24 вересня 2025 рокуСправа №160/20999/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішення про опис майна у податкову заставу, -
21.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» №0192392408 від 11.04.2025р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» №0192402408 від 11.04.2025р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» № 0192412408 від 11.04.2025р.
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0192452408 від 11.04.2025р.;
- визнати протиправним та скасувати Рішення №0018760-1306-0436 про опис майна у податкову заставу від 16.06.2025р.;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки від 04.06.2025р. № Ф-27457-0436;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» № 0706092409 від 14.11.2024р.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу та вимоги про сплату боргу є неправомірними, необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі акту перевірки, який містить голослівні твердження та численні помилки щодо відображення показників фінансовогосподарської діяльності. Також зауважено, що відповідач приступив до перевірки без належного повідомлення ФО ОСОБА_1 про її проведення, без наявності доказів належного повідомлення про перевірку. Звернуто увагу, що про обставини призначення й проведення позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 дізналась вже після її фактичного проведення, що позбавило її можливості скористатися правами, наданими статті 17 ПК України, зокрема, надавати документи, пояснення з питань, що виникають під час такої перевірки. Отже, позивача було позбавлено права бути належним чином повідомленим про перевірку та підготувати до неї документи, пояснення.
Також вказано, що документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу №4010-н від 05.09.2024 року, була проведена з порушенням встановленого законом терміну - 1 095 дня.
Отже, позивач вважає, що порушення порядку призначення та проведення перевірки тягнуть за собою протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючого органу відносного об'єкта перевірки, та є самостійною підставою для їх скасування.
Окремо позивачем було зазначено, що контролюючий орган, визначаючи розмір отриманого ОСОБА_1 доходу, керувалися лише даними про рух коштів на розрахункових рахунках позивача, що, на думку позивача, не є достатнім.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
13.08.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №4010-п та у зв'язку з отриманням відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення господарської діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 була проведена документальна позапланова невиїзна ОСОБА_1 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 02.07.2018р. по 30.07.2018р.
Вказано, що згідно з п. 44.3. ст. 44 ПКУ, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовується зазначені документи. Звернуто увагу, що запит перевіряючого від 15.10.2024 №1127/04-36-24-09 щодо надання первинних документів було направлено позивачу 15.10.2024 засобами поштового зв'язку (в порядку визначеному ст.42 ПКУ). Проте, в порушення вимог п.44.3, п.44.1 ст.44 ПКУ на дату завершення перевірки ППФО ОСОБА_1 на виконання вимог п.85.2 ст.85 ПКУ, не надала до перевірки жодного документу, що підтверджує здійснення господарської діяльності.
Також, зауважено, що в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що копія наказу ГУ ДПС №4010-п від 05.09.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » та письмове повідомлення №602 від 05.09.2024 були надіслані на податкову адресу ППФО ОСОБА_1 засобами почтового зв'язку рекомендованим листом та були отримані особисто ППФО ОСОБА_1 11.09.2024.
Також, у відзиві відповідачем зазначено, що під час перевірки були використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних ІКС «Податковий блок» (підсистеми «Обробка ПЗ та платежів», «Облік платежів», Реєстрація ПП», «Аналітична система», ЦБД ДРФО.
Вказано, що у зв'язку із не наданням до перевірки жодних первинних документів, які б дали змогу ідентифікувати види витрат: «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» та пов'язати їх із веденням господарської діяльності ППФО ОСОБА_1 , з урахуванням не надання до перевірки обліку доходів та витрат, виписок банку про рух грошових коштів у розрізі контрагентів, договорів укладених із контрагентами, актів виконаних робіт та видаткових накладних укладених із контрагентами, платіжних документів (у разі готівкового розрахунку) інформації щодо заборгованостей по розрахунках з контрагентами, інформації щодо залишку ТМЦ, інформації щодо формування націнки на ТМЦ, інформації щодо транспортування ТМЦ - перевіркою не прийнято до складу витрат «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг». Отже, за результатами перевірки ППФО ОСОБА_1 було встановлено порушення вимог п.177.2 ст.177, пп.177.4,1 , пп.177.4.3, пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПКУ, з урахуванням п.44.3 і п.44.1 ст.44 ПКУ в частині завищення показника витрат за 2018 рік на 1491300,00 грн., за рахунок ненадання інформації, первинних документів, пов'язаних із предметом перевірки та відсутністю підтвердження сплати задекларованих витрат.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року частково задоволено заяву про забезпечення позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 04.06.2025 року №Ф-27457-0436 про сплату боргу (недоїмки), яка перебуває на примусовому виконанні у Синельниківському відділі державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до відкритого виконавчого провадження ВП №78488331, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/20999/25. В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ППФО ОСОБА_1 отримала свідоцтво про державну реєстрацію від 02.07.2018р. за №22110000000003401 та перебувала на загальній системі оподаткування, не була платником ПДВ. Місцезнаходження ППФО: Україна, 53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, село Катеринівка вул. Шкільна, буд. 14.
Види економічної діяльності: 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів (основний); 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого 68.31 Агентства нерухомості.
ППФО ОСОБА_1 взята на облік в контролюючому органі 02.07.2018 р. №042718149202, станом на 30.07.2018р. перебувала на обліку: Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровської області (Покровське відділення).
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 30.07.2018р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ППФО Гелих Л.А.
На підставі пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст.79, пп. 69.35-1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ( далі по тексту - далі ПКУ), ст.13, ст.25, п.925 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), відповідно до вимог Законів України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ, від 13 травня 2020 року № 591-ІХ та від 14 липня 2020 року № 786-ІХ, з урахуванням змін до п.522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень», наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №4010-п та у зв'язку з отриманням відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення господарської діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 , з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 02.07.2018р. по 30.07.2018р.
За результатами перевірки було складено акт від 28.10.2024 №3254/04-36-24-09/ НОМЕР_1 .
В акті перевіряючими, зокрема, зазначено, що згідно з п. 44.3. ст. 44 ПКУ, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовується зазначені документи. Запит перевіряючого від 15.10.2024 №1127/04-36-24-09, щодо надання первинних документів було направлено 15.10.2024 засобами поштового зв'язку (в порядку, визначеному ст.42 ПКУ). В порушення вимог п.44.3, п.44.1 ст.44 ПКУ на дату завершення перевірки ППФО ОСОБА_1 на виконання вимог п.85.2 ст.85 ПКУ не надала до перевірки жодного документу, що підтверджує здійснення господарської діяльності.
На дату завершення перевірки ППФО ОСОБА_1 на виконання вимог п.85.2 ст.85 ПКУ, не надала до перевірки: облік доходів та витрат, виписки банку по вищезазначеним банківським рахункам про рух грошових коштів у розрізі контрагентів, договори укладені із контрагентами, акти виконаних робіт та видаткові накладні укладені із контрагентами, документи пов'язані із місцем провадження господарської діяльності, платіжні документи (у разі готівкового розрахунку), інформацію щодо заборгованостей по розрахунках з контрагентами, інформації щодо залишку ТМЦ, інформації щодо формування націнки на ТМЦ, інформації щодо транспортування ТМЦ, розшифровки «інших витрат» задекларованих у додатку до декларації про майновий стан і доходи.
Також, в акті вказано, що при перевірці були використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних ІКС «Податковий блок» (підсистеми «Обробка ПЗ та платежів», «Облік платежів», Реєстрація ПП», «Аналітична система», ЦБД ДРФО.
За результатами перевірки встановити наявність або відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей не надається за можливе, в зв'язку із не наданням до перевірки первинних документів пов'язаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей.
У періоді, за який проводиться перевірка інвентаризація основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо не проводилась. В порушення вимог п.44.3, п.44.1 ст.44 ПКУ ППФО Гелих Л.А. не надала до перевірки первинні документи та виписки банку про рух грошових коштів в розрізі контрагентів. За результатами перевірки встановити наявність або відсутність заборгованостей в розрізі контрагентів не надається за можливе, в зв'язку із не наданням до перевірки первинних документів пов'язаних із придбанням, товарно - матеріальних цінностей та виписок банку про рух грошових коштів.
Також, в акті перевіряючими зазначено, що в періоді з 02.07.2018р. по 30.07.2018р. ППФО ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог ст. 177 ПКУ. Дата проведення державної реєстрації припинення ППФО ОСОБА_1 - 30.07.2018р.
Перевіряючими встановлено порушення термінів подання ліквідаційної звітності за 2018 рік.
ППФО ОСОБА_1 ліквідаційну податкову декларацію про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, який припинив підприємницьку діяльність протягом звітного року) за 2018 рік по терміну подання 29.08.2018 надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області 05.02.2019, чим порушено абз. 2 пп. 177.11 ст. 177 розділу IV Податкового Кодексу України 02.12.2010р. № 2 755-VI (що діяв на момент вчинення правопорушення).
В зв'язку із тим, що ППФО ОСОБА_1 не надала до перевірки первинні документи, перевірка загального оподатковуваного доходу відбувалася на підставі даних ЦБД ДРФО ДПС України, звітності ППФО ОСОБА_1 (декларація про майновий стан і доходи та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (форма 2Ф).
Також, як зазначено в акті перевірки, в ході проведення перевірки було встановлено, що копія наказу ГУ ДПС №4010-п від 05.09.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » та письмове повідомлення №602 від 05.09.2024 надіслані на податкову адресу ППФО ОСОБА_1 засобами почтового зв'язку рекомендованим листом (в порядку визначеному ст.42 ПКУ), отже за 40 календарних днів.
Початок перевірки - 15.10.2024, про що зазначено у наказі №4010-п від 05.09.2024 та повідомленні від №602 від 05.09.2024 . Копія наказу ГУ ДПС №4010-п від 05.09.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » та письмове повідомлення №602 від 05.09.2024 отримано особисто ППФО ОСОБА_1 11.09.2024. Запит перевіряючої від 15.10.2024 №1127/04-36-24-09, щодо надання первинних документів направлено 15.10.2024 на податкову адресу ППФО ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку (в порядку визначеному ст.42 ПКУ). На запит перевіряючого, щодо надання первинних документів, в т.ч. облік доходів та витрат, на дату завершення перевірки документи що підтверджують здійснення господарської діяльності, не надано.
У зв'язку з чим, 21.10.2024 було складено акт «Про ненадання документів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» за №2607/04-36-24-09/ НОМЕР_1 , який направлено 21.10.2024 засобами поштового зв'язку в порядку, визначеному ст.42 ПКУ (на підставі акта перевірки від 21.10.2024 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 0706092409 від 14.11.2024р.).
Перевіряючими під час переірки було встановлено, що згідно з додатком до декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, витрати ППФО ОСОБА_1 складали всього 1491300,00 грн., а саме, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 1491300,00 грн. Згідно з даними перевірки, витрати ППФО ОСОБА_1 за 2018 рік, складали всього - 0,00 грн.
За результатами перевірки ППФО ОСОБА_1 встановлено порушення:
- п. 177.2 ст. 177, пп. 177.4., пп. 177.4.3, пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ встановлено заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 268434,00 грн. за 2018 рік;
- абз. 2 пл. 177.11 ст. 177 розділу IV ПКУ, а саме: встановлено несвоєчасне надання ліквідаційної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (по терміну подання 29.08.2018, фактично надано 05.02.2019);
- п.1.2 п.161 підр. 10 р. ХХ, ст. 177 ПКУ підлягає нарахуванню військовий збір у розмірі 22369,50 грн. за 2018 рік;
- абз. 1 п.2 ч.1 ст.7 Закону Уккраїни від 08.07.10 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 10372,00 грн. за 2018 рік.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 28.10.2024, податковим органом прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 11.04.2025р. №0192392408 про сплату за платежем - податок на доходи фіз. осіб в розмірі 268434,00 грн. та за штрафними санкціями - 67108,5 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 11.04.2025р. №0192402408 про сплату за платежем - військовий збір, що сплач. ФО за результатами річного декларування в сумі - 22369,5 грн. та штрафними санкціями 5592,37 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 11.04.2025р. № 0192412408 про сплату за платежем - ПДФО - сума штрафних санкцій - 340 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом № 0192462408 від 11.04.2025р. в сумі 5186,00 грн.
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2025р. № Ф-0192452408 в розмірі 10372,00 грн.
Також, 04.06.2025р. відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-27457-0436.
16.06.2025р. відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №0018760-1306-0436.
Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про опис майна у податкову заставу та вимогами про сплату боргу, звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 78.1.7. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України - розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові 02 вересня 2020 року у справі № 820/3426/16, яка полягає у тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна позиція висловлена неодноразово Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 визначено, що нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Суд звертає увагу на те, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
З урахуванням наведеного, контролючий орган, як суб'єкт владних повноважень, в силу положень Конституції України, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак зобов'язаний був вчинити дії аби завчасно (в розумні строки) проінформувати платника податків про початок проведення перевірки щодо нього.
Поряд з цим, суд зазначає, що головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягає першочерговому дослідженню.
Статтею 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).
Незважаючи на необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім.
Зазначене узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).
Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
При цьому, абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи аналіз змісту наведених вище норм ПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що з метою дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, ПК України встановлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.
В адміністративному позові позивач зазначила, що: « 26 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала засобами поштового зв'язку через Укрпошту запит від 21.10.2024 року №1127/04-36-24-09/2588506444 «про надання інформації та її документального підтвердження», відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 (РНОКГ НОМЕР_1 ) було запропоновано надати ряд первинних документів щодо її господарської діяльності за період з 02.07.2018 року по 30.07.2018 року. Цього ж дня, 26 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала засобами поштового зв'язку через Укрпошту акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.10.2024 року №2607/04-36-24-09/ НОМЕР_1 від 21.10.2024 року про ненадання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також результат документальної позапланової невиїзної перевірки, щодо дотримання податкового законодавства. Тобто ОСОБА_1 фізично не мала змоги надати первинні документи у встановлений термін у зв'язку з тим, що запит було отримано разом із актом перевірки - 26 жовтня 2024р.».
Як вбачається з матеріалів справи, ППФО ОСОБА_1 скористалась своїм правом про надання заперечення до контролюючого органу на акт документальної позапланової невиїзної перервірки від 21.10.2024 року №2607/04-36-24-09/ НОМЕР_1 , який було отримано відповідачем, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - 06.11.2024р.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 11.11.2024р. №76700/6/04-36-24-09-12 заперечення залишено без розгляду.
Як свідчать матеріали справи, в акті від 21.10.2024 року «Про ненадання документів ППФО ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» вказано, що Наказ ГУ ДПС від 05.09.2024 року №4010-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » було направлено позивачу 05.09.2024 засобами почтового зв'язку рекомендованим листом (в порядку визначеному ст.42 ПКУ) та отримано 11.09.2024 особисто платником податків ОСОБА_1 .
Водночас, відповідачем не надано до матеріалів справи належних, допустимих, достатніх та достовірних, у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України, доказів направлення позивачу наказу від 05.09.2024 року №4010-п про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки №602 від 05.09.2024, повідомлення про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), акту перевірки позивачу засобами поштового зв'язку або в електронний кабінет платника податків.
Крім того, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів на підтвердження даних, зареєстрованих в системі щодо поштового відправлення, які б підтверджували направлення на адресу позивача вказаних вище документів про проведення перевірки позивача.
Також відсутні у матеріалах справи й докази отримання позивачем вказаних вище документів саме 11.09.2024р.
Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом не підтверджено належними та допустимими доказами направлення платнику податків позивачу повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення перевірки.
Таким чином, судом встановлено, що позивач об'єктивно дізналась про порушення своїх прав, свобод та інтересів після проведення перевірки та прийняття контролюючим органом акту від 21.10.2024 року про ненадання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перервірки.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Враховуючи, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлення, контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, вбачається, що невиконання вимог щодо фактичного повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).
Аналогічний правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 640/32377/20.
Наведені обставини свідчать про недотримання контролюючим органом обов'язкових умов вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України щодо вручення платнику податків до початку перевірки наказу про її проведення та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Окрім того, незважаючи на вказану пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім під час їх проведення. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу.
Таким чином, оскільки судом встановлено недотримання контролюючим органом вимог статті 79 Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 КАС України, не може вважатися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, а також без дослідження поданих платником податків первинних документів на підтвердження відображених у податковій звітності показників, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 27.09.2022 у справі №320/1510/20 ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Суд звертає увагу, що правова позиція щодо необхідності визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у разі встановлення в судовому порядку обставин проведення відповідної податкової перевірки, за результатами якої вони були прийняті, з порушенням вимог законодавства, неодноразово підтверджена судовою практикою Верховного Суду, яку відображено, зокрема, в постановах від 11.07.2019 у справі №804/8855/14, від 11.06.2019 у справі №815/348/18, від 07.02.2020 у справі №815/5748/15, від 20.03.2020 у справі №804/8592/15, від 02.09.2020 по справі №820/3426/16, від 06.11.2020 у справі №826/6329/16.
Підсумовуючи, суд зазначає, що встановлені обставини свідчать про те, що податковий орган, розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не пересвідчився у дотриманні обов'язкових умов, які надають право відповідачу провести документальну позапланову перевірку платника податків, визначених пунктом 79.2 статті 79 ПК України, а саме, вручення платнику податків до початку її проведення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості надавати пояснення та документи щодо предмета перевірки.
Отже, суд вважає, що визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій в умовах необізнаності щодо проведення перевірки та, відповідно, неможливості надання необхідних до перевірки документів, покладає на позивачку додатковий надмірний тягар, за відсутності підстав стверджувати про зловживання позивачкою своїми правами.
Відтак, наведене дає підстави для висновку про те, що порушення, зазначені в акті документальної позапланової перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже, такий акт, який ґрунтується не на дослідженні документів бухгалтерського обліку позивача, не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності
Суд вважає, що, за даних обставин, допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, оскільки позбавили можливості позивача надати до перевірки документи на підтвердження відповідних показників податкової звітності, що свідчить про необґрунтованість висновків про відсутність у позивача первинних документів, та вплинули на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у постанові від 19.11.2024 у справі № 640/10280/20.
У постанові від 24.12.2024 у справі №580/9282/23 Верховний Суд звертав увагу, що при встановленні обставини щодо протиправності призначення й проведення перевірки суди попередніх інстанцій не мали переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства, а відповідно, дійти висновків по суті таких порушень.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який не є допустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню без перевірки порушення платником податків вимог ПК України, як підстави для донарахування сум грошових зобов'язань за ними.
Суд зазначає, що оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню в силу незаконності проведення податкової перевірки і відсутності правових наслідків такої.
Щодо позовних вимог про скасування податкових вимог та рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.
Згідно з пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПКУ, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПКУ, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПКУ).
Згідно з пп. 89.1.2 п.89.1 ст. 89 ПКУ, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
П.57.3 ст.57 ПКУ встановлено, що разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Отже, передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
Суд зауважує, що оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській визнані протиправними та такими, що підлягають скасуванню, як наслідок, податкові вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, слід звернути увагу і на обставинах проведення перевірки після закінчення 1095-денного строку з моменту припинення підприємницької діяльності.
Згідно з приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації). У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Оскаржувані у даній справі рішення (2024, 2025 рік) були прийняті поза межами 1095 строку з моменту припинення господарської діяльності позивачки (30.07.2018), про що внесено відповідний реєстраційний запис, враховуючи положення статті 102 ПК України, граничні строки встановлення порушень під час перевірки та донарахувань за її результатами не можуть перевищувати 1095 днів.
Таким чином, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій до позивача після закінчення 1095-денного строку з моменту припинення господарської діяльності останньої.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, рішення про опис майна у податкову заставу та вимог про сплату боргу, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» № 0706092409 від 14.11.2024р.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» №0192392408 від 11.04.2025р.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» №0192402408 від 11.04.2025р.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» № 0192412408 від 11.04.2025р.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2025р. №Ф-0192452408.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2025р. № Ф-27457-0436.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу від 16.06.2025р. №0018760-1306-0436.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3897,75 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник