Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 вересня 2025 року Справа№200/5490/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року у розмірі 60 778 грн 65 коп.;
стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року у розмірі 60 778 грн 65 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він у період з 02.10.2016 по 30.12.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що відповідачем за період проходження військової не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації грошових доходів населення січень 2008 року у розмірі 60 778 грн 65 коп.
Вважає таку бездіяльність протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08.08.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачуються в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Отже, військова частина НОМЕР_1 з незалежних від неї обставин не може виплатити індексацію грошового забезпечення за рахунок інших коштів. Також у відзиві викладено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 24.09.2025 відмовено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), з 02.10.2016 по 30.12.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 № 276 від 02.10.2016 та № 347 від 30.12.2024.
У відповідь на звернення позивача військовою частиною НОМЕР_1 разом з листом від 17.07.2025 №1531 довідку про виплату грошового забезпечення з 02.10.2016 по 30.12.2024.
Згідно з довідкою відповідача про виплату грошового забезпечення позивачу з 02.10.2016 по 30.12.2024 за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно позивачу не нараховувалася індексація грошового забезпечення у період.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за час служби з 02.10.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ст.18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
У ч.2 ст.19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням ст.1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII):
- індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
- індекс споживчих цін це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
- поріг індексації це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до ст.4 Закону № 1282-XII:
- індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша);
- обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (частина друга);
- для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частина третя);
- підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта).
Згідно з ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
У ч.2 ст.6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший);
- у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий);
- частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п'ятий);
- сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий);
- у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий).
Відповідно до п.п.2 п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
З указаного вбачається, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Нормами Закону № 1282-XII та п.11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.
Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.
Згідно з п.10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.12.2015, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з 01.12.2015 здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01.12.2015 в редакції, яка діяла до 15.03.2018, передбачав:
- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);
- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);
- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);
- у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
З указаного вбачається, що підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі постанова № 1294).
Пунктом 13 постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01.01.2008.
Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01.03.2018.
Проаналізувавши постанову № 1294 у період її дії з 01.01.2008 до 28.02.2018 (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Отже, внаслідок незмінності до 01.03.2018 посадових окладів військовослужбовців, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно є січень 2008 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що 09.12.2015 КМУ видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі постанова № 1013).
Пунктом 2 постанови № 1013 були внесені зміни до Порядку № 1078. Відповідно до Пояснювальної записки до проекту зазначеного акта, ці зміни передбачали:
- здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник;
- зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).
Окрім викладеного, п.1, 3 постанови № 1013 було установлено, що:
- підвищуються посадові оклади з 01.12.2015 працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;
- підвищуються з 01.12.2015 на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;
- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;
- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;
- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Отже, постановою № 1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними постановою № 1013.
Отже, січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.
Водночас норми постанови № 1013 не установлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже, січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними постановою № 1013).
Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 24.10.2024 у справі № 420/13056/21 та від 08.11.2024 у справі № 340/5992/20.
Зазначене свідчить про те, що у період проходження військової служби з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно позивачу протиправно ненараховувалась та невиплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Щодо суми індексації, належної позивачу до виплати за період з 02.10.2016 по 28.02.2018, суд зазначає наступне.
Сума індексації грошового забезпечення у період з 02.10.2016 по 28.02.2018 визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для періоду з 02.10.2016 по 28.02.2018, на величину приросту індексу споживчих цін у період з 02.10.2016 по 28.02.2018, поділений на 100 відсотків.
У жовтні 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у жовтні 2016 року (пропорційно відпрацьованому часу з 02.10.2016 по 31.10.2016) при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, складає 2622,63 грн (1450,00 грн (прожитковий мінімум) х 186,90 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100)) / 31 день) х 30 днів).
У листопаді 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у листопаді 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, складає 2710,05 грн (1450,00 грн (прожитковий мінімум) х 186,90 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У грудні 2016 року-лютому 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2016 року лютому 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, складає 3177,60 грн щомісячно (1600,00 грн (прожитковий мінімум) х 198,60 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У березні-квітні 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у березні-квітні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, складає 3360,00 грн щомісячно (1600,00 грн (прожитковий мінімум) х 210,00 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У травні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, складає 3536,40 грн (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 210,00 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У червні-серпні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні-серпні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, складає 3730,06 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 221,50 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У вересні-листопаді 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у вересні-листопаді 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, складає 3896,78 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 231,40 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
У грудні 2017 року лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2017 року лютому 2018 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, складає 4258,75 грн щомісячно (1762,00 грн (прожитковий мінімум) х 241,70 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).
Отже, розмір індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2016 по 28.02.2018, який належить до виплати позивачу, складає 60778,65 грн.
Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно здійснений судом з урахуванням розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, наведеного Верховним Судом у постанові від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах.
При обранні належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно, обчисленої відповідно до вимог законодавства, суд враховує таке.
Верховний Суд в п. 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен:
а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу);
б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах.
Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову, про що зазначив Верховний Суд в п. 115 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
При цьому суд враховує, що в п. п. 116-117 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 Верховний Суд наголосив, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, не перевірив обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, не розрахував їх і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити. Внаслідок цього застосований судом спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини.
Отже, з урахуванням висновку Верховного Суду щодо належного способу захисту порушеного права, викладеного в постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, та відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену індексацію за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 з відрахуванням податків та зборів.
Оскільки з присудженої суми індексації підлягають відрахуванню податки та інші обов'язкові платежі, застосування такого способу захисту як «стягнення» може призвести до виникнення ускладнень при виконанні рішення суду в примусовому порядку.
Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, такий спосіб захисту порушеного права як «стягнення» є ефективним за умови визначення в рішенні суду конкретної суми, яку належить стягнути на користь позивача (стягувача), оскільки орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, виконує рішення про стягнення коштів шляхом їх списання з рахунку державного органу-боржника або за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. При цьому, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не наділений повноваженнями у будь-який спосіб змінювати присуджену на користь стягувача суму, зокрема утримувати з неї податки та інші обов'язкові платежі.
Натомість примусове виконання рішень зобов'язального характеру відповідно до ст. ст. 3, 5 Закону № 1404 покладається на органи держаної виконавчої служби та здійснюється відповідно до ст. 63 цього Закону.
Як наслідок, у разі застосування такого способу захисту як зобов'язання відповідача (боржника) нарахувати та виплатити позивачу індексацію в конкретній сумі з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, рішення суду може бути реально і повно виконано як самостійно відповідачем (боржником), так і в примусовому порядку органами державної виконавчої служби відповідно до ст. 63 Закону № 1401.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині застосування такого способу захисту як стягнення слід відмовити.
При цьому, суд зазначає, щодо стягнення підлягають суми, які попередньо були нараховані, але не були виплачені з вини суб'єкта владних повноважень, але в даному випадку спірні суми не були нараховані відповідачем на користь позивача, відтак, належним та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 02.10.2016 по 28.02.2018 із застосуванням в якості базового місяця «січень 2008 року» у розмірі 60 778 (шістдесят тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 65 коп.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, 5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач відповідно звільнений від сплати судового збору. Зважаючи на відсутність доказів понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295,КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року у розмірі 60 778 (шістдесят тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 65 коп.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.10.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») січень 2008 року у загальному розмірі 60 778 (шістдесят тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 65 коп., з відрахуванням податків та зборів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова