26 вересня 2025 рокуСправа №160/22500/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира 1 роти морської піхоти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_2 з лав Збройних Сил України на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі поданого ним рапорту від 30.10.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира 1 роти морської піхоти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 з лав Збройних Сил України на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що батько ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю батька ОСОБА_2 - особи з інвалідністю ІІ групи та який потребує постійного догляду. Однак відповідачем було протиправно відмовлено у звільненні з військової служби з посиланням на наявність осіб, які можуть здійснювати такий догляд відповідно до акту обстеження військовослужбовця. Позивач наголошує, що інші особи не можуть здійснювати догляд, оскільки син та донька позивача навчаються на денній формі в університеті, а сестра позивача є громадянкою Російської Федерації та проживає за межами України. У зв'язку з чим позивач вважає відмову у звільненні протиправною, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
06.08.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.08.2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивачу було відмовлено у звільненні з військової служби у зв'язку з тим, що в наданому комплекті документів доданий акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 29.03.2025 року №3 із зазначенням інформації про наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, а саме ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - донька, ОСОБА_5 - онука. У зв'язку з чим відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби. Крім цього відповідач зауважив, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
19.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив.
В обґрунтування відповіді на відзив позивач зауважив, що сам факт наявності родичів не дорівнює реальній можливості забезпечити саме постійний догляд. В іншому позивач підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.
22.08.2025 року Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями третьої особи щодо позову.
В обґрунтування даних пояснень зазначено, що згідно акту обстеження встановлено, що у особи з інвалідністю - ОСОБА_2 наявний окрім позивача: онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є курсантом денної форми навчання; донька - ОСОБА_4 громадянка Російської Федерації; онука - ОСОБА_5 , яка на дату подання позивачем рапорту на звільнення з військової служби була неповнолітньою особою. Третя особа також зазначила, що інші докази, які б підтверджували наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби, окрім тих, що були подані ним разом з рапортом та наявні в матеріалах справи, у командування Військової частини НОМЕР_2 відсутні.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та пояснення третьої особи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
30.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до командування Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До рапорту було долучено наступні документи:
- копію паспорта ОСОБА_1 ;
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;
- копію паспорта ОСОБА_2 ;
- копію картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , з якого встановлено, що батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_6 ;
- копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААГ №308409, згідно якої ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з 30.07.2024 року;
- копію висновка лікарсько-консультативної комісії №59/2, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи;
- копію заяви ОСОБА_2 про підтвердження факту піклування з боку сина ОСОБА_1 , зареєстровану приватним нотаріусом від 20.08.2024 року за №727;
- копію витягу з реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу №00047969409, яким підтверджено факт розірвання шлюбу між батьками ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , номер актового запису 11 від 28.02.2006 року;
копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 від 24.07.2018 року;
- копію рішення УСЗН Лівобережне м. Дніпро №2401372 від 18.11.2024 року про включення надавача соціальних послуг ОСОБА_1 до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
03.01.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 повернуто без реалізації матеріали та характеризуючі документи щодо звільнення з військової служби у запас ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що в наданому комплекті документів відсутній акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таких догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
28.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця №3 в якому зазначено відомості щодо встановлення членів ciм'ї першого або другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд:
відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану у ОСОБА_2 наявні члени ciм'ї першого або /другого ступеня споріднення, а саме: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син, військовослужбовець по мобiлiзацiї; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син, курсант денної форми навчання; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 донька, громадянка Російської Федерації; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 онука.
26.04.2025 року Військовою частиною повторно надіслано до Військової частини НОМЕР_1 подання та характеризуючі матеріали щодо звільнення з військової служби у запас ОСОБА_1 .
02.05.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 30.10.2024 року про звільнення з військової служби та додані документи та листом за №127/767 повернуто документи Військовій частині НОМЕР_2 .
Даний лист обґрунтований наявністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд. Також в даному листі зазначено, що рішення щодо звільнення з військової служби буде прийнято після надання документів згідного чинного законодавства, які підтверджуватимуть підстави для звільнення.
Непогоджуючись із відмовою у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)
Відповідно до абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Означені висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 року по справі №380/16966/24.
Таким чином в межах даної справи, суд надає оцінку діям відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, шляхом повернення рапорту позивача із поданими документами із посиланням на наявність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Вказаний лист №127/767 від 02.05.2025 року містить посилання на акт обстеження сімейного стану військовослужбовця №3 від 28.03.2025 року, відповідно до якого встановлено відомості щодо встановлення членів ciм'ї першого або другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд:
відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану у ОСОБА_2 наявні члени ciм'ї першого або /другого ступеня споріднення, а саме: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син, військовослужбовець по мобілізації; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син, курсант денної форми навчання; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 донька, громадянка Російської Федерації; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 онука.
Отже згідно вказаного акту наявні наступні особи, які на думку ІНФОРМАЦІЯ_2 та згодом Військової частини НОМЕР_1 , які можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 :
1) ОСОБА_1 (позивач) - син;
2) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - син;
3) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька;
4) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - онука.
Як встановлено судом ОСОБА_3 є курсантом 3 курсу денної форми навчання навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій Національного університету оборони України з 01.11.2023 року по 05.09.2025 року (дата видачі довідки №182/4/111/526 від 05.09.2025 року Національного університету оборони України).
З вказаної довідки також вбачається, що ОСОБА_3 забезпечений проживанням у казармі.
Як встановлено судом ОСОБА_4 є громадянкою Російської Федерації та з 28.11.2011 року зареєстрована по місцю проживання в м. Покров, Володимирська область, Російська Федерація, що підтверджується адресною довідкою №330-01610В250000232 від 21.08.2025 року МВС Росії та паспортом громадянина Російської Федерації.
Як встановлено судом ОСОБА_5 є студентом 2 курсу денної форми навчання Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» з 01.09.2024 року по 27.08.2025 року (дата видачі довідки №16-42/2898 від 27.08.2025 року Відділу кадрів Національного технічного університету «Дніпровська політехніка».
До того ж, в матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , з яких вбачається, що вказані особи посилаються на вищенаведені обставини, які унеможливлюють ним здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
Крім цього в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 20.08.2024 року, з якої убачається, що цією заявою ОСОБА_2 підтверджує, що єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за ним, допомагає та утримує його є ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що відповідно рішення УСЗН Лівобережне м. Дніпро №2401372 від 18.11.2024 року ОСОБА_1 включено до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, підтверджених відповідними доказами, щодо необхідності здійснення постійного догляду за батьком - особою з інвалідністю ІІ групи - ОСОБА_2 , відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли забезпечити та погодились здійснювати відповідний догляд, визначення самим ОСОБА_2 (батьком) саме позивача для свого утримання (догляду), суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби із посиланням на наявність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
В свою чергу судом було досліджено лист за №127/767 від 02.05.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 , яким фактично відмовлено в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби та не встановлено інших фактичних обставин, на які б посилався відповідач, та які, в свою чергу, могли слугувати підставою для відмови в задоволенні рапорту.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі поданого рапорту від 30.10.2024 року.
Враховуючи вищенаведене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що батько ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Крім цього суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовими гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.
У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.
Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 02.08.1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).
Ураховуючи наведене, суд зазначає, що задоволення похідної вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби не є елементом втручання у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на установлення достатніх підстав, які підтверджуються відповідними доказами у справі, щодо звільнення позивача з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 року по справі №380/16966/24.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі поданого рапорту від 30.10.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що батько ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський