26 вересня 2025 рокуСправа №160/25373/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 15.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху. Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви з формулюванням позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 5 та п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, а також оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 10 428,88 грн.
23.09.2025 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків до якої долучено уточнену позовну заяву та квитанцію про сплату судового збору в розмірі 968,96грн.
В уточненій позовній заяві позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.
- зобов'язати відповідача вжити позитивні дії:
1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;
2) вважати відповідно до Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 що "Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках;
3) здійснювати виплату поточної пенсії позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк";
4) здійснити виплату пенсії позивача, яку позивач, відповідно до рішення від 07.02.2020 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у адміністративній справі №160/12433/19 мав отримати з 22.08.2016 року, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк", за винятком виплаченої майнової шкоди, з урахуванням компенсації втрати частини доходів;
5) скасувати відмову відповідача від 15.04.2025 року №160/8612/24 щодо поновлення виплати пенсії за віком позивачці з 22.08.2016 року (з дати її першого звернення за призначенням пенсії)
6) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;
7) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Як вбачається з уточненої позовної заяви, позивачем фактично заявлено 6 немайнових вимог, проте судовий збір сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру в розмірі 968,96 грн.
В даній заяві позивач зазначає, що кожна з позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вжити позитивні дії є похідною від першої вимоги про визнання його бездіяльності стосовно дискримінації, оскільки вони спрямовані на усунення наслідків цієї дискримінаційної бездіяльності та запобігання її повторенню.
Суд відхиляє цей аргумент, оскільки перша позовна вимога позивача не є основною щодо вимог, заявлених до відповідача в частині зобов'язання вчинити певні дії.
Заявлені позивачем вимоги не підпадають під категорію основної вимоги та похідних від неї, адже задоволення однієї позовної вимоги ніяким чином не залежить та не впливає на задоволення іншої позовної вимоги, а при розгляді позовних вимог, суд має надати належну оцінку кожній із заявлених позовних вимог окремо.
Отже, незважаючи на заявлення однієї позовної вимоги щодо визнання певної бездіяльності або дій відповідача та заявлення декількох вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, які не можуть бути похідними від першої позовної вимоги, не може вважатися в розумінні КАС України та Закону України "Про судовий збір" однією основною вимогою немайнового характеру.
Крім того, суд звертає увагу, що перша та подальші позовні вимоги стосуються правовідносин, які регулюються різними нормами права, мають відмінні риси та мають відособлений, окремий характер регулювання. В даному випадку подальші вимоги не ґрунтуються на першій вимозі та не є похідними.
Згідно з положенням статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзац 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року на рівні 3028,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
На підставі вищевикладеного, загальна сума судового збору за заявлені вимоги складає, із урахуванням пониження коефіцієнту судового збору, 5813,76 грн. (1211, 20 х 6 х 0,8 = 5813,76 грн. за заявлені вимоги немайнового характеру).
На виконання ухвали суду від 28.08.2025 про залишення позову без руху, позивачем надано квитанцію про сплату судового збору лише в розмірі 968,96 грн.
Враховуючи викладене, суд зазначає що позивачу необхідно доплатити судовий збір за подання даного позову в розмірі 4844,80 грн.
Крім того, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовом не було дотримано встановлені законом вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Так, за приписами частини першої-другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до пункту 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно частиною 1 статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні частини 1 статті 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов'язання вказаного суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься встатті 160 КАС України. Цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Водночас, суд позбавлений можливості визначати зміст позовних вимог замість позивача на власний розсуд.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в права.
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що позивачу слід уточнити позовні вимоги, зазначивши спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини 1 статті 5 та п. 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з відображенням зокрема у прохальній частині позову, які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню.
Частиною 2 ст.121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що процесуальний строк встановлений судом може бути продовженим з ініціативи суду.
Статтею 119 КАС України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121,160-161,169,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №160/25373/25 на п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Запропонувати позивачу надати до суду:
- документ про сплату судового збору в розмірі 4844,80 грн., сплаченого на реквізити: Отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, Код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155, Рахунок: UA368999980313141206084004632 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998;
- уточнену позовну заяву, в якій уточнити позовні вимоги, зазначивши спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини 1 статті 5 та п. 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з відображенням зокрема у прохальній частині позову, які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кальник