивач був поновлений на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області. Рішення в частині поновлення на посаді підлягало негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі №140/2819/19.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 грудня 2019 року в справі №2а-7683/12/1370, від 25 вересня 2019 року в справі №813/4668/16, від 27 червня 2019 року в справі №821 /1678/16.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що днем виконання рішення суду у справі №200/8572/24 від 03.04.2025 року в частині поновлення позивача на посаді, є 16.06.2025 року, день доведення до відома позивача наказу Державної податкової служби України №129-о.
Як наслідок, період затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 200/8572/24 про поновлення ОСОБА_1 на роботі складає 51 робочий день.
Судами першої та апеляційної інстанції в межах справи 200/8572/24 визначено, що за довідкою № 128/05-99-10-02 від 20.12.2024, середньоденна заробітна плата позивача складає 1127,27 грн.
Обставини, встановлені під час розгляду справи №200/8572/24, суд враховує при розгляді даної справи в порядку статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі становить складає 57 490,77 грн. (51 робочий день х 1127,27 грн. середньоденного заробітку).
При цьому суд звертає увагу відповідача, що в межах справи №200/8572/24 суб'єктом, який повинен здійснити поновлення позивача на посаді, визначено саме Державну податкову службу України, а відтак і відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду несе саме відповідач.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 72-77, 78, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 261, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби (м. Київ Львівська пл., 8, РНОКПП 43005393) про стягнення коштів, -задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 200/8572/24 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області.
Стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 200/8572/24 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області за період з 03.04.2025 по 16.06.2025 в розмірі 57 490 (п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'яносто) гривень та 77 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В.В. Стойка