26 вересня 2025 рокуСправа №160/23084/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
08.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині встановлення причини нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 та пов'язаності травми в Акті розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 04.07.2025 року за фактом травмування рядового ОСОБА_1 , що мало місце 02.10.2022 року та в наказі командира військової частини НОМЕР_1 №3893А від 04.07.2024 року;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №3893А від 04.07.2024 року «Про результати розслідування нещасного випадку, який трапився з рядовим ОСОБА_1 »;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нове розслідування за фактом травмування рядового ОСОБА_1 , що мало місце 02.10.2022 року;
- встановити, що травма, яку отримав ОСОБА_1 02.10.2022 року, отримана під час виконання обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 , колишній військовослужбовець, стрілець-оператор, солдат в/ч НОМЕР_2 , 02.10.2022р. перебуваючи в місці тимчасової дислокації підрозділу отримав відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, та як наслідок, звільнився у 2023р. в зв'язку з інвалідністю. Відповідач за результатами службового розслідування дійшов висновків, що травмування рядового ОСОБА_1 відбулося хоча і під час проходження військової служби, але не під час виконання ним обов'язків військової служби, не унаслідок дій, які входили до його обов'язків. Позивач з таким висновком не згодний.
Службове розслідування проведене відповідачем з процедурними порушеннями.
З наданого військовою частиною НОМЕР_1 Наказу №3893А та Акту не можна визначити чи взагалі встановлювались вид події, що призвела до нещасного випадку та причини нещасного випадку згідно додатку 3 до Інструкції №332.
Рядовий ОСОБА_1 02.10.2022р. (під час отримання травми) перебував в місці тимчасового розташування 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , яка станом на 02.10.2022р. вважалася територією активних бойових дій.
Позивач стверджує, що 02 жовтня 2022 року, близько 03 години 00 хвилин, перебуваючи в місці тимчасового розташування 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 знаходився в укритті (в приватній будівлі) разом з побратимами. В цей час ворог почав обстрілювати їхнє місце дислокації та влучив в сусідню позицію з побратимами, яка знаходилась неподалік з їхнім місцем перебування (теж приватна будівля) снарядами невстановленого калібру. З ціллю уникнення вогневого ураження ОСОБА_1 з побратимами вирішили швидко переміститись до найближчого підвалу на час ворожого обстрілу та почали швидко залишати приватну будівлю, в якій знаходились, в результаті чого рядовий ОСОБА_1 перечепився і впав приблизно з висоти 180 см, отримавши дану травму голови.
ОСОБА_1 отримав травму 02 жовтня 2022 року, близько 03 години 00 хвилин, а отже дана подія відбулась в темний час доби в зоні активних бойових дій в місці тимчасового розташування 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . За таких обставин, звинувачення рядового ОСОБА_1 у власній необережності у наслідок порушення ним заходів безпеки є безпідставними.
Враховуючі всі вищевикладені обставини є беззаперечним факт, що травма рядового ОСОБА_1 отримана ним під час виконання обов'язку із захисту Батьківщини.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
01.09.2025 р. від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Спеціальне службове розслідування травмування, внаслідок власної необережності проведене комісією військової частини НОМЕР_1 в терміни та з суворим дотриманням Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 27 жовтня 2021 року №332.
Під час проведення службового спеціального розслідування було досліджено всі обставини та враховано всі можливі докази які були здобуті та отриманні в ході проведення службового розслідування. А також під час проведення спеціального службового розслідування було враховано пояснення, щодо обставин які призвели до травмування, власне рядового ОСОБА_1 . В наданих поясненнях він яких він зазначає, що виходив на вулицю з будинку де проживав до туалету.
Причиною травмування військовослужбовця ОСОБА_1 є порушення ним вимог статтей 11, 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо обов'язку бути дисциплінованим, запобігати травматизму, піклуватися про збереження свого здоров'я, уникати шкідливих звичок під час виконання обов'язків військової служби.
Встановлено, що травмування рядового ОСОБА_1 відбулося хоча і під час проходження ним військової служби, але не під час виконання ним обов'язків військової служби, не у наслідок дій , які входили до його обов'язків.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
02.10.2022 р. ОСОБА_1 отримав травмування.
26 червня 2024 року командир 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 рапортом доповів командиру військової частини НОМЕР_1 , що 13 квітня 2024 року до військової частини НОМЕР_1 від оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надійшло звернення від ОСОБА_3 про те, що перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_1 її батько рядовий ОСОБА_1 отримав травму. Попередньо встановлено, що рядовий ОСОБА_1 дійсно проходив службу у 2 механізованому батальйоні НОМЕР_1 на посаді заступника командира бойової машини-навідника-оператора 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Так, 02 жовтня 2022 року перебуваючи в місці тимчасового розташування 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 виходячи з будинку, де проживав, перечепившись через поріг та впав головою на цеглу внаслідок чого отримав травму голови.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2024 р. № 3680А призначено службове розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1
04 липня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 затверджено Акт проведення розслідування нещасного випадку, складений відповідно до додатку 4 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України.
Службовим розслідуванням встановлено наступні обставини.
02 жовтня 2022 року, близько 03 години 00 хвилин, перебуваючи в місці тимчасового розташування 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 рядовий ОСОБА_1 виходячи з будинку, де проживав спіткнувся об поріг та з висоти власного зросту падаючи головою вдарився в цеглу, внаслідок чого отримав травмування голови. Даний факт підтверджується поясненнями самого військовослужбовця, поясненнями старшого техніка 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_4 та на той період головного сержанта взводу 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_5 .
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12018, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) рядовий ОСОБА_1 отримав: «Відкрита проникаюча черепно-мозкова травма (02 жовтня 2022 року). Вдавлений багатоуламковий перелом тім'яної кістки зліва. Забій головного мозку з вогнищем забою в лівій тім'яній ділянці. Травматичний САК. Рвано-забійна рана тім'яної ділянки зліва.»
Встановлено, що травмування рядового ОСОБА_1 відбулося хоча і під час проходження військової служби, але не під час виконання ним обов'язків військової служби, не унаслідок дій, які входили до його обов'язків.
У військовій частині відсутні дані про те, що на момент травмування рядовий ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин.
Рядовий ОСОБА_1 отримав травму з власної вини (з необережності), унаслідок порушення заходів безпеки. Травмування рядового ОСОБА_1 не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю.
У травмуванні ОСОБА_1 вини інших військовослужбовців військової частини немає.
Причиною травмування ОСОБА_1 є порушення військовослужбовцем вимог статей 11, 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV щодо обов'язку військовослужбовця дотримуватись заходів безпеки, запобігати травматизму, неухильно дотримуватись необхідних заходів безпеки.
Згідно п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 р. №3893А «Про результати розслідування нещасного випадку, який трапився з рядовим ОСОБА_1 » травмування 02 жовтня 2022 року заступника командира бойової машини-навідника-оператора 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 сталося у районі населеного пункту Кучерівка Куп'янського району Харківської області з власної вини військовослужбовця, через особисту необережність самого військовослужбовця, унаслідок порушення ним заходів безпеки. Випадок травмування не є пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №225/10/587А від 11.09.2024 року ОСОБА_1 02 жовтня 2022 року одержав: Відкриту проникаючу черепно-мозкову травму (02 жовтня 2022 року). Вдавлений багатоуламковий перелом тім'яної кістки зліва. Забій головного мозку з вогнищем забою в лівій тім'яній ділянці. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Рвано-забійну рану тім'яної ділянки зліва.
При обставинах: у районі населеного пункту Кучерівка Куп'янського району Харківської області з власної вини військовослужбовця, через особисту необережність самого військовослужбовця, унаслідок порушення ним заходів безпеки. Випадок травмування не є пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби. Військовослужбовець отримав травму з власної вини (з необережності), унаслідок порушення заходів безпеки та не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю. В стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин не перебував.
Позивачем до матеріалів справи додано пояснення від 06.06.2025 року додаються, надані адвокату, в яких зазначено, що 02 жовтня 2022 року, близько 03 години 00 хвилин, перебуваючи в місці тимчасового розташування 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 рядовий ОСОБА_1 знаходився в укритті (в приватній будівлі) разом з побратимами. В цей час ворог почав обстрілювати їхнє місце дислокації та влучив в сусідню позицію з побратимами, яка знаходилась неподалік з їхнім місцем перебування (теж приватна будівля) снарядами невстановленого калібру. З ціллю уникнення вогневого ураження ОСОБА_1 з побратимами вирішили швидко переміститись до найближчого підвалу на час ворожого обстрілу та почали швидко залишати приватну будівлю, в якій знаходились, в результаті чого рядовий ОСОБА_1 перечепився і впав приблизно з висоти 180 см, отримавши дану травму голови.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551 від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України №608 від 21.11.2017 р.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Порядку №608, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів). Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Порядок проведення службового розслідування визначений у розділі III (пункти з 1 по 14).
Так, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Пунктом 1 розділу IV Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
- дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
- виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
- розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
За змістом розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема: неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 5 розділу 1 Порядку №608 визначено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція №332).
Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360.
Таким чином, процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає саме Інструкція №332.
Пункт 1 розділу І Інструкції №332 визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №332 - військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених частиною 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №332 - ця інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Пунктом 1 розділу II Інструкції №332 встановлено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 5 розділу II Інструкції встановлено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний:
- негайно через засоби зв'язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ- 1);
- залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;
- протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;
- забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв'язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку.
Пунктами 7-10 розділу II Інструкції №332 визначено, що нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
- обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи -щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;
- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.
Відповідно до п. 17 розділу II Інструкції №332 командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акт за формою НВ-2. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються):
безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім'ї чи уповноваженій ними особі;
начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо);
командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні; командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.
У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім'ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Згідно п. 18 розділу II Інструкції №332 за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:
дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);
перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
Згідно пунктів 1, 3, 4, 6, 7 розділу III Інструкції №332 встановлено, що спеціальному розслідуванню підлягають:
нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми;
групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров'ю;
випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби;
випадки смерті військовослужбовців.
Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби.
Командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов'язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.
Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров'я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією.
До матеріалів спеціального розслідування включаються:
1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування;
2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються:
протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події;
копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов'язків військової служби та копії документів про проходження військової служби; медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно- епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування;
3) акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо.
Командир військової частини, де стався зазначений у пункті 1 цього розділу випадок, зобов'язаний після затвердження акта розслідування за формою НВ-2:
протягом двох робочих днів видати наказ, в якому зазначаються питання, визначені в пункті 18 розділу II цієї Інструкції;
протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця.
Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав незгоди позивача з висновком акту службового розслідування та оскаржуваного наказу стосовно того, що травмування рядового ОСОБА_1 відбулося хоча і під час проходження військової служби, але не під час виконання ним обов'язків військової служби, не унаслідок дій, які входили до його обов'язків.
Вказаний висновок обґрунтований позивачем тим, що він під час травмування знаходився на території проведення активних бойових дій.
Факт перебування ОСОБА_1 при отриманні травми в місці тимчасового розташування 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 на підставі наказу про направлення для виконання бойових завдань сторонами не заперечується.
Обґрунтовуючи висновок службового розслідування відповідач виходив із обставин отримання позивачем травми, встановлених за результатами службового розслідування.
З матеріалів справи вбачається, що при проведенні військовою частиною НОМЕР_1 службового розслідування нещасного випадку, який трапився з рядовим ОСОБА_1 , відповідачем виконано вимоги нормативно-правових актів, які регламентують процедуру проведення службового розслідування щодо встановлення обставин отримання позивачем травми.
За результатами розслідування не встановлено, а позивачем не доведено, що при отриманні травми ним виконувались обов'язки військової служби.
Таким чином, позивач при отриманні травми перебував на військовій службі та знаходився на території ведення бойових дій для виконання бойових завдань.
Проте, матеріали справи не містять доказів, що травма отримана позивачем саме при виконанні ним бойових завдань.
Доводи представника відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду не враховуються судом в зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 17 розділу II Інструкції №332 у разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім'ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Таким чином, місячний строк на оскарження стосується лише порядку адміністративного оскарження - старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків.
Що стосується строку звернення до суду, то Інструкцієї №332 встановлено - у визначений законом строк.
Відповідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду, який позивачем не пропущений.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук