26 вересня 2025 року Справа 160/27120/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №883-к від 06.12.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 з 09.12.2024 на посаді начальника управління фітосанітарної служби Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2024 по день ухвалення судом рішення про поновлення на посаді;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Крім того, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, вивчивши позовну заяву, зазначає, що остання не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, цим Кодексом або іншими законами.
Частина 5 статті 122 КАС України встановлює місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами частини 6 зазначеної статті, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм КАС України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Судом встановлено, що спір виник з підстав звільнення позивача з публічної служби, а тому, при вирішенні питання щодо строків звернення до суду, слід застосовувати ч. 5 ст. 122 КАС України, якою встановлений місячний строк для звернення до суду з позовною заявою.
З матеріалів позовної заяви слідує, що спірні правовідносини виникли у зв'язку зі звільненням позивача з посади начальника управління фітосанітарної служби Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №883-к від 06.12.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
При цьому, з позовною заявою у межах справи №160/27120/25 позивач звернувся 19.09.2025, про що свідчить інформація з системи «Електронний суд», тобто, з суттєвим порушенням строку звернення до суду.
Судом також встановлено та інформацією з КП «Діловодство спеціалізованого суду» підтверджено, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/741/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії з аналогічними предметом спору та обставинами справи.
Позовна заява ОСОБА_1 у межах справи №160/741/25 надійшла до суду 13.01.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/741/25 відкрито провадження та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
При цьому, у справі №160/741/25 судом було встановлено відсутність підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі. Відтак, позовну заяву у справі №160/741/25 було подано у межах строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
04.02.2025 у межах справи №160/741/25 позивачем двічі подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи на адресу електронної пошти суду та нарочно. Зазначене підтверджує залученість позивача до процесу розгляду справи та його обізнаність у русі останньої.
06.02.2025 у межах справи №160/741/25 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
20.02.2025 представник позивача у справі №160/741/25 звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №160/741/25 заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - задоволено. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - залишено без розгляду (суддя Рищенко А.Ю.).
Зі змісту поданої заяви про залишення позову у справі №160/741/25 без розгляду судом встановлено, що мотивів залишення позову без розгляду представником позивача зазначено не було.
Відтак, з аналізу викладеного судом встановлено, що позивач вже вдруге звертається з даним позовом до суду 19.09.2025, з суттєвим порушенням строку звернення до суду у 7 місяців, з урахуванням попереднього звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду у позовній заяві у справі №160/27120/25 представник позивача посилається на проблеми, що виникли у позивача у комунікації з представником у справі №160/741/25 ОСОБА_2 , подання заяви про залишення позову без розгляду нею на власний розсуд та необізнаність позивача з такими діями свого представника. Наголошує на тому, що позивач значний час перебуває у стані душевного хвилювання внаслідок звільнення та проходить лікування, що також вплинуло на пропуск строку звернення до суду з цим позовом. Відтак, представник позивача просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання наявності або відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою у справі №160/27120/25, суд зазначає наступне.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Як вже було наголошено судом, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався з даним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а саме: 13.01.2025 у справі №160/741/25 (ухвалою суду від 25.02.2025 позов за заявою представника позивача залишено без розгляду) та 19.09.2025 у цій справі №160/27120/25.
Таким чином, позивач вже двічі звертається з даним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. При цьому, представником позивача у справі №160/741/25 було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, при вирішенні якої судом не було встановлено суперечності в інтересах позивача, повноваженнях, наданих позивачем його представнику, та діями, які останній вчинив в інтересах позивача.
Водночас, суд зауважує, що позивач не оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №160/741/25, якою позовну заяву залишено без розгляду, обґрунтовуючи свою необізнаність у поданні такої заяви своїм представником, а також, не надав у встановлений КАС України процесуальний строк позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Докази на підтвердження протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та не підтверджені даними з Єдиного державного реєстру судових рішень та КП «Діловодство спеціалізованого суду».
Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено:
клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність (п. 7);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Статтею 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено професійні обов'язки адвоката. Так, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики (п. 1 ч. 1). Адвокату забороняється, зокрема, використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта (п. 1 ч. 2); займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта (п. 3 ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема, порушення присяги адвоката України, порушення правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків (ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд зауважує, що в силу ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивач наділений правом ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката шляхом звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
При цьому, в матеріалах справи №160/27120/25 відсутні докази звернення позивача до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на дії свого представника у справі №160/741/25 та допущення ним відповідних порушень правил адвокатської етики, суперечності дій представника інтересам позивача.
Суд також зауважує, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися самостійно до суду у визначені КАС України процесуальні строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що рішенням відповідача порушуються його права та законні інтереси. У першу чергу позивач має бути заінтересованим у ході розгляду справи та сприяти її належному розгляду.
Крім того, згідно інформації по справі №160/741/25, наявної у КП «Діловодство спеціалізованого суду», судом встановлено, що позивач тричі подавав клопотання про ознайомлювався з матеріалами справи №160/741/25 (двічі 04.02.2025 та 08.09.2025), що свідчить про обізнаність позивача про хід справи та подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Суд критично оцінює доводи представника позивача щодо необізнаності позивача з рухом справи №160/741/25 з підстав проблем з комунікацією зі своїм представником, оскільки відсутні підстави вважати необхідність вирішення питання залучення до справи нового представника або самостійного ведення справи протягом 7 місяців (після 20.02.2025 - дати подання заяви про залишення позову без розгляду у справі №160/741/25). Водночас, проблеми у комунікації з представником, залучення нового представника до ведення справи не є об'єктивно непереборною підставою для поновлення строку звернення до суду у розумінні приписів КАС України та міжнародних нормативних актів.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це зумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності інших осіб.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі №320/2915/20.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При цьому, суд зазначає, що позивачем в заяві не наведено дійсних поважних причин неможливості звернутися до суду раніше, як і не надано відповідних доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих та поважних причин суттєвого пропуску строку звернення до суду з позовом та не надано доказів їх поважності.
Отже, суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, що складає 7 місяців з моменту залишення без розгляду позовної заяви у справі №160/741/25.
Додатково суд акцентує увагу на тому, що 08.09.2025 у межах справи №160/741/25 позивачем було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. При цьому, позовну заяву у справі №160/27120/25 подано лише 19.09.2025. Зазначене також підтверджує явне ігнорування позивачем установлених КАС України процесуальних строків звернення до суду, у тому числі щодо спору, пов'язаного з проходженням публічної служби.
При цьому, з позовної заяви не вбачається та суд не може самостійно встановити інших причин пропуску позивачем строку звернення до суду, ніж ті, які зазначені у позовній заяві представником позивача у цій справі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку та доказів їх поважності.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
Відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України позовну заяву залишити без руху.
Керуючись статтями 122, 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу слід усунути шляхом надання суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням інших підстав для поновлення строку, та доказів на підтвердження наявності інших підстав для поновлення строку та поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька