26 вересня 2025 р.Справа № 160/27480/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянська В.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
24.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 61 від 11.09.2025, в частині відмови у наданні (оформленні) ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Одночасно з позовною заявою 24.09.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Заяву обґрунтовано тим, що позивач здійснює постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю другої групи та за станом здоров'я не здатний до самообслуговування і самостійного пересування, потребує постійного стороннього догляду та фізичної допомоги. Позивач вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У задоволенні заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з вказаних підстав було відмовлено рішенням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 . У разі призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію ним права на відстрочку.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною четвертою статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Позивач оскаржує рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні (оформленні) йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з його призовом на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням у цій справі.
До заяви про забезпечення позову додано копію заяви ОСОБА_1 від 03.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з копіями доданих до неї документів.
Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 № 23/2/2177Д від 13.09.2025 за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, оформлене протоколом № 61 від 11.09.2025, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв'язку з наявною інформацією про інших членів сім'ї першого ступеню споріднення, які зобов'язані та можуть здійснювати догляд.
За своєю суттю інститут забезпечення позову як в адміністративному судочинстві, так і в інших його видах, є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Факт протиправності оскаржуваного рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх доказів у справі.
Доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, зокрема, вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
З огляду на визначений позивачем предмет спору, характер спірних правовідносин, суд вважає, що доводи позивача, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, не можуть бути підставою для забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Рянська