18 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8037/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Сімори Д.Р.,
за участю представника позивача Колба С.О.,
представника відповідача Кулик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьк, за правилами загального позовного провадження, справу за позовом Приватного підприємства «СКВВ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство “СКВВ» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2025 року №0047530702 та №0047540702.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства “СКВВ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №35747/07-02/44060226 від 30.12.2024, у якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст. 85, п.198.1 , 198.2 та 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2024 року на загальну суму 12 786 629,00 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за жовтень 2024 на суму 8 584 276,00 грн та до заниження рядка 18 декларації за лютий на суму 4 202 353,00 грн.
На підставі акту перевірки №35747/07-02/44060226 від 30.12.2024 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.02.2025 №0047530702 та №0047540702.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасування, оскільки відповідачем порушено процедуру призначення та проведення перевірки.
Зазначає, що до отримання даних про отримання наказу та запитів, контролюючий орган не міг приступити до проведення невиїзної перевірки, оскільки в такому випадку платник був позбавлений можливості взяти участь в такій перевірці і тим паче надати документи для перевірки.
В свою чергу, висновки актів перевірки фактично базуються лише на тому факті, що платником податків не надано відповідь на запити відповідача в ході проведення перевірки, і ненаданням документів до перевірки, і не містять належного і допустимого обґрунтування вчинення позивачем правопорушення, що інкримінує відповідач.
При цьому, враховуючи доктрину «плодів отруйного дерева» результати перевірки є неправомірними, якщо перевірка була здійснена з істотними порушеннями чинного законодавства.
Відтак, невиконання вимог закону щодо процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.
Додатково, звертає увагу на те, що під час камеральної перевірки не можуть перевірятись інші питання, окрім відомостей, зазначених у податковій звітності. Тобто, контролюючий орган здійснив аналіз порядку визначення платником складу податкових зобов'язань та повноти їх нарахування, що передбачено “комплексною» перевіркою, а не камеральною.
Таким чином, при проведенні вищезазначеної перевірки відповідач вийшов за межі проведення камеральної перевірки і не мав права здійснювати дані нарахування, оскільки таке можливо дослідити лише в ході документальної перевірки.
Враховуючи вищенаведене, вважає податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, як протиправні.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
19.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому проти задоволення позовних вимог заперечує, при цьому стверджує, що позовна заява в частині документальних перевірок ґрунтується на доводах про порушення процедури приведення контрольно-перевірочних заходів, внаслідок чого платник податків не надав документів до податкової перевірки, а також, в частині камеральних перевірок - виходом за межі повноважень з боку податкового органу. З огляду на що, предметом доказування у цьому спорі є обізнаність платника податків про призначення перевірки та наявність у нього об'єктивної можливості надати первинні документи на підтвердження показників податкової звітності, а також, дотриманням процедури проведення камеральних перевірок з боку податкового органу.
Звертає увагу на те, що копію наказу, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 23.12.2024) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 22.11.2024 поштовим зв'язком на юридичну адресу ПП “СКВВ» - 43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76-А. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, даний лист вручено ПП “СКВВ» 06.12.2024.
Таким чином платник податків був ознайомлений з вимогою про надання документів, проте ніяких документі до перевірки надано не було.
У зв'язку з тим, що ПП “СКВВ» на дату початку перевірки (23.12.2024) і до завершення перевірки (27.12.2024) не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, контролюючим органом складено відповідні акти про ненадання документів (від 23.12.2024 №5406/07-02/44060226, від 24.12.2024 №5420/07-02/44060226, від 25.12.2024 №5430/07-02/44060226, від 26.12.2024 №5441/07-02/44060226, від 27.12.2024 №5462/07-02/44060226), а також не підтверджено правомірність задекларованих платником показників податкового обліку.
Також, у позовній заяві вказано що «призначаючи саме невиїзну перевірку, при якій платник податків має надати копії всіх необхідних документів, податковий орган не мав на меті виконання своїх функції, а лише від самого початку мав на меті поставити наше підприємство в «патову» ситуацію, при якій виконання запиту про надання документів за такий великий період просто фізично не могло бути виконано апріорі».
При цьому, платника податків було належним чином ознайомлено з наказом про проведення перевірки, у якому вказано вид перевірки - документальна позапланова невиїзна.
Згідно з п.79.5 ст.79 Податкового кодексу України за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка, про що було повідомлено ПП “СКВВ» у запиті про надання документів до перевірки №4418/12/03-20-07-02-12 від 21.11.2024 (даний конверт з повідомленням про початок проведення (дата початку перевірки 23.12.2024) перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, було отримано ПП “СКВВ» 06.12.2024.
Проте, ПП “СКВВ» з таким письмовим зверненням не звертався до ГУ ДПС у Волинській області.
Окрім того, в позовній заяві представник позивача жодним чином не заперечує встановлені в ході проведення перевірки порушення та не надає доказів в їх спростування.
З огляду вищесказане, ГУ ДПС у Волинській області вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, а відтак, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 11.09.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу за адміністративним позовом Приватного підприємства “СКВВ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до розгляду по суті.
В судовому засіданні 18.09.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових пояснення у справі, просив їх задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2025 проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях по справі. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що Головним управління ДПС у Волинській області на підставі повідомлення від 21.11.2024 №1182 та наказу Головного управління ДПС у Волинській області №3979-п від 21.11.2024, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79, п.200.11 ст.200 та з врахуванням п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників, аналізу податкової інформації управління податкового аудиту Катериною ЛІЩУК проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства “СКВВ» (код ЄДРПОУ 44060226) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9349218134 від 18.11.2024 від'ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №35747/07-02/44060226 від 30.12.2024.
В акті перевірки №35747/07-02/44060226 від 30.12.2024 встановлено порушення ПП “СКВВ», зокрема:
п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, 198.2 та 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2024 року на загальну суму 12 786 629,00 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за жовтень 2024 на суму 8 584 276,00 грн, та до заниження рядка 18 декларації за лютий на суму 4 202 353,00 грн.
Не погодившись з висновками акту ПП “СКВВ» подано заперечення до акту, проте ГУ ДПС у Волинській області залишено його без розгляду.
У зв'язку з встановленими під час перевірки порушеннями, на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.12.2024 №35747/07-02/44060226, (далі - акт перевірки), контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.02.2025 року №0047530702 та №0047540702.
Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним, посилаючись на проведення контролюючим органом перевірки з порушенням норм податкового законодавства, що свідчить про відсутність її правових наслідків.
Зокрема, вказує, що наказ та повідомлення про проведення перевірки на момент проведення перевірки не були вручені та не були отримані позивачем, що є порушенням вимог п.79.2 ст.79 ПК України. Крім того, позивач, в порушення вимог п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України був позбавлений права бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань предмету перевірки.
Відтак, невиконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме компетентності у податкового органу на прийняття податкового повідомлення-рішення.
Відтак, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 07.02.2025 року №0047530702 та №0047540702 незаконними та такими, що підлягають скасування, оскільки відповідачем порушено процедуру призначення та проведення перевірки, позивач звернувся до суду.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим Кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував те, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, а тому при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), зокрема, чи прийняте рішення на підставі повноважень, у порядку та в спосіб, визначених чинним законодавством України.
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачає, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити, зокрема документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Аналізуючи зміст наведених норм Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Судова палата з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.
Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Отже, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки до її початку. Невиконання вимог пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Так, за правилами абзацу першого пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до абз.2 п.79.2 ст.79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно п.79.1 ст.79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Проте, незважаючи на проголошену п.79.3 ст.79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім.
Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх протиправними, посилаючись на проведення контролюючим органом перевірки з порушенням норм податкового законодавства, що свідчить про відсутність її правових наслідків, на що суд зазначає наступне.
Наявні у справі докази підтверджують, що перевірка у межах спірних правовідносин проведена на підставі повідомлення від 21.11.2024 №1182 та наказу Головного управління ДПС у Волинській області №3979-п від 21.11.2024, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79, п.200.11 ст.200 та з врахуванням п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства “СКВВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9349218134 від 18.11.2024 від'ємного значення з податку на додану вартість, які було направлено 22.11.2024 поштовим зв'язком на юридичну адресу ПП “СКВВ» - 43020, Волинська обл, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76-А.
Згідно рекомендованого повідомлення №0600986255408 про вручення поштового відправлення (в примітках зазначено про надсилання наказу та повідомлення), даний лист вручено ПП “СКВВ» 06.12.2024.
Водночас, 22.11.2024 разом з копією наказу №3979-п від 21.11.2024 та повідомленням від 21.11.2024 №1182 про проведення перевірки направлено лист про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 06.12.2024.
Таким чином, надсилання на юридичну адресу позивача копії наказів ГУ ДПС у Волинській області на перевірку, повідомлень про проведення перевірки та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, а також отримання їх позивачем 06.12.2024, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
В свою чергу, п.42.2 ст.42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Таким чином, оскільки ГУ ДПС у Волинській області на офіційну поштову адресу платника податків було надіслано копію наказу, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 23.12.2024) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, які були отримані ним 06.12.2024 до початку проведення перевірки, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у контролюючого органу були наявні всі підстави приступити до перевірки платника податків.
Відтак, суд вважає надані представником відповідача матеріали, належним доказом підтвердження надіслання позивачу копії наказів ГУ ДПС у Волинській області на перевірку та повідомлень про проведення перевірки.
З огляду на що, суд приходить до висновку, що позивач був ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення такої перевірки.
Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.
Крім того, у постанові Верхового Суду від 26.05.2022 у справі №640/16990/19 відзначено, що платникам забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких встановлено законодавством. Зазначена імперативна норма закріплена п.44.1 ПКУ та кореспондується з вимогами п.198.6 ПКУ, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №280/597/19 зазначено, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податків та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Касаційний адміністративний суд резюмує, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ПКУ до їх відсутності.
Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Оскільки ПП “СКВВ» на дату початку перевірки (23.12.2024) і до завершення перевірки (27.12.2024) не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, контролюючим органом складено акти про ненадання документів від 23.12.2024 №5406/07-02/44060226, від 24.12.2024 №5420/07-02/44060226, від 25.12.2024 №5430/07-02/44060226, від 26.12.2024 №5441/07-02/44060226 та від 27.12.2024 №5462/07-02/44060226, суд погоджується твердженням представника відповідача, що позивачем тим самим не підтверджено правомірність задекларованих платником показників податкового обліку.
Згідно з п.44.6 ст.44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18 та від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15.
Що стосується висновків Верховного Суду у справах №640/3253/19, №640/18803/18, №813/2519/17 щодо камеральних перевірок, то з урахуванням доводів та доказів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вони лише підтверджують відповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Згідно з пунктом 3 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Кодексу предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Таким чином, позивач наводить лише окремі тези із постанов у наведених справах, при цьому, цілком залишає поза увагою їх контекст, умови та підстави, за яких Верховний Суд дійшов саме такого висновку.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи.
При цьому, під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
В свою чергу, предметом дослідження у даній справі є обізнаність платника податків про призначення перевірки та наявність у нього об'єктивної можливості надати первинні документи на підтвердження показників податкової звітності, а також, дотриманням процедури проведення камеральних перевірок з боку податкового органу.
Тобто, твердження позивача про застосування наведених висновків Верховного Суду як таких, що ухвалені з питань застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.01.2015 року по справі №21-425а14 та Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 року по справі №821/371/17 (провадження №К/9901/1970/17), від 02 вересня 2020 року по справі №820/3426/16 (адміністративне провадження №К/9901/36355/18), що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ГУ ДПС у Волинській області дотримано встановлений ПК України порядок її проведення, а відтак твердження представника позивача щодо несвоєчасного повідомлення позивача про призначення і проведення перевірки, що в свою чергу позбавило позивача можливості скористатися своїми правами та гарантіями, наведеними вище, які позивач мав право реалізувати після початку проведення контролюючим органом перевірки, не віднайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність проведення перевірки, а тому у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “СКВВ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства “СКВВ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне підприємство “СКВВ» (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76А, код ЄДРПОУ 44060226).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський Майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Суддя Ю.Ю. Сорока
Повний текст судового рішення складено 26.09.2025.